ЕКСКЛЮЗИВ День стоматолога: як лікарі Дніпра змінюють наше ставлення до болю

9 лютого в Україні та світі відзначають День стоматолога – професійне свято лікарів, до яких ми часто йдемо з тривогою, а виходимо з красивою посмішкою. За білими халатами та стерильними кабінетами — живі людські історії: свідомий вибір професії, роки навчання, щоденна робота з болем і страхами пацієнтів та сотні маленьких перемог.

Попри те, що сучасна стоматологія давно асоціюється з цифровими технологіями, турботою і довірою, хвилювання перед візитом знайоме багатьом і досі. Чому так відбувається, як за останні роки змінилася професія і які прості звички допомагають зберегти здорові зуби – журналісти видання «Наше місто» запитали у стоматологів Дніпра.

До стоматолога — з посмішкою: історія лікарки, якій довіряють діти

Зазвичай візит до стоматолога для дітей — це страх, сльози й вмовляння батьків. Але у кабінеті цієї лікарки все інакше: сюди маленькі пацієнти заходять із посмішкою, а виходять не лише без болю, а й із бажанням повернутися знову. Ба більше – діти дарують їй власні малюнки — на деяких із них зображена улюблена стоматологиня, яку тут добре знають і якій довіряють. 

Катерина зізнається: любов до дітей і бажання змінити страх перед стоматологами стали вирішальними стосунки з дітьми, — каже Катерина. – Я росла з двома молодшими братами й змалку вміла з ними поводитись. Власний дитячий страх перед стоматологічними процедурами теж зіграв роль. Я хотіла, щоб діти, які лікуватимуться у майбутньому, не боялися, щоб у них був позитивний досвід, а не як у мене — коли до лікаря почала ходити свідомо лише з 17 років.

Катерина – з родини медиків, тому з дитинства мріяла стати лікаркою. Але вона – перша стоматологиня у родині.

– У нас були хірурги, педіатри, а мені хотілося чогось прикладного, детального, – розповідає Катерина. – І робота з дітьми для мене була перевагою – це цікаво і весело щодня.

Свій перший робочий день у дитячій стоматологічній поліклініці вона пам’ятає й досі.

– Мене дуже тепло прийняли, ділилися секретами справи, – зізнається лікарка. – Тут мене навчили саме практиці – і я залишилася. Уже 15 років працюю в одному місці.

Перші пацієнти у Катерини з’явилися ще під час інтернатури. Особливо запам’яталася дівчинка з дитячого будинку із порушенням слуху. 

– Я зрозуміла, що не маю права на помилку, – зізнається Катерина. – Почала лікувати максимально обережно, чітко за правилами. Тоді й з’явилася впевненість: якщо я впоралася з таким випробуванням, то зможу добре допомