В ніч з 11 на 12 вересня 1927 року стався найсерйозніший землетрус в історії Криму. Згадку про нього можна знайти у романі Ільфа і Петрова та в гумористичному оповіданні Михайла Зощенка.
Поштовх цього землетрусу став на заваді Іполиту Матвійовичу, вирвавши у нього з рук жаданий скарб. Кримська катастрофа органічно вплелася в іронічний підтекст роману, однак автори згадали й руйнівні наслідки землетрусу.
І справді, стає не до жартів, коли знайомишся з подробицями події. У 1927 на Південному березі Криму сталося два землетруси: один – 26 червня, інший – у ніч з 11 на 12 вересня. Червневий виявився доволі сильним – 6 балів, однак серйозних жертв не було. Через паніку, викликану поштовхами, постраждало лише кілька осіб і туристичний бізнес півострова: налякані туристи роз’їхалися по домівках. В околицях Севастополя стався обвал, у стінах деяких будинків з’явилися тріщини.
Землетрус, що стався у вересні, виявився справжньою катастрофою. Він охопив увесь півострів, але найбільше постраждав Південний берег. Загинуло троє, а шістдесят п’ять людей було поранено. За перші 11 годин кримчани відчули 27 поштовхів, а за наступні кілька днів – 200. Землетрус зруйнував багато будівель у містах, а деякі селища просто перетворив на руїни. Очевидці описували вогонь і стовпи диму над морем.
Російський письменник Михайло Зощенко написав гумористичне оповідання про чоботаря, що, випивши, проспав вересневий землетрус. У кінці він навіть вивів мораль: «Автор хочет сказать, что выпивающие люди не только другие более нежные вещи — землетрясение и то могут проморгать».
Анна Заікіна
Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра
Метки: землетрус, катастрофа, Крим, литература
