Історія Дніпра: чому саме Мануйлівський?

Світлана Пилипівна вже майже 60 ро­ків живе у п’ятиповерхівці на Мануй­лівському проспекті і пам’ятає, яким він був на початку 1960-х.

Мріяла потанцювати біля альтанки

1959 року сім’я отримала двокім­натну квартиру від металургійного заводу.

— Як же ми зраділи звістці про бажане житло! Хоч квартира і неве­лика, але затишна та світла, — розпо­відає жінка. – Пам’ятаю, як з мамою саджали квіти біля під’їзду, ходили на ковзанку. Через дорогу, де зараз знаходиться автозаправка, раніше був басейн. Ми туди часто разом з батька­ми ходили, там я й плавати навчилася. А Палац культури ім. Комінтерну! Там завжди влаштовували концерти, грав драматичний театр.

Зараз будинок №3 по Мануйлів­ському проспекту оточений багатопо­верхівками, а на початку 70-х у дворі була альтанка. У вихідні там грав ду­ховий оркестр та влаштовували танці. Світлана Пилипівна згадує, як малень­ким дівчам вона разом з подружками бігала до альтанки і мріяла опинитися в колі танцюючих.

Шлях з Амура до Новомосковська

Триста років тому на місці сучас­ного Мануйлівського проспекту зна­ходилося селище заможного козака Івана Мануйловича, яке поступово пе­ретворилося на потужний козацький осередок. Після скасування 1775 року Запорозької Січі Катерина II віддала генерал-майору Василю Попову 4500 десятин землі і слободу Мануйлівку, яку він перейменував на свою честь. Проте в документах і надалі існувала народна назва Мануйлівка.

Через селище пролягав шлях з Амура до Новомосковська. Це був торговельний та економічний зв’язок між населеними пунктами Катери­нославщини. Саме тут звели перший в історії Катеринославщини міст через Дніпро, від якого пролягала дорога на Полтаву. Хоча міст невдовзі й перенес­ли в інше місце, шлях лишився. Тепер це вулиця Ростовська.

Освячення будинку «Просвіти»

З 1906-го по 1916 роки в Мануй­лівці діяла одна з найбільших філій товариства «Просвіта» на Катеринославщині. А у грудні 1910 року навіть відбулось урочисте освячення власно­го будинку «Просвіти». З цієї нагоди надійшло багато вітальних листівок, зокрема від Олени Пчілки. А Микола Лисенко надіслав товариству збірник українських пісень із власним під­писом. Але 1916 року у приміщенні «Просвіти» відбулись обшуки, книжки описали, а філію закрили. Просвітяни не могли приховати свого обурення. Але скарги не дали результатів. Таким чином царський режим закрив ос­танню «Просвіту» у Наддніпрянській Україні.

— Для мене Мануйлівка асоціюєть­ся з Миколою Васильовичем Биковим, людиною, яка перетворила Катери­нославщину з глухої провінції на дина­мічне і культурне місто, — розповідає кандидат історичних наук Олег Репан. — За діяльність, яка не подобалася російському уряду, його виключили з Петербурзького університету і він повернувся у рідний маєток у Мануй­лівці. Він сам видавав газети (зокрема «Добру пораду» — першу українську в нашому місті), працював як журналіст, допомагав мануйлівській «Просвіті» та місцевій школі. Тривалий час у нього жив його друг, відомий письменник і фольклорист Іван Манжура.

До речі, садиба Миколи Бикова знаходилась на місці сучасної лікар­ні №9. А після його смерті її поділили між собою сини Бикова — Василь та Микола. На жаль, 1943 року, під час боїв за визволення міста, будинок був зруйнований.

До 2015 року Мануйлівський про­спект носив ім’я радянського револю­ціонера Петра Воронцова, але внас­лідок декомунізації йому повернули історичну назву.

Цікаві факти:

-У Дніпровській міській клініч­ній лікарні № 9, яка розташована за адресою: пр. Мануйлівський, 29, функціонувала амбулаторія — перший та єдиний диспансер Амур-Нижньодніпровського ра­йону;

-Будинок №8 на Мануйлів­ському проспекті став полотном для мурала під час благодійно­го арт-фестивалю «Dnipro Mural Fest 2017». На ньому зображена козацька чайка з гербом України на вітрилах;

-На місці колишнього стадіону Комінтерну побудований один із найбільших храмів Амур-Ниж­ньодніпровського району – на честь преподобного Серафима Саровського чудотворця;

-На Мануйлівському проспекті розташована Централізована си­стема бібліотек для дітей.

Чи знають городяни про нову назву?

Світлана, 44 роки:

— Так, дізналась про переймену­вання проспек­ту завдяки но­вим табличкам на будинку по­близу міської лікарні №9.

Даниїл, 18 років:

— До пе­рейменування ставлюся не­гативно, адже на моїх очах змінюється історія, яка формувалася десятиліттями. На мою думку, зараз є важливі­ші питання, ніж перейменування міст, районів, проспектів, вулиць.

Юрій, 22 роки:

— Живу у цьому районі багато років, але про пе­рейменування дізнався тільки зараз. Особи­сто для мене немає різниці, як саме називаєть­ся проспект.

Жителі вважають:

Недоліком Мануйлівського проспекту є невелика кількість продуктових магазинів. Через це багатьом його жителям дово­диться їздити на Слобожанський проспект. Там же розташовані й заклади відпочинку — кафе, рес­торани тощо. Проблем із тран­спортом немає — безперервно курсують тролейбуси №3, 15 та 20, а також декілька маршрут­них таксі.

Надія Мішина