У Дніпрі Ахтем Сеїтабаєв розповів кореспонденту «НМ» про участь у зірковому танцювальному проекті та нових фільмах.
Під час спілкування з Ахтемом у день допрем’єрного показу «Кіборгів» у Дніпрі журналіст газети «Наше місто» перш за все подякувала йому від імені всіх читачів за творчість, яка нікого не залишає байдужим. Все, що він робить у своїй професії, викликає захоплення і повагу. У ту хвилину подумалось: добре, що по маминій лінії пішов, де всі люди творчі — актори, співаки, композитори. Хоча й батьківський рід, де педагоги, інженери, лікарі та будівельники, без сумніву, гідно представив би. Та він вдячний долі за те, що краще, ніж знімати кіно та зніматися, нічого не вміє. І почувається щасливим, коли його творчість комусь лікує душу. Бо особисто знає, як це важливо.
Лаванда надії
На долю його кримськотатарської сім’ї випали страшні роки депортації. Обох дідусів, які повернулися з фронту героями до Криму, депортували, як і їхніх батьків, дружин, і вони роками шукали свої сім’ї. З Узбекистану на півострів батьки привезли Ахтема, коли йому було шістнадцять. В околицях Бахчисарая, де тато купив будинок, росло багато лаванди. Саме цей запах став для нього запахом Батьківщини.
Народжений на чужині, Ахтем по-новому відкривав у собі кримського татарина. Аеропорт Сімферополя, який так вразив хлопця холодом і байдужістю, не мав до цього жодного стосунку. І ось тепер він знову відірваний від рідного гнізда. 2014 року трагедія кримських татар повторилася. Ті, хто залишився на півострові, змушені виживати морально і фізично.
— Мама з-під Судака, батько з-під Севастополя, у мене дуже багато друзів та родичів у Криму. Кожною клітиною відчуваю потребу туди повернутися. Неможливо змиритися з втратою цього… — говорить Ахтем.
Сказати, що він сумує, — нічого не сказати. Там весь його рід — мама і тато, двоє дітей. Власний будинок бачить уві сні. І вірить, що знову повернеться до рідного гнізда, аби обійняти кожного, за ким зболілася душа, вдосталь надихатись лавандою, що за тисячу кілометрів пахне надією.
Чужа молитва
Про те, наскільки «Кіборги» вразили дніпрян, свідчили їхні сльози, відгуки і довга черга до режисера за автографом. Коли Ахтем підписував побажання читачам нашої газети, зізнався, що почуття до Дніпра і його жителів у нього особливе.
— Я люблю бувати у вас, бо тут живуть чудові, неординарні люди,вкотре дякую героїчним бійцям, волонтерам, медикам, небайдужим городянам за внесок у захист країни. На таких людях вона тримається. Дуже приємно тиснути їхні мужні руки, дивитися у небайдужі очі. Спасибі Дніпру за те, що і надалі залишається надійним форпостом!-сказав він.
Одночасно зі зйомками «Кіборгів» Ахтем Сеїтаблаєв продовжував роботу над фільмом «Чужа молитва», який теж для митця став знаковим. Головна героїня стрічки — кримська татарка Саіде Арифова у Бахчисараї двічі врятувала від смерті майже 90 дітей, більшість з яких були євреями. Перший раз — від нацистів під час Другої світової війни: дала кожному кримськотатарське ім’я, вигадала нові історії про батьків, навчила молитися, як кримські татари. Вона це робила так, як показано у фільмі: тримала в руках десять сірників, брала один за одним і десять разів повторювала молитву. І Ахтема Сеїтаблаєва на чужині так вчила рідна тітка, він на все життя запам’ятав…
Вдруге Саіде врятувала діточок від комуністів у 1944 році. Жінка встигла показати офіцерам НКВС збережені справжні метрики цих дітей і довести, що вони не кримські татари, а юдеї.
— Це історія про те, як важливо, щоб поруч із твоєю дитиною, коли їй загрожуватиме смерть, була людина, яка подарує надію на добро, врятує життя. Немає значення, хто ти, якою мовою скажеш молитву до Всевишнього задля порятунку дітей. У цьому сенсі чужої молитви не існує. — зазначає режисер.
«Чужа молитва» дуже цінна й тому, що надає додаткового простору для висвітлення і обговорення: Голокост перестає бути суто єврейською історією, а депортація кримських татар – суто кримськотатарською.
Почесний лікар душі
Саме таке звання присвоїли Ахтему дніпряни за нову блискучу режисерську роботу. Власне, у ролі лікаря він полюбився глядачам й у кіносеріалі «Центральна лікарня». Актор зізнається, що освоювати професію хірурга йому довелося прямо на майданчику за допомогою консультантів. Іноді читав свій текст і навіть не уявляв, як окремі терміни в принципі можна вимовити. Лапароскопія — це найпростіше. Найважче доводилося, коли знімали консиліум: в кадрі 10-12 людей, які активно обговорюють медичні показники пацієнта. Коли хтось помилявся, кадр перезнімали заново – іноді стільки дублів бувало! Щодо самого фільму, радіє з того, що лікарня – то просто фон, головне — людські історії. Людина для Ахтема – на першому місці.
— Я маю можливість знайомитися з величезною кількістю нових людей, виплеснути свої переживання і сподівання за допомогою роботи. Проект «Хоробрі серця» допоміг заново відкрити для себе рідну країну. Це важливо. Чоловік за сорок повинен розуміти, що займається своєю справою і живе серед людей, якими може пишатися. — говорить він.
Саме з таким настроєм і переконанням митець береться за нову творчу роботу — історичну драму «Захар Беркут» за мотивами однойменної повісті Івана Франка, зйомки якої розпочнуться у 2018 році. Загальна вартість виробництва фільму становить 75 мільйонів гривень. Та оскільки цей кінопроект став одним із переможців дев’ятого конкурсного відбору, майже половину цих коштів надає Держкіно. До речі, консультантом стрічки «Захар Беркут» режисера Ахтема Сеїтаблаєва став онук Івана Франка — Роланд Франко.
Нагадаю, що за сюжетом монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на своєму шляху. Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Однак вночі кілька місцевих мисливців – брати Беркути – потайки пробираються в табір та звільняють полонених. Несамовитий від люті, хан вирішує йти навпростець, щоб помститися і знищити карпатські поселення. Однак невеличка громада гірських мисливців під керівництвом Захара Беркута має свій план, щоб назавжди зупинити чисельного ворога…
Зіркова хайтарма
Оскільки мільйони прихильників таланту Сеїтаблаєва ще не так давно вболівали за нього у проекті «Танці з зірками», не оминули й цю тему. Ахтем зізнається, що під час прямих ефірів його підтримувала наймолодша донечка Софі, а старші діти спеціально прилетіли з Криму на фінал.
І хоча їхня пара не перемогла, він дуже вдячний Олені Шоптенко за її працю, за те, що дійшли до фіналу і подарували глядачам тринадцять танців. Особливо вдячний за хайтарму. Він був у захваті від того, як цей танець виконала партнерка. Вловити манеру їй допомогла кримськотатарський хореограф Гульнара Савенко.
Ще й досі Ахтему надходять з Криму безліч листів стосовно хайтарми. Тож він сказав Олені, що у неї з’явилося як мінімум 300 тисяч прихильників серед його народу. І порадив їй розпочати акторську кар’єру.
Незабутні враження залишилися у Сеїтаблаєва й після танцю з Ярославою Чекловою. Про велику сцену прикута з дитинства до інвалідного візка дівчинка мріяла завжди. І вона збулася…
Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение
Метки: Ахтем Сейтаблаев
