Форум, який за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні, Фонду Маршала та Королівського інституту міжнародних відносин «Chatham House» Великобританії вже дев’ятий рік поспіль у столиці організував фонд «Відкрий Україну», зібрав понад 400 представників ділових, політичних та громадських кіл із понад 20 країн світу. Журналістів Дніпропетровщини на такому поважному заході представляла газета «Наше місто». Ми мали можливість із перших вуст почути думки представників НАТО, ЄС, США та Великої Британії стосовно ситуації в Україні та її подальших перспектив, а також рекомендації із забезпечення нашої стабільності й безпеки Європи у майбутньому.
Александер Вершбоу, заступник Генерального секретаря НАТО:
— НАТО ніколи не погодиться з окупацією Криму, бо це катастрофа для європейської системи безпеки. Військова агресія на сході України ні для кого не стала сюрпризом, оскільки ще в Грузії можна було побачити передумови для цього. Росія та її поплічники постійно порушують режим припинення вогню в Донбасі. Тому світовій спільноті необхідно чинити тиск на неї, аж поки не виконає вимог мінських домовленостей.
Майкл Карпентер, заступник Уповноваженого міністерства оборони США:
— Мені приємно повідомити, що в 2016 році США нададуть 335 мільйонів доларів для спеціальних операцій Збройних сил України. Ми плануємо подвоїти допомогу для прикордонної служби і Національної гвардії. Якщо в Україні будуть продовжені реформи, США й надалі підтримуватиме її. Розуміємо, що країна повинна провести дуже амбітний пакет реформ і протистояти агресії на сході, але кращого часу, ніж сьогодні, для проведення реформ може і не бути.
Ситуація в Донбасі крихка, туди постійно перекидається російське озброєння. Місія ОБСЄ неодноразово потрапляла під мінометний вогонь, їй часто закривають доступ до багатьох місць для проведення інспекцій. Усе це підводить до висновку, що Росія вдається до контрольованої ескалації ситуації в Донбасі. Політика США буде спрямована на збереження санкцій проти Росії до тих пір, поки Україна не поверне контроль над своїм східним кордоном та Кримом.
Брюс Стоукс, директор з питань глобальної економіки дослідницького центру Pew:
— Сьогодні в світі немає чіткого уявлення про ситуацію в Україні, та є розуміння того, що з українською економікою складно. Наші дослідження показують, що так вважає і більшість населення України. Та хоча українці з невеликою надією дивляться у майбутнє, все ж 40 відсотків людей різного віку і 60 відсотків до 29 років вірять в те, що житимуть за кращих умов. Це хороший показник. Водночас насторожує високий рівень недовіри до державних інститутів. Так, 66 відсотків опитаних українців переконані, що вони неефективні. І це сьогодні не менш важлива проблема, ніж корупція. Хоча для України корупція, мабуть, основна.
Малкольм Ріфкінд, голова комітету з питань оборони та безпеки Великої Британії (2010—2015 рр.):
— Світ не має права миритися з анексією Криму. Жорсткі санкції проти Російської Федерації, які застосовуються США та європейськими країнами, мають бути продовжені, допоки продовжується агресія. Росія порушила Будапештський меморандум щодо цілісності України, завдавши шкоди не лише їй, а й в цілому руху нерозповсюдження ядерної зброї в світі.
Я також переконаний: останні тенденції, що спостерігаються в країнах-членах Європейського Союзу щодо можливої трансформації спільноти, сприятимуть прискоренню набуття Україною членства в ЄС.
Шлях цей буде коротшим, ніж здається зараз.
Пола Добрянскі, заступник Державного секретаря США з питань демократії та глобальних відносин (2001—2009 рр.):
— Цей форум проходить у часи, коли Україна намагається боротися на східному фронті і в той же час прагне заснувати економічний розвиток, боротися з корупцією та інтегруватися до європейського співтовариства. Нам треба допомагати Україні у досягненні цієї надзвичайно важливої мети.
Агресія Росії на сході України і анексія Криму — це виклик західним цінностям, інститутам і альянсам, які зберігали мир і стабільність протягом десятиліть після закінчення Другої світової і «холодної війни». Тому треба працювати не лише над питанням продовження санкцій, але й шукати додаткові, щоб підняти ціну агресії, припинити насильство, забезпечити територіальну цілісність України.
Стівен Пайфер, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса:
— Захід може відвернутися від України, якщо в Києві будуть займатися політичними іграми замість реформ, які перетворять її на нормальну, стабільну, демократичну, ринкову, європейську державу. У січні наступного року новий американський президент займе свій кабінет, і виникає питання, яку Україну побачить він через дев’ять місяців. Якщо її очолюватиме рішуче налаштоване керівництво, яке серйозно здійснює реформи, по-справжньому бореться з корупцією, тоді Білий дім буде набагато активніше допомагати Україні стати реальною європейською країною.
