Блоги

Тетяна Валігурська: Надія Савченко, як факел, висвітлила всю брехливість путінського «правосуддя»

    - [Татьяна Леонидовна ван лав]Надія Савченко – ровесниця моєї старшої доньки. У травні їй виповниться 35. Тому, як ніхто, я, напевно, можу уявити розпач і горе її матері, на чиїх очах звершується наруга над дитиною. І Марія Іванівна не має змоги ні прикрити, ні захистити, ні заступитися за свою доньку. Адже для матерів діти завжди залишаються дітьми, скільки б років їм не виповнилося…

Вікторія Тимонова: Сон для журналіста – недосяжна мрія

    - [QGGQ87XvzOc]З редакцією газети «Наше місто» я і мої самовпевнені однокурсники познайомились першого лютого. Вже другого ми, молоді та перспективні студенти другого курсу, з’явились у той же час, у тому ж місті, аби пройти тритижневу практику.

Васіліса Трофимович: Наша спільна сповідь про кохання на лінії вогню

    - [вася]Моя книга - моя дитина. Рукопис "Любові на лінії вогню" став даниною пам'яті моїм друзям та побратимам. У блозі я публікуватиму деякі історії, які з'являться у книзі. Книжкові герої - реальні люди. Які досі відчувають усе наче вчора, яким досі іноді болить. Це наша спільна сповідь. Про наше кохання на лінії вогню.

Марианна Стец: Я слышу цвета и вижу звуки

    - [DSC_1016]Долгое время я не понимала одной своей особенности восприятия окружающего мира. Когда в раннем детстве я просматривала книги, у меня неожиданно возникало необъяснимое желание схватить цветные карандаши и раскрасить каждую букву, цифру и геометрическую фигуру определенным цветом.

Вадим Рженев: Жизнь на велосипеде

    - [Вадим Рженев]Велосипед, велик был всегда. «Сельское» детство посреди миллионного города без него было немыслимо. На нём, с ним, делалось всё: поездка в магазин за хлебом, к ближайшему телефону-автомату в бане, к школьному другу на соседнюю улицу.

Главный редактор «НМ» Татьяна Валигурская: Конец 90-х, или Рабы не мы! (Стратегия несостоявшегося победителя)

    - [Татьяна Леонидовна ван лав]Я, конечно, понимаю и практически физически ощущаю вот этот весь облом. Человек купил новый костюм, дорогие часы (еще одни!), сделал маникюр, съездил в СПА-салон и уже практически сел в кресло секретаря горсовета. А тут такое...