Кияни Вадим і Олександр дружать ще зі шкільних років. Разом пішли добровольцями в АТО, разом стали танкістами, разом повернулися до цивільного — і разом прийшли до ТЦК 24 лютого 2022 року, пише «Наше місто» з посиланням на Facebook-сторінку 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
— Там був шалений натовп. Ми зрозуміли, що до наступного дня не пройдемо. Тоді вигукнули, що ми танкісти, і нас одразу провели повз чергу. Погодилися на все, лише попросили залишити нас в одному екіпажі, — згадує Вадим.
Харківщина, трофейні САУ і росіяни, що здавалися цілими ротами
Восени 2022 року екіпаж брав участь у звільненні Харківщини. Перед ними була російська оборона біля Балаклійських складів озброєння.
— Мандраж був страшенний. Ми йшли на характері. А потім були шоковані, коли побачили, як росіяни здаються цілими ротами, — розповідає Олександр.
У покинутих посадках стояли ряди російських танків, САУ і «Градів» — нові, заправлені, з інструментами в заводській плівці. Три САУ друзі забрали одразу. На одному з трофейних танків воюють досі.
Після Харківщини були бої за Бахмут і Луганщину. Саме там екіпаж підірвався на міні під час перевезення піхоти.
— Танк втратив керування і полетів через мінне поле. Ми їздили вперед-назад там, де, здавалося, жодна техніка не вціліє. Отримали важкі контузії, але якимось дивом вдалося скерувати машину в посадку і вперти її в дерево, — розповідає механік-водій Вадим.
Олександр після цих слів усміхається: — Коли мене питають про талісман, я показую на нього. Він вивіз нас звідти, де живими вже не виходять.


Сьогодні обидва продовжують воювати у складі 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». А після перемоги мріють жити поруч.
— У мене дружина і син. Мрію про дім, садок і черешню біля хати, — каже Вадим.
— Вранці виходиш на ганок із філіжанкою кави, кажеш: «Слава Україні!», а сусід через паркан відповідає: «Героям слава!» — сміється Олександр.
Читайте також: 304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу.



