Дев’ятий день фестивалю «Феєрія Дніпра» (Фото)

Учорашній день приніс нам незабутню зустріч з нашою видатною актрисою, гордістю української культури народною артисткою, героєм України Адою Роговцевою. У залі глядачі, так би мовити, гронами звисали з ярусів, не було жодного вільного куточка.

Останнім часом Ада Миколаївна працює тільки зі своєю донькою Катериною Степанковою, яка поки що кинула акторство і перейшла у режисуру. Виставу «Соломон у спідниці» Л.Улицької вона поставила до 80-річчя мами у липні нинішнього року, і тепер вони возять її по всій країні. Повезло побачити її і нам.

На фестивалі «Феєрія Дніпра» це вже друга вистава на єврейську тему. І знову, як і у хмельничан, тут не було зовнішніх єврейських ознак – акценту, специфічних інтонацій, хіба що іноді, трошки – якийсь жест чи сумний подих. І це правильно, бо усі нинішні, навіть вже дуже старі євреї не розмовляють з акцентом – його у них немає. За радянської влади вони ще раніше за українців були позбавлені свого мовного середовища, отже мову місця, де живуть, і вважають рідною.

Хороші артисти , які не допускають неправди у своїй грі, відчувають це і не спокушаються на акцент, аби не перетворювати своїх героїв на персонажів з анекдотів. Для них важливіше інше – характер, доля, те, що нас об’єднує, щось загальнолюдське і близьке людині будь- якої національності.

От і Есфір, яку так щиро і проникливо зіграла Ада Роговцева, незважаючи на вади її характеру, викликала наше співчуття і розуміння.

Адже не тільки єврейські мами настільки люблять своїх дітей, що не дають їм вільно жити, вирішують усе за них, навіть головні проблеми їхнього життя, хоч вони цього і не потребують. Та у Есфірі є і своя вагома причина турбуватися про те, з ким одружиться її син. Уся її велика сім’я загинула під час війни у Бобруйську, залишилася тільки вона, син та її двоюрідна сестра Ліза, з якою вони й доживають віку. От вона й знайшла дівчину з сусідської родини Вінаверів, гарну, покірливу, розумну –
«золотко, а не дитя», і вирішила, що її Льова неодмінно з нею одружиться. Про почуття молодих людей вона й не задумувалася: дівчина дуже гарна, не може не сподобатися, ну, а що вже до її Льови, то тим паче – красень, фізик – як можна його не полюбити?

Есфір мріє продовжити традицію своєї сім’ї — брати наречених саме з тієї вулиці, де колись жили Вінавери, і продовжити майбутнім онуком своє розлоге генеалогічне
древо, щоб її кровинка не розчинилася у життєвому морі.

Природне бажання, та не так сталося, як гадалося. І син одружився з іншою, і дівчина завагітніла від коханого однокласника, і взагалі вона, виявляється не єврейка, а прийомна дочка у Вінаверів. Та яке все це має значення, якщо люди залишаються людьми. Через страшні переживання і потрясіння проводить свою норовливу і вперту героїню Ада Роговцева. Есфір навіть кидається з вікна. Та під час падіння, як вона
каже, на неї зійшло розуміння Соломона: «Усе в житті треба сприймати з
мудрістю».

Хочеться сказати, що у виставі приваблює не тільки грандіозна гра видатної актриси, яка показала стільки найтонших відтінків почуттів, миттєвих змін її душевного стану, але й сама постановка. Катерина Степанкова має свою команду однодумців, з якою робить вже не перший спектакль, і цей також вийшов непересічним. Таким його зробило також дивовижне легке і мінливе художнє оформлення талановитого
сценографа Тараса Ткаченка, який все робить своїми руками.

Пронизана добром музика Андрія Шустя, яка включає і українські, і єврейські пісні,
Скрипка Ярослава Попадюка, яка співає і плаче, створила єврейський
колорит. Отже ми залишали залу театру розчуленими, добрішими і, мабуть,
мудрішими.

Тетяна АБРАМОВА.