Від ремонту автівок до повернення зниклих безвісти: історія офіцера з ТрО Дніпра

До початку повномасштабної війни Олег Селезень займався власною справою — керував автосервісом та ремонтував дизельні автомобілі. За звуком двигуна він міг визначити несправність, а його життя було пов’язане з технікою та мирною роботою. Та у лютому 2022 року чоловік залишив цивільне життя і долучився до війська, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу «128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”».

Олег, який є офіцером запасу, свідомо записався до 128-ї бригади територіальної оборони звичайним стрільцем, аби швидше потрапити на фронт.

«З товаришем записалися стрільцями, бо хотіли швидше в бій. Потім у штабі дізналися про звання і сказали: є новий напрямок — цивільно-військове співробітництво. Ніхто не розуміє, що це таке, — розберіться», — згадує військовий.

Так Олег розпочав службу у підрозділі цивільно-військового співробітництва. Втім, замість кабінетної роботи його одразу чекали позиції на Донеччині, поблизу Новосілки. Там разом із побратимами він копав окопи та облаштовував оборону.

«Ми вийшли зранку копати. У хлопця поруч зламалася лопата, він пішов шукати цвях, щоб полагодити її. Знайшов. І в цей момент почався обстріл. Це був наш перший поранений», — розповідає офіцер.

Нині робота Олега полягає у взаємодії між військовими та цивільними мешканцями прифронтових територій. Він проводить навчання для населення, пояснює правила безпеки та вчить реагувати на небезпечні знахідки.

За словами військового, після занять із саперами діти на Донеччині самостійно знаходили нерозірвані боєприпаси та повідомляли про них військових.

Однак найважчою частиною служби Олег називає спілкування з родинами загиблих і зниклих безвісти.

«Коли позиція знищена, з дрона нічого не видно, і ти не знаєш: людина в полоні чи загинула. Немає відповіді — і саме це найтяжче», — говорить він.

Разом із побратимами військовий неодноразово виїжджав на зруйновані позиції, щоб розшукувати та повертати тіла загиблих захисників. У 2023 році їм вдалося повернути всіх військових, які вважалися зниклими безвісти у їхньому секторі до початку контрнаступу.

Сьогодні ця робота стала ще небезпечнішою через постійне використання дронів та щільний контроль лінії фронту.

Попри службу, Олег не полишає своєї мирної професії. У перервах між завданнями він ремонтує автомобілі побратимам та мріє повернутися до власного СТО після війни.

«Я не планую залишатися в армії. У мене в мирному житті багато незавершених справ. На мене чекає моє СТО, купа планів і роботи після повернення додому», — каже військовий.

Історія Олега Селезня — це приклад того, як війна змінює життєвий шлях людини, але не змінює її сутність. Навіть на фронті він продовжує «ремонтувати» те, що зруйнувала війна: техніку, зв’язок між людьми та надію родин повернути своїх близьких додому.

Нагадаємо: Від «Травіати» до армії: історія оперної співачки, яка служить у дніпровській бригаді.

Раніше ми писали: Увійшли до сотні кращих екіпажів України: історія операторів ППО з ТрО Дніпра.

Читайте також: Сапер із позивним «Стрілок»: історія військового з Дніпра, який служить Україні з 2014 року.

Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.