Майстерністю Ніни Бойко захоплювався Нікулін. Свій шлях до визнання вона починала з виступів в ілюзіонах легендарних Кіо і Шатковського.
Під час ексклюзивного спілкування з зірковою гостею ми говорили про секрети успіху, найбільшу любов її життя, і як наш Дніпро став для неї рідним.
Під знаком близнюків
Сестричок Ніну і Тетяну Катькало у полтавському селі Петрівці плутали від народження. Та й не дивно – дівчатка-близнючки як дві краплі води були схожі. Саме це й вирішило їхню подальшу професійну долю.
— Почалося все з приїзду в сусіднє село Гаркушинці Миколи Бабака, — посміхається моя співрозмовниця. — Колишній артист Держцирку на пенсії вирішив провести останні роки свого життя в спілкуванні з природою, тож і обрав наш мальовничий Миргородський район. І відкрив тут для сільських дітлахів циркову студію. Правду кажуть, що арена не відпускає, що то назавжди. Вже давно й сама у цьому переконалася. І завжди дякую за перші навики саме Миколі Олександровичу, який з семи років почав вчити нас із Танею тонкощам професії. Повчитися ж було чому, бо клоун — то і акробат, і жонглер, і дресирувальник. Майже двадцять вихованців його гуртка стали потім професійними артистами.
Не відбулися б сестри і без підтримки батьків – Галини Павлівни та Михайла Олексійовича. Мама шила костюми для доньок, а тато на мотоциклі по два-три рази на тиждень за десять кілометрів на заняття у сусіднє село возив. Під час концертів дівчатка віддячували за турботу прекрасними номерами і мріяли про велику арену. Та мрія збулася не відразу. Бо замість Київського циркового училища, в яке не пройшли за конкурсом, вступили до педагогічного.
Кіно відміняється
Кременчук, куди за направленням приїхали працювати у дитячий садочок сестри Катькало, зустрів їх привітно. Молодим фахівцям і ключі від нового житла от-от вручити мали. Але заради цирку вони залишили все.
Молодший брат, який приїхав привітати сестер з днем народження, показав їм газету з оголошенням. Для зйомок у художньому фільмі «Рядом с нами» потрібні були дівчата-близнюки з цирковими навиками з подальшою перспективою виступати у цирку. Так і познайомились вони з Павлом Шатковським, який поставив перед собою амбітну мету перевершити самих братів Кіо.
— Кіно, звичайно, було тільки приводом, насправді ілюзіоніст у такий спосіб шукав для свого шоу артистів, — згадує Ніна. – Ми успішно пройшли кастинг у московському цирку. А з Шатковським пропрацювали разом десять років, де тільки не побували. Скрізь нас зустрічали оваціями, бо Павло Васильович створював надзвичайно яскраві оригінальні номери. Наприклад, у пушку заряджали мене, а після пострілу у залі з’являлася Таня…
Звичайно, великі чарівництва і перетворення ґрунтувалися в тому числі й на нашій повній із сестрою схожості. Цей обман подавався так віртуозно й ефектно, що глядачі були вражені, а ми щасливі від реакції публіки на чудеса.
Потім сестер до свого шоу запросив знаменитий Еміль Кіо. Спочатку він був асистентом у зіркового батька, далі створив власну програму. Розробив і вперше у світі реалізував новий цирковий номер: фокусник брав м’який канат, підкидав його вгору — і канат ставав твердою жердиною, на яку ліз гімнаст. Коли гімнаст опускався вниз, то жердина знову ставала м’яким канатом… Взагалі ж він знав майже двісті секретів, за допомогою яких вражав глядачів. Та повністю до Кіо сестри не перейшли, бо це було б некоректно по відношенню до Шатковського, який дав їм путівку у професію. До речі, саме він для урізноманітнення шоу запропонував сестрам і їхнім нареченим залучати тварин.
