Малює вже понад 50 років, а з початку повномасштабної війни – ще й щодня допомагає людям. Архітектор-художник Сергій Котов нині працює у благодійному фонді «Спільна сила», де розвантажує гуманітарну допомогу та підтримує військових. Один із символів цієї роботи – старий бус, який сьогодні служить волонтерам. За ним – трагічна історія. Про це розповідає “Наше місто”.
«Бусик, який нам дуже допомагає… У нас є волонтерка, у неї син загинув саме в цьому бусику. Він вивозив хлопців… Снаряд – і миттєво… І вона в пам’ять про нього віддала нам його. Він був побитий, його відремонтували і тепер він працює», – розповідає Сергій.
За фахом Сергій – архітектор. Любов до професії з’явилася ще в дитинстві – серед дворів, старих будинків і перших вражень від міського простору.
«Ми жили в маленькій квартирі, фактично все дитинство проходило на вулиці. І я пам’ятаю ці будинки – одноповерхові, з палісадниками, тополі, які мені нагадували кипариси… У мене ще тоді з’явилася асоціація з Італією», – згадує він.
Пізніше ця дитяча уява переросла у професію. Особливе враження на нього справила поїздка до Італії, де він побачив архітектуру, яку раніше вивчав лише в теорії.
«Коли я побачив усе це наживо – арени, архітектуру, місця, де сиділи патриції – це було неймовірно. Все, що ми вчили, ожило», – каже Сергій.
Сергій переконаний: справжній архітектор має вміти малювати. Саме через малюнок він передає ідеї замовника і формує простір.
«Я завжди спілкувався із замовником від початку до кінця. Брав його думки і переносив на полотно. Малюнок – це масштаб, композиція, колір. Через нього ти показуєш ідею», – пояснює він.
Після початку повномасштабного вторгнення творчість Сергія змінилася. Його роботи стали відображенням стану суспільства – розгубленості, страху і невизначеності.
«Я одразу почав малювати те, що відбувається. Було багато знайомих по той бік і всі мовчали… І одна з перших картин – це дві фігури, які йдуть в нікуди. Це той стан – коли ти не розумієш, що далі», – говорить художник.
Через мистецтво він фіксує емоції часу – те, що складно передати словами. Окрім картин, Сергій знаходить можливість творити навіть у волонтерській роботі. Раніше розписував гільзи та інші речі для військових, а одного разу – перетворив на арт-об’єкт старий радянський холодильник.
«Нам передали холодильник “Москва”, ще 1958 року. Я вирішив зробити хлопцям настрій – намалював палаючий корабель і всім добре відомі координати», – усміхається він.
Такі дрібниці, каже чоловік, мають велике значення для тих, хто на фронті. Попри війну, втрати і важкі реалії, Сергій продовжує малювати і допомагати. Для нього мистецтво сьогодні – це не лише про естетику, а й про пам’ять, емоції та підтримку. Його картини – це спосіб зберегти пережите, а волонтерство – спосіб бути корисним тут і зараз.
Категорія: Новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Війна, Волонтери Дніпра, Головне, Дніпро, Новини Дніпра, Україна Росія війна