Сьогодні перший поверх облдержадміністрації став місцем, де ожила пам’ять. Аби відчути біль, зрозуміти масштаби трагедії, достатньо було вдивитись в полотна репродукцій та очі людей, які пройшли страшне випробування.
— Коли нас з мамою депортували з Криму, мені було всього рік і два місяці, сестричці – дев’ять, — не може стримати сліз пані Марія. – Як перенесли таку тяжку дорогу, важко й сказати… Холодні бараки, в яких моє тіло просто гнило, мама згадувала до самої смерті. Коли помирала, останні слова її були: „За що вони нас виселили, за що всі ці муки…” Вона завжди мріяла про те, щоб її онуки народились у Криму. Так, на щастя, і сталося. Син моєї доньки, наш з мамою внук, народився в Сімферополі. Та наша сім’я тепер там не живе. Серце обливається кров’ю через події, які сталися в Криму. Чи повернемося туди знову? Молимося…
Разом з присутніми за жертв геноциду і за мир у наших домівках молилися й представники православної, іудейської, греко-католицьцької церков, мусульманської спільноти.
— Трагедія, яка сталася 72 роки тому й біда нинішня ще більше об’єднали нас, — переконаний імам ісламського культурного центру у Дніпропетровську Едгар Девлікамов. – Ми молимося за всіх постраждалих, за мир в рідній Україні, за повернення додому.
І ми знаємо: скоро з’явиться і дата звільнення Криму від окупації, і дата відновлення територіальної цілісності України. Разом з бойовими побратимами ми готові звільнити Донбас і Крим. І зробимо це, коли надійте такий наказ. Рішення – за керівництвом держави.
Сам Едгар родом з Дебальцевого, виїхав з Донбасу півтора року тому. Тож що таке сум за рідною домівкою, відчув на собі…
— Крім виставки, усі бажаючі мали змогу взяти участь у круглому столі, стати учасником презентації проекту культурного центру кримських татар у Дніпропетровску, — звернула увагу координатор земляцтва кримських татар Ксенія Басараб. – А такі заходи переоцінити неможливо.
Юлія Бабенко, фото автора.
Довідка „НМ”
Депортація кримських татар почалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку і тривала до початку червня. Проте, перша і найбільша хвиля завершилася 20 травня. Офіційною підставою для депортації стала секретна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, у якій кримським татарам пред’являлися претензії в „масовій зраді і масовому колабораціонізмі” у часи окупації Криму гітлерівськими військами.
За офіційними даними, з Криму було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами — 228 500, з яких тільки протягом перших півтора років померло близько 110 тисяч осіб.
В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, харчі, посуд. Більшість майна залишилося й було конфісковано державою.
Велику частину депортованих направили на спецпоселення в Узбекистан, частину — в ГУЛАГ, а ще частину — для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Відбулося й знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Советский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо.
В Крим заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.
Після переведення Криму до складу УРСР (1954 р.) в 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину в Крим. Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише в кінці 80-х років.
Категория: Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра
Метки: Выставка, История, память