ЕКСКЛЮЗИВ Сльози на повідку: історії тварин, яких врятували волонтери Дніпра

З початком повномасштабної війни дніпровські волонтери дружньої команди Save Animals Ukraine евакуюють тварин із прифронтових регіонів. Робота це небезпечна й складна, але, безумовно, потрібна та важлива. Історії тварин, яких врятували волонтери Дніпра, розповість «Наше місто».

Долю кожного врятованця пропускаєш крізь серце

У недалекому минулому хлопчики й дівчатка просто вимагали від батьків придбати собаку. Бажано колі. Причина — популярний серіал «Лессі». Головна чотирилапа героїня цього американського фільму — шотландська вівчарка — цілковито зачарувала дитячі серця.

Маленькому дніпрянину Сергію Луденському симпатичний песик теж дуже подобався.
І так сталося, що двійник чарівної кіношної вівчарки одного дня з’явився в реальному житті хлопчика.

— Коли Сергію було сім років, до нас на дачу прибігла колі, — згадує Тетяна Вікторівна, мама Сергія. — Усім вона дуже сподобалася. Прожила з нами 11 років. Мабуть, саме з цієї собаки в сина і з’явилася любов узагалі до всіх тварин. Потім на день народження йому подарували таксу. А другу моя подруга підібрала на вулиці. Вона теж жила у нас.

Судячи з розповіді мами, Сергій — типовий собачник. Але й до котів він теж небайдужий. І не лише до них.

Сьогодні Сергій Луденський — в. о. директора департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міської ради. Свою дитячу любов до собак, котів та іншої живності він втілив у волонтерській діяльності. На жаль, після початку великої війни потреба в ній величезна.

— Навесні 2022 року з’явився запит на евакуацію тварин із Харкова, — розповідає волонтер. — Поїхав! Відтоді ця місія триває. Першими до неї долучилися мої друзі, знайомі. Шукали однодумців через інтернет. Так утворилася команда приблизно з 15 людей. Потреба у волонтерах є і сьогодні. Не всі готові працювати й ризикувати в режимі 24/7. З часом люди вигорають. Адже історію кожного врятованця пропускаєш через серце. Радієш, коли все вдається, і впадаєш у відчай, коли ні. Тож із нашого початкового складу залишилося близько п’яти осіб.

Та як би там не було, організація допомоги тваринам Save Animals Ukraine, створена Сергієм Олексійовичем, працює ефективно й результативно. Понад 3600 тварин врятовано з прифронтових регіонів!

— Із проханням вивезти з небезпечних районів улюбленців звертаються люди, які виїхали, але не змогли забрати своїх тварин, — продовжує волонтер. — Телефонують і військові, які виявили цих тварин. Звертаються зооволонтери й загалом усі, хто зміг додзвонитися. У 2022-му на евакуацію виїжджав на своїй легковій машині, куди особливо нічого не вміщалося. Потім завдяки небайдужим людям і партнерським організаціям вдалося придбати перший бус — це «Фольксваген» 1997 року. Машина стара, але витривала. Згодом купили ще одне авто. Зараз на евакуації працює одна машина. На ній встановлені РЕБ і детектор дронів. Це авто трохи довше, у нього вміщується більше кліток — можна врятувати більше життів.

До речі, не завжди собаки й тим більше коти дозволяють себе рятувати. Для них це стрес.

У Просяній німецька вівчарка сама стрибнула в евакуаційний автомобіль

Кажуть, собаки з труднощами розрізняють кольори. Їм байдуже: помаранчевий чи червоний, жовтий чи зелений. Зате з найранішого дитинства цуценята безпомилково відчувають добро і зло, любов і ненависть, чуйність і байдужість. Звучить красиво, але так буває не завжди.

— Якось у районі Покровського нашої області вивозили здоровезного алабая, — згадує співрозмовник. — Пес перебував у вольєрі й був налаштований дуже недружньо. Зрозуміло, на своїй території. Де його господарі, чому покинули собаку — невідомо. А волонтерів попросили його врятувати, для чого треба було виманити пса з його будиночка. Але алабай не вірив у наші добрі наміри. Упирався! Нізащо не погоджувався залишити безпечне, як йому здавалося, місце. А пес величезний — кілограмів під 60. Що з ним робити? Навіть хотіли приспати, але зробити це могли лише ветеринари, а вони відмовлялися їхати з нами. І все ж знайшли людину, яка погодилася на седацію. Та вона не знадобилася — все-таки вдалося витягти собаку з вольєра. А коли алабай опинився в машині, миттєво заспокоївся, завиляв хвостом. За лічені секунди зі злого, агресивного пса перетворився на доброзичливого, вихованого улюбленця. Привезли його до Дніпра й тимчасово розмістили в шелтері, але скоро поїде в нову родину до Івано-Франківська.

Собаки зазвичай прихильно ставляться до автомобілів і в салоні почуваються в повній безпеці. Вочевидь, позначається досвід.

— Була в нас ситуація, — долучається до розмови Сергій Литвиненко, волонтер Save Animals Ukraine. — У Просяній вантажили тварин, і раптом у машину стрибає німецька вівчарка. Сама! Хотіла поїхати з нами. Найімовірніше, раніше вона їздила з військовими й наш автомобіль сприйняла як рідний.

І якщо з евакуацією собак усе більш-менш благополучно, то з котами волонтерам інколи доводиться повозитися.

