Як одна людина стільки могла встигати? Це питання мимохіть виникає, коли знайомишся з переліком справ Антіна Синявського, директора й викладача катеринославського комерційного училища, археолога, громадського та політичного діяча. Про його надзвичайну ініціативність і працьовитість згадували й сучасники: «А. С. Синявський — людина з високою і багатогранною освітою, визначався також і кипучою енергією», «Він брав участь… в усіх проявах українського культурно-національного життя Катеринославщини», «Праця в школі і на культурно-просвітницькому полі зробила його популярним у Катеринославі, а його такт і вміння поводитись з людьми здобули йому повагу і любов міста». Його ім’я тепер носять колишні вулиця й провулок 40 років комсомолу.
Школа українськості
Антін Синявський народився 12 липня 1866 року на Київщині, у родині священика. Навчався у Києві: тамтешніх гімназії та університеті св. Володимира, на історико-філологічному факультеті, де завдяки своєму вчителю професору Володимиру Антоновичу захопився українською історією та археологією. Цікавості до української справи загалом додали Синявському й товаришування із Михайлом Грушевським, і знайомство з ідеями Михайла Драгоманова, і участь в українській студентській громаді. Через активну проукраїнськість його кілька разів заарештовували, засилали до російської глибинки, забороняли жити й викладати у столичних та університетських містах.
Закінчивши також правничий факультет Одеського університету і склавши там іспит на звання вчителя гімназії з географії, Синявський кілька років працював у навчальних закладах Польщі. Навесні 1901 року його затвердили на посаді директора щойно заснованого Катеринославського комерційного училища ім. Миколи ІІ. 34-річний Антін Степанович не збирався, як він писав Дмитру Яворницькому, «замуровувати себе» у провінційному місті, проте затримався тут на 16 років, які були насичені напрочуд плідною працею.
Створив зразкове училище
Ось що згадував про Антона Степановича історик Дмитро Дорошенко, котрого той влітку 1909 року взяв на посаду вчителя історії: «Синявський був людина дуже енергійна, з великим розмахом і любив у всьому пишність. Він вибудував для своєї школи в Катеринославі величавий будинок, справжній палац — такого я ніде не бачив на Україні та в Росії. Школа ім. імператора Миколи ІІ утримувалася на кошти власників копалень вуглю і заліза на Катеринославщині й розпоряджалася великими фондами. Це й допомогло Синявському поставити для своєї школи такий пишний, з модерним урядженням будинок.
У великій парадній залі школи вгорі понад вікнами намальовані були великі медальйони-портрети Хмельницького, Сагайдачного, Мазепи, Петра Могили й ще когось з наших історичних діячів. В бібліотеці шкільній було багато українських книжок. Серед учителів школи було кілька українців».
За спогадами дружини Дорошенка Наталії, акторки й громадської діячки, Синявський також часто влаштовував в училищі українські поетично-музичні вечори й вистави, і це при тому, що учнів-українців там було менше, ніж євреїв і росіян.
Випускник комерційного училища Валентин Здрайковський писав: «Синявський… був вродженим адміністратором… Він поставив свою школу надзвичайно високо під всіма оглядами. Починаючи з модерного, як на ті часи, урядження шкільних приміщень і кінчаючи строгим відбором кваліфікованих вчителів…
А. С. Синявський користувався великою популярністю серед учнів школи. Як приклад цього хочу навести один випадок… Коли Синявського було заарештовано за участь у ліберальному русі і потім звільнено, учні винесли його на руках з місця арешту.
Людина величезної енергії, він був невтомним. Був на ногах із самого ранку, входячи в усі подробиці життя школи, не кажучи вже про основну роботу, численні засідання педагогічної ради, ради попечителів і тому подібне».
Окрім училища, Антін Степанович також опікувався справами обласного музею ім. Поля, архівної комісії, товариства «Просвіта», проводив археологічні розкопки і брав участь у організації археологічного з’їзду 1905 року, а 1913-го ще й став гласним Міської думи.
Здрайковський також згадував, що Синявський завжди був вихователем (куратором) випускних класів і влаштовував для учнів екскурсії містом і губернією. «Одного разу в спеціяльно взятому вагоні ми їхали на екскурсію до Кривого Рогу, де добувалася залізна руда для всього Півдня. Тут же, у вагоні, протягом двох годин переїзду Антін Степанович читав нам імпровізовану лекцію з історії нашого краю — про створення Запорозької Січі, Богдана Хмельницького, Жовті Води…»
У листопаді 1917 року Синявського обрали професором київського кооперативного інституту, і він із дружиною та двома доньками поїхав з Катеринослава.
Подписывайтесь на нашу страницу в Facebook.
Подписывайтесь на наш канал в Telegram.
Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение
