Загрозлива зовнішність земляного скарита справді вражає. Здається, що своїми щелепами жук запросто може перекусити палець. Такого шестиногого термінатора помітили на одному з пляжів Дніпра. Про те, наскільки небезпечний скарит, журналісту «Наше місто» розповів дніпровський зоолог.
Насправді ця моторошна на вигляд комаха особливої небезпеки для людини не становить. Максимум — може боляче вщипнути. І тільки. Натомість цей жук дуже корисний.
— Земляний скарит (Scarites terricola) — цікавий представник жуків-турунів, широко поширений у Південній Європі, Північній Африці, на Близькому Сході та в Україні, — розповідає Віктор Бригадиренко, доцент кафедри біорізноманіття та екології біолого-екологічного факультету ДНУ. — Мешкає зазвичай на морських узбережжях і солончаках. Цей жук привертає увагу своїм потужним тілом, чорним забарвленням і характерним риючим способом життя. Його довжина зазвичай становить близько двох сантиметрів, а передні ноги добре пристосовані для копання. Життя піщаного скарита тісно пов’язане з ґрунтом: він живе в норах, які сам і викопує. Такі сховища слугують йому не лише домівкою, а й місцем для відпочинку та захисту від ворогів. Найчастіше його можна зустріти на піщаних або пухких ґрунтах, наприклад, на берегах річок у місцях із засоленими ґрунтами. У Дніпрі мешкає, зокрема, на житловому масиві Покровський та на берегах озера Куряче, вздовж траси на Полтаву. Також поширений на солонцево-солончаковій терасі обласного центру.
Крім того, скаритів можна помітити й на городах. І тут вони дуже корисні.
— Цей жук є активним хижаком, — зазначає зоолог. — Його раціон включає різних дрібних безхребетних. Полює він уночі, покладаючись на чутливі вусики та добре розвинені органи дотику. Завдяки сильним щелепам скарит здатний впоратися навіть із відносно великою здобиччю, яка перевищує його власну довжину тіла. Вдень жук майже не виходить на поверхню, віддаючи перевагу своїм підземним ходам. Така стратегія допомагає йому уникати природних ворогів, зокрема птахів.
Зазначимо, що екологічна роль земляного скарита дуже важлива. Знищуючи інших комах (і личинок, і дорослих особин), він бере участь у регулюванні чисельності дрібних безхребетних. Таким чином цей жук допомагає підтримувати баланс в екосистемах. Сам факт присутності цього туруна є добрим знаком.
— Цей вид може слугувати індикатором стану ґрунтових екосистем, — підсумовує Віктор Бригадиренко. — Чутливість до змін середовища робить його корисним об’єктом для екологічних спостережень. Сьогодні чисельність земляного скарита може зменшуватися через руйнування природних місць існування. Урбанізація, рекреаційне навантаження, розорювання земель і забруднення ґрунтів негативно впливають на популяції цієї комахи.
Раніше ми писали про жука, який ніколи не їсть.
Фото автора та із Вікіпедії