— Дряпаються! — лаконічно висловився щодо котів Сергій Луденський. — Спочатку ніби поводяться нормально, а потім у них наче біси вселяються. У всіх, хто евакуював котів, руки в подряпинах. Нерви в тварин не залізні.

Тварин евакуюють попри ворожі обстріли

Нерви, звісно, здають. І не лише у тварин, а й у волонтерів. Працювати інколи доводиться за лічені кілометри від передової. А сама евакуація відбувається під обстрілами.

— Минулої весни надійшла заявка із села Комар Донецької області, — розповідає волонтер Сергій Литвиненко. — Попросили забрати трьох собачок. Це була небезпечна поїздка, але ми на свій страх і ризик вирішили їхати. Заїхали в село, а там практично всі будинки й дороги зруйновані. Фронт був дуже близько. Всюду уламки будівель, стовпів. Не проїхати. Інтернету немає, знайти потрібну локацію проблематично. До того ж по селу працювала ворожа артилерія. Слава Богу, місцевий житель підказав, де можуть бути улюбленці. Знайшли жінку, яка за відсутності господарки годувала чотирилапу трійцю. Виявилося, що на місці лише одна-єдина собачка. Вона була сліпа й тому залишилася чекати своїх рятівників у сараї. Знайти інших не вдалося, хоча на пошуки витратили купу часу. Але російські обстріли почастішали. Вибухи лунали дедалі ближче. Поїхали з однією сліпою улюбленицею, ну й інших тварин, звісно, теж вивезли. Її хазяйка дуже зраділа, хоча й шкодувала за двома іншими зниклими.

Дніпровським волонтерам часто доводиться діяти буквально в бойовій обстановці.

— Раніше працювали за 2–3 кілометри від лінії фронту, — згадує Ігнат Туренко, волонтер Save Animals Ukraine. — Дронів було менше. Зараз підходити ближче ніж на 5–10 кілометрів не можна. Але й на такій відстані ворог накриває по повній. Минулого року рятували собаку й потрапили під щільний мінометний обстріл. Били фосфорними снарядами. Навколо все у вогні: поле, лісосмуга. Лягли ми з собакою. Коли трохи стихло, знову спробували дістатися до машини. І тут новий обстріл. Та все ж вдалося виїхати. Усі вціліли.

Зауважимо, що волонтери рятують не лише собак і котів. Евакуювали черепах, а ще поні та ослицю.

— Одного разу із села під Костянтинівкою вивозили поранену ослицю, — розповідає Сергій Литвиненко. — У неї був розпоротий бік, у лопатці — діра від уламка. Військовий медик обробив рани й попросив кудись вивезти страждальницю. У цієї ослиці, між іншим, своя цікава історія. На місцевому пляжі вона катала дітей. Їй це подобалося, і малюки були в захваті. Та й взагалі все село її поважало. Таку заслужену тварину ми привезли до Дніпра. Їхала з нами стоячи в машині. Доправили ослицю на ферму «Зелений гай». Сподіваюся, її підлікували, і вона знову тішить дітей.

Через тиждень після евакуації Рікі її рідне село захопили росіяни

Звісно, неможливо допомогти всім тваринам. Тому для собак і котів у прифронтових регіонах дніпровські волонтери встановлюють модульні годівниці, які монтуються на дерева або стовпи. Одна така їдальня може врятувати життя не одній тварині.

Але сама евакуація — це лише пів справи. Часто врятованому улюбленцю потрібно знайти нових дбайливих господарів, що теж непросто.

— Тварин ми спочатку евакуюємо до Дніпра, — розповідає керівник громадської організації Save Animals Ukraine. — Потім вони їдуть до людей, які виїхали, але не змогли їх забрати, або до нових господарів, або в наш шелтер, де перебувають певний час. На жаль, знайти нові родини всім евакуйованим неможливо. Наприклад, вивезли ми із села під Покровськом симпатичну собачку Рікі. Приїхали вчасно, бо вже за тиждень це село окупували росіяни. Собачка маленька, добродушна, грайлива, але чомусь досі не знайшла свою нову сім’ю. Можливо, завдяки цій публікації вдасться їй допомогти.

Щоб привернути увагу до важливості евакуації тварин, дніпровські волонтери організували фотовиставку «Евакуація життя», яка протягом місяця проходила в Дніпрі.

— Тут представлено 80 фотографій, зроблених під час евакуації тварин упродовж 2022–2025 років, — розповідає Сергій Олексійович. — Більшість фото — мої особисті, є також світлини, зроблені друзями, журналістами, волонтерами. Справа не в якості світлин. Це історії врятованих тварин, історії міст, які, на жаль, тимчасово окуповані, але ми впевнені, що ще повернемося туди. Фото переважно з Донеччини, а також із Сумської, Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей. Наше завдання — нагадати про важливість евакуації тварин і залучити людей до нашої волонтерської команди. Так ми популяризуємо гуманне ставлення до покинутих напризволяще улюбленців. До тих, хто сам не попросить про допомогу.

З 3 березня виставка працює в Хмельницькому. Потім вона переїде до Тернополя. Є домовленість про проведення дніпровської фотовиставки в Одесі, Вінниці, Чернівцях, Луцьку.

Тим, хто хоче приєднатися до чудової команди Save Animals Ukraine, звертайтеся:
095 716 82 62,
сайт: https://saveanimals.org.ua
https://forms.gle/spsz1UHRmBUwhJkPA

Фото Валерія Кравченка та із архіву Серггія Луденського