Надія Савченко – ровесниця моєї старшої доньки. У травні їй виповниться 35. Тому, як ніхто, я, напевно, можу уявити розпач і горе її матері, на чиїх очах звершується наруга над дитиною. І Марія Іванівна не має змоги ні прикрити, ні захистити, ні заступитися за свою доньку. Адже для матерів діти завжди залишаються дітьми, скільки б років їм не виповнилося…
Навіть не віриться, що та сама Надійка, яка стала символом незламності України, колись була зовсім іншою: романтичною, тонкою, творчо обдарованою. З подивом я дізналася, що після школи вона вивчилася на модельєра-дизайнера, пробувала себе у журналістиці і лише потім подалася до Збройних сил України, бо завжди мріяла про небо. А там пройшла шлях від суто жіночої професії радистки до суто чоловічої -стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону. Власне, чому була? Вона і залишилася такою. Тільки доля вимагає зараз від неї зовсім інших рис.
Харківський університет повітряних сил Надія Савченко закінчила не одразу. Її доля в українській авіації складалася не так вже й легко. Не раз їй випадало доводити свою профпридатність. Надію Савченко навіть відраховували з формулюванням «непридатна до польотів», але вона поновлювалась і знову працювала. Ось звідки у цієї маленької київської дівчинки така велика воля і сталевий характер! 170 годин нальоту і 45 стрибків із парашутом!
Чи знав про це Путін, наказавши викрасти українську льотчицю? Чи знали його посіпаки, коли зв’язали Надію та накинули їй мішок на голову, на що вони себе прирекли? Чи знав хтось в Україні, що Надія стане для нас символом незламності, а для ворогів – вічною ганьбою?
Надія Савченко, як факел, висвітлила всю брехливість путінського «правосуддя», а також справжню суть його «миротворчої» політики в Донбасі та Криму. Саме вона об’єднала навколо себе всі демократичні сили світу, які тиснуть на режим РФ санкціями, акціями по усіх, не лише дипломатичних та політичних каналах.
Її незламність, її самопожертва «краще смерть, ніж ганьба!» не можуть нікого залишити байдужим. І РФ, здається, нічого не залишається, як відпустити Надію на волю. Ось що пишуть про справу Савченко, наприклад, московські ЗМІ:
«…Однако это не означает, что Савченко будет сидеть. Кремлю нужно ее осудить, однако держать ее в российской тюрьме не только нецелесообразно, но и опасно. Хотя бы потому, что она вполне может разделить судьбу Немцова или Политковской. На месте Киева или российских противников за рубежом, заинтересованных в обострении конфликта на Украине для срыва российско-западного сближения, оптимальным было бы убрать Савченко — ее смерть серьезно дискредитирует Кремль. Поэтому теперь вопрос в том, по какой схеме она будет освобождена. Наиболее популярной версией является ее обмен на российских добровольцев Александра Александрова и Евгения Ерофеева, взятых в плен под Луганском».
Але хто повірить Путіну після стількох років брехні? Після тонн снарядів та мін, випущених в бік України заради «миру»? Після стількох загиблих та поранених? Після майже двох мільйонів знедолених людей, які змушені були покинути свої домівки, тікаючи від «руського міра»?
Дніпропетровці оголосили безстрокову акцію на підтримку української льотчиці Надії Савченко. Починаючи з 7 березня, люди, списавшись у соцмережах, виходять на площу Героїв Майдану з плакатами: «Свободу Савченко», «З Надією в серці», «Звільніть Савченко», «Надю! Чекаємо додому!»
Учасники заявляють, що вийти на площу – це найменше, що вони можуть зробити для Надії Савченко, яка «бореться з режимом Путіна на території країни-окупанта». Вони також висловлюють слова підтримки іншим українцям, ув’язненим у Росії, зокрема Олегу Сенцову та Олександрові Кольченку.
Надія Савченко та її захист відкидають звинувачення і вже навели численні докази невинуватості української льотчиці. Але суд не взяв їх до уваги.
