ЕКСКЛЮЗИВ «Вона дивилась на мене – і я зрозуміла, що вона хоче жити»: історія зооволонтерки з Дніпра, яка рятує тварин із війни

Зооволонтерка Яна вже понад 15 років рятує тварин, які опинилися у найскладніших обставинах. Поранені, покинуті, виснажені, евакуйовані із зон бойових дій – усі вони знаходять прихисток у її притулку, пише “Наше місто”.

Її історія почалася ще у студентські роки – з одного випадку, який змінив усе життя. Тоді, підробляючи диспетчеркою маршрутного таксі, Яна натрапила на покинуту собаку, яка могла загинути під колесами автомобілів. Саме ця історія стала переломним моментом у її житті. Рятуючи ту тварину, вона вперше побачила інший бік волонтерства – складний, болісний, часто жорстокий. І саме він назавжди змінив її ставлення до тварин і людей.

«Я розуміла, що мені її нікуди забрати: я студентка, грошей немає. Почала шукати притулки. Домовилися, що допомагатиму руками. Але коли я приїхала – у притулку отруїли собак. Я побачила десятки тіл… Мені сказали: “Йди, допомагай збирати”. Це був шок, який залишився зі мною назавжди», – згадує Яна.

Після цього вона почала активно волонтерити, а згодом створила власний притулок. Минулого року «Taliko» переїхав на нове місце. Тепер тут допомагають не лише собакам і котам, а й птахам, гризунам і навіть диким тваринам.

Сюди часто привозять тварин із прифронтових територій – Донецького, Харківського напрямків та Дніпропетровщини. Багатьох із них рятують військові.

«Військові заходять у двори й бачать: це домашні тварини, яких покинули. Їм шкода, вони шукають, куди їх евакуювати», – розповідає волонтерка.

У притулку кожна тварина – це окрема історія болю і боротьби.

Ілюша – без задньої лапи, з травмою хребта, евакуйований із Херсона. Аза – у вкрай занедбаному стані, з важкими інфекціями. Жужа – собака, яка два роки жила з пухлиною вагою півтора кілограма.

«Мені казали: “Навіщо витрачати гроші, вона стара, не виживе”. Але я подивилася на неї – і зрозуміла, що вона хоче жити. Ми ризикнули й прооперували її», – каже Яна.

Сьогодні у притулку – понад 150 тварин. Усіма опікується родина Яни, а допомагають небайдужі люди.

Втім, працювати стає дедалі складніше. Через війну люди рідше беруть тварин у родини, а ресурсів постійно не вистачає.

«Ми зараз збираємо навіть на воду. Люди донатять по 10–20 гривень, іноді менше. Але я розумію – це можуть бути останні гроші. І саме ці маленькі внески рятують життя», – говорить вона.

Окрема проблема – відсутність стабільного водопостачання, що напряму впливає на здоров’я тварин.

«Інколи треба було чекати по дві години, щоб набрати воду хоча б на один вольєр. Потім тварини почали хворіти», – додає Яна.

Волонтерка наголошує: брати тварину — це серйозне рішення, яке вимагає відповідальності.

«Це жива душа. Люди часто хочуть тварину, бо дитина просить, але навіть не намагаються дізнатися про її потреби», – каже вона.

Тому Яна завжди запрошує людей особисто відвідати притулок.

«Коли ти бачиш тварину – ти або відчуваєш, що це “твоя”, або розумієш, як саме можеш допомогти».

Попри всі труднощі, вона не планує зупинятися. У планах – розвиток притулку, нові збори і врятовані життя.

І головне, у що вона вірить і про що постійно говорить: навіть найменша допомога має значення.

Раніше ми писали, до історичного музею Дніпра передали ще дві рідкісні кам’яні баби із зони бойових дій.

Ми повідомляли, що у Дніпрі внаслідок дронової атаки постраждав музей «Літературне Придніпров’я».

Також писали, чим дивує Музей російсько-української війни у Дніпрі.