Любов всього життя
— Таня зустріла Віктора у Миргороді випадково, обоє відразу впізнали один одного, бо були знайомі ще з циркового гуртка, — розповідає Ніна. – Відразу зрозуміли – зустріч невипадкова… Коли він ішов до армії, доручив шефство над коханою своєму двоюрідному брату Анатолію. Завдяки цьому і я зустріла свою долю.
Коли пари побралися, чоловіки приєдналися до дружин в ілюзіоні Шатковського. А вже згодом Тетяна і Віктор Шабатьки створили власні номери з ведмедями – вони стали першими в незалежній Україні цирковими дресирувальниками цих хижаків. Пропрацювавши двадцять років на арені з ведмедями, передали ремесло молодим колегам. За запрошенням Віктор Іванович очолив Дніпропетровський державний цирк, дружина ж стала його надійною помічницею. А ось Ніна і Анатолій Бойки виступають і досі. Спочатку їхніми вихованцями були дві мавпочки, три удави, два крокодили, чорнобурки-лисиці…
— Працювати із змішаною групою тварин дуже складно, — зізнається Ніна. – У кожної свій характер, до кожної потрібний особливий підхід. Ми його знаходили, звичайно, і не один рік дивували публіку унікальними номерами. Коли підопічним через вік стало виходити на арену важко, знайшли для них затишні місця у зоопарку. І досі з теплотою згадуємо своїх циркових партнерів, хоча випадки були різні, смішні і не дуже. Одного разу чорнобурка сильно вкусила мене за губу – злякалася, коли у залі лопнула повітряна кулька. Не раз лікувала я укуси пітонів та крокодилів… І від макак нерідко діставалось. Якось під час виступу одна з них зникла з мого поля зору, і вже через секунду я побачила її у першому ряду, поряд із глядачами. Мавпа помітила, що бабуся годує онука бутербродами, і вирішила допомогти. Все обійшлося, а люди подумали, що так і мало бути… Довго аплодували.
На арені – Україна!
Змішану групу тварин змінили собачки. Вже не один рік разом із Ніною Бойко на арену виходять далматинці – Маша, Даша, Женя, Беня і Дуняша. А ще пуделі, лайки… І той-тер’єр — для душі. Його взяли від улюблениці легендарної дресирувальниці Людмили Шевченко, в якої Ніна стажувалася свого часу. А тепер уже й сама з початківцями досвідом ділиться. Бо є чим. Якось її виступ побачив син Юрія Нікуліна – Максим. Не втримався артист, підійшов до колеги, щоб висловити своє захоплення.
— Номер, де Дуня крутить обруч на шиї, й справді унікальний, щоб підготувати трюк, не один рік знадобився, — говорить Ніна. – Звичайно, було приємно чути від досвідченого колеги, представника відомої циркової династії високу оцінку. Та найбільше щастя – можливість представляти Україну в світі. Ми в багатьох країнах побували і вважаємо своїм обов’язком і головним завданням прославляти рідну землю майстерністю, досягненнями. Нещодавно повернулися з п’ятимісячних гастролей у Лівані. Дуже раді, що виступами викликали у публіки найкращі емоції. А це важлива асоціація з Україною. І говоримо лише українською. Бо це один з найкращих елементів прояву любові до рідної землі.
А ще Ніна Бойко вдячна долі за прекрасну сім’ю. Хоча Анатолій весь час намагається залишитися за кадром, його роль у догляді й вихованні тварин неможливо переоцінити. І в житті він її надійна опора.
— Хоча стаж роботи нам давно дозволяє відійти від справ, не можемо відірвати себе від цирку, бо відповідальні за тих, кого приручили, — говорить на прощання Ніна. – З радістю приїхали на гастролі до Дніпра, бо полюбили його всім серцем, він став для нас рідним. Тут наш десятирічний Богдан із задоволенням ходить в українську школу. Сподіваємось, що пізніше він продовжить нашу справу, бо вже зараз багато в чому допомагає за кулісами. Щасливі, що донька Маріанна стала артисткою цирку, працює в оригінальному жанрі. А може, династію Бойків прославить ще й онука Ніколь…
Категория: Архив, Новости Днепра, Особое мнение