Ніколас Тензер, президент Центру вивчення та дослідження політичних рішень (Франція):
— Путінська Росія бреше, презентуючи факти, які не мають нічого спільного з дійсністю. Тож нам потрібно активніше відбивати всю цю брехливу інформацію. Треба виходити за межі виправлення фактів, розповсюджувати наш власний дискурс, власне бачення реальності і цінності, нашу власну правду. Дуже важливо не дозволити Росії встановлювати інформаційний порядок денний. А ми фактично намагаємося відповідати Росії, часто не пропонуючи власного бачення світу чи реальності.
Джеймс Безан, тіньовий міністр оборони Канади, депутат Федерального парламенту Канади:
— Сьогодні в НАТО дехто не хоче бачити подальшого розширення на схід і протистояння російській агресії, посилення системи ПРО, системи спостереження тощо. На жаль, є й такі, хто хоче вмиротворити агресора. І це, з одного боку, наша слабкість, а з іншого – сигнал Путіну до продовження агресії. З огляду на це, у липні у Варшаві при обговоренні українського питання, зокрема військової допомоги Україні, буде жорстка боротьба між країнами, які розуміють агресивну ідеологію Москви, і тими, хто не хоче конфронтації з нею. Треба серйозно думати над тим, яке оборонне озброєння надати Україні для відбиття атак на сході. Ми повинні нарешті визначити ту червону лінію в Україні, яка змусить Захід бути більш рішучим у питанні допомоги їй.
Йоханнес Регенбрехт, керівник робочого штабу з питань України Федерального міністерства закордонних справ Німеччини:
— Для того щоб зміни в Україні нарешті відбулись, не треба нічого винаходити. Треба просто міняти менталітет її дійових осіб. В Європі мають велику надію на те, що це нарешті відбудеться. Ми сподіваємось на справжню боротьбу проти корупції, створення відповідної законодавчої бази, проведення конституційних змін, реформування прокуратури і судової системи. Україні потрібно систематизувати реструктуризацію державного управління. Звичайно, питання зростання заробітних плат українців не менш важливе, проте воно має бути складовою глибинних реформ. Українські прокуратура і суди досі працюють за радянською моделлю. Залишається високий рівень корупції, який пронизав усе в країні, і це завдання номер один для новоствореного антикорупційного бюро.
Вілліам Померанц, заступник директора Інституту Кеннана, (США):
— Запорука успішної боротьби з корупцією в Україні – політична воля керівництва держави. Якщо не буде такої підтримки згори, то незалежно від того, як добре виписана ця програма і як тиснутиме громадянське суспільство, успіху не буде. В Україні досить відчутна підтримка ініціатив зі створення нових антикорупційних органів з боку громадянського суспільства. Та ми не завжди впевнені, що згори надається належна підтримка у цій боротьбі, зокрема з боку Генеральної прокуратури. В українській Конституції прокуратура відокремлена від виконавчої влади, зокрема від уряду, натомість контролюється з боку Президента. Але ми бачимо, що тут Петро Порошенко не відрізняється від своїх попередників і йому потрібна прокуратура як одне з джерел впливу. Саме цим ми пояснювали небажання відправляти у відставку генпрокурора Шокіна.
Едгар Рінкевічс, міністр закордонних справ Латвії:
— 2016-й може бути найважчим роком для Європейського Союзу — це перевірка для ЄС на здатність протистояти зовнішнім загрозам. Найближчим часом ЄС доведеться вирішити питання з потоком біженців, проблеми Шенгенської зони. Це ж стосується питання продовження санкцій проти Росії. Ми будемо його обговорювати в червні. Якщо не будуть виконуватися мінські домовленості, треба продовжити санкції, щоб уникнути погіршення ситуації в Донбасі. Маємо виконати й наші обіцянки щодо лібералізації візового режиму для України та Грузії.
Двадцять процентів росіян готові стати перед нами на коліна
Практично всі експерти наголошували: євроатлантична безпека неможлива без забезпечення незалежності і територіальної цілісності України, яка є її вагомою складовою.
За два дискусійних дні спілкування з міжнародними експертами я почула безліч думок і рецептів одужання для України. Та ясно одне: без реформ і подолання корупції нас в Європі не чекають. Захід дійсно втомився від ігор українських політиків, і терпець не безмежний. У нас реально мало часу, аби відновити імідж країни в очах європейських партнерів…
Чути таке болісно, але корисно. А ще мене вразив такий момент. Присутній на форумі відомий блогер, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов Алтайського міжнародного інституту економіки, менеджменту та інформаційних систем Володимир Барабашов у присутності європейців вибачився від імені свідомої частини росіян перед українцями за агресію путінської Росії.
— Я точно знаю, що двадцять процентів моїх співвітчизників готові стати перед вами на коліна, — не зміг стримати емоцій він. – Не зупиняйтеся, ідіть уперед. До європейської спільноти, до європейської мети. Повірте, дуже багато росіян по-доброму заздрять вам. А політики, міністри, президенти… Все проходить, пройде й це!
Юлія Бабенко, фото автора
Категория: Общественные и социальные новости Днепра
