Росіянина, бійця 54-ї бригади ЗСУ Віталія Соломкіна, поховали в Дніпрі (ФОТО)

За уточненою інформацією Віталія не стало 11 грудня. Загинув від чисельних кульових поранень біля Світлодарська.

Близьких родичів у Віталія в Україні немає. Мама Героя — уродженка Житомирщини давно померла. Тому тіло бійця планували передати далеким, але ті ховати загиблого відмовились. Саме через це у ЗСУ вирішили переправити Віталія до… Москви. Там у нього лишилася колишня дружина.

 

 

Цю новину командирові 14-ї сотні ДУК другові Дядькові розповів побратим «Вітека» і екс-боєць ПС. Що могло очікувати на тіло загиблого українського захисника у ворожій Росії можна тільки здогадуватись. Тому похованням зайнялися побратими з ДУК.

У останню путь»Вітека» провели на 7 день після смерті. Прощання відбулося біля моргу Мечки. На кришку труни поклали блакитний берет з російським прапором… у молоді літа Віталій служив у радянській дисантурі, але це йому не завадило ненавидіти владу в Кремлі.

 

 

 

Побратими у домовину поклали чорну і білу вишиванки та чітки Героя.

З моргу процесія рушає на Краснопільське.

Під звуки поховального маршу труну з Віталієм товариші несуть на руках. Малинову домовину ставлять недалеко від могили. Побратими по черзі підходять прощатися. Командир Дядько розрізає ножем пута (зазвичай це роблять рідні, але ж їх немає!), а потім працівники ритуальної служби забивають цвяхами труну.

 

 

Вони ж на мотузках несуть загиблого Героя до могили. Правосеки кидають на домовину замерзлу землю. На цвинтарі дуже зимно. Орекстр грає «Ще не вмерли України», а хлопці з автоматами роблять холості залпи.

Опісля похорону командир Дядько з бійцями «Правого сектору» заїхали до церкви, бо у портмоне покійного лишилися гроші. Побратими не знайшли нічого кращого, ніж віднести їх до храму. Рідних у «Вітека» на жаль не було.

 

Саме так може виглядати самотність. Тому, прийдіть покладіть квітку на могилу Героя. Окрім молитов це єдине, що ми можемо для нього зробити.

Герої не вмирають, поки живуть в наших серцях!»