Яна Зінкевич, начальник медичного управління та реабілітації бійців в Українська Добровольча Армія, поділилася своєю радістю на особистій сторінці в Фейсбуці.
«Моїй принцесі виповнився 1 місяць.
Цю дитинку чекали десятки, якщо не сотні моїх близьких, побратимів, друзів і навіть незнайомих, але небайдужих до нас людей.
Надзвичайно багато було пережито за останній рік. І одна з небагатьох речей, що тримала і не давала опустити руки — це моя Богданка. Насправді було дуже багато страхів і ризиків, пов’язаних з нею…
При моїх травмах я не могла бути вагітною.
Через них же я не могла успішно виносити дитини. Вагітність мала замерти ще в перші місяці.
Через прийняті препарати були шанси один до багатьох тисяч, що вона не буде мати якихось страшних хвороб чи відхилень.
При пологах могло статись будь-що, і навіть летальні наслідки як для неї, так і для мене.
Але Богдані усе це було байдуже!
Вона захотіла жити та народитись, не зважаючи ні на що, і ми це змогли.
І воно дійсно було варто того! народилась абсолютно здорова та гарненька маленька українка.Звісно ж, позаздрити мені мабуть не зміг би ніхто, адже сказати, що це була тяжка вагітність — це не сказати нічього. Починаючи з 24 тижня ми та наша лікар — Рубан Ніна Костянтинівна рахували та тягнули кожен день, аби тільки виносити її довше та досягти хочаби 2 кілограмів та межі, коли при пологах вона почала би дихати самостійно. І, незважаючи ні на що, була проведена успішна операція на 38.5 тижні ( мабуть їй все-таки там добре сиділось), та вона народилась з вагою 3080 та 49 сантиметрів.
Мені було тяжко наважитись на це все, але я розумію, що ніколи не змогла б інакше.
Було багато чого, про що навіть не хочеться пам’ятати та згадувати хоч колись, адже випробувань на моє життя випало багацько…
Це було надзвичайно складно, але завдяки підтримці і допомозі у нас все вийшло!
Це наша юна Госпітальєр та майбутня воїн!
Я впевнена що на неї чекає велике майбутнє, адже переживши стільки ще навіть не народившись, зможуть лише одиниці…
Вона виросте хорошою людиною у нашій, вільній Україні. І я зроблю усе, що зможу для цього!
А усім, хто здався та опустив руки, хочу сказати одне — не здавайтесь ніколи, вірте, намагайтесь, ризикуйте. Навіть те, що здається неймовірним — інколи трапляється. А всім жінкам та сім’ям, які мають схожі травми чи проблеми — не вірте нікому і нічому, що вам кажуть, я змогла і ви зможете! Я мала довести усім, що неможливе — можливо. Та подати приклад, що дива трапляються, головне у них вірити!
Я вірю у вас!Будь щасливою, моя донечко, мої три кілограми щастя!»
Категория: Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра
