26 лютого 2014 року відбулося протистояння активістів дніпровського Євромайдану з представниками місцевої влади. Цей день ледь не коштував життя 20-річному студенту-історику Ярославу Синиці, якого побили тітушки. А після початку повномасштабного російського вторгнення Ярослав пішов добровольцем захищати України. Історію мужнього дніпрянина розповість «Наше місто».
У відділенні нейрохірургії дніпровської лікарні біля ліжка сина чергувала мама. Тоді небезпека Ярославу загрожувала не тільки через отримані напередодні травми.
– Лікар-нейрохірург сказав, що стан у нього поганий і віддав мені закривавлений червоно-чорний прапор, – розповідає Кирило Дороленко, офіцер ВСУ, історік. – Тобто, цей прапор Ярослав тримав біля свого серця. Взагалі тоді ми всі були романтиками, навіть ідеалістами. Тому що не можна не бути ідеалістом і брати участь у Революції Гідності, ризикуючи своїм життям. Таким був і Ярослав, який вчився на історичному факультеті, ходив зі мною на лицарські бої, займався історичною реконструкцією.
Отримані студентом травми дійсно були дуже небезпечні, але лікарі зробили все можливе, щоб спасти постраждалого хлопця.
– Лікар сказав, що у нього якась шишка почала на мозку утворюватися, набухати гематома, – продовжує Кирило. – А проламана кістка стирчала в бік мозку, що викликало тривогу. Лікар-нейрохірург зробив йому гарну операцію, врятував Ярослава. Але небезпека залишались з боку тодішньої влади і тому прийшлося викрадати хлопця з лікарні. До закінчення Революції Гідності він переховувався на заході України. До речі, у лікаря, який оперував Ярослава Синицю, поліція і СБУ проводили обшуки. З часом син того доктора сам вивчився на нейрохірурга. Якось його зустрів і він казав, що в польовому госпіталі робить важкі операції, рятуючи життя нашим захисникам.
Ярослав після повномасштабного вторгнення став добровольцем і одним із перших доєднався до нового роду військ – сил безпілотних систем.
– Він брав участь у бойових діях на різних напрямках від Херсона, ледь не до Курщини, – підсумовує Кирило Дороленко. – До сих пір воює, хоча йому і важко, здоров’я армія, на жаль, не придає ніякого. Але вже майже чотири роки Ярослав на війні.
Раніше ми розповіли історію підприємця, який став воїном ТрО Дніпра і повертає техніку з поля бою.
Фото з архіва Кирила Дороленка
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Дніпро, Україна Росія війна
