У листопаді 2025-го після важкого поранення у госпіталі помер мужній дніпрянин Олексій Ткачов. Йому було лише 27 років. Сьогодні на фасаді ліцею № 31 «Пріоритет», де вчився Олексій, встановлено меморіальну дошку на його честь. Про це повідомляє «Наше місто».
Олексій Ткачов навчався у школі № 31 з п’ятого по дев’ятий клас. До війни жив звичайним життям: здобув професійну освіту, працював слюсарем на СТО. У нього не було власної родини — не встиг одружитися, не мав дітей. У 27 років він ухвалив рішення піти захищати Україну.

За словами матері Наталії, син пішов на війну добровільно й свідомо. Він воював на Харківському напрямку у складі штурмової бригади.

– У школі син дуже захоплювався історією, – розповідає мати. – Навіть хотів стати вчителем історії. Але пішов працювати слюсарем. Будував плани на майбутнє. У 2025-му році вирушив піти на фронт. Звісно для мене його рішення було дуже важке. Він сказав: «Я пішов за вас. Це моє рішення!». Воював на Харківському напрямку у складі штурмової бригади. У листопаді минулого року отримав тяжке поранення. Був евакуйований, в Харківській госпіталь, а потім його перевели у центральний Київській госпіталь. Він ще три тижня боровся за життя. Жив надією. На жаль, сподівання не справдилося



Олексій не встиг створити власну сім’ю, не встиг стати батьком. У пам’яті близьких та друзів він назавжди залишився Героєм.

– У Дніпрі особливе значення надають збереженню пам’яті про захисників і захисниць, які загинули, боронячи Україну, – зауважує Андрій Денисенко, заступник міського голови. – Меморіальні дошки на фасадах навчальних закладів стають не лише знаком шани, а й частиною щоденного життя школярів. Вкрай важливо, щоби учні наших дніпровських ліцеїв, наші діти знали, кому вони зобов’язані можливістю вчитися, мріяти і жити. Саме цим хлопцям, саме цим нашим героям, з якими вони будуть зустрічатись поглядом. Так у Дніпрі формується жива пам’ять — не лише через урочисті заходи чи дати в календарі, а й через щоденну присутність імен загиблих захисників у міському просторі. Для школярів це можливість знати не абстрактні цифри війни, а конкретних людей, які навчалися, мріяли та жили поруч із ними.
Раніше ми писали, що у Дніпрі встановлюють меморіальні дошки в знак пам’яті про загиблих героїв.
Фото Валерія Кравченка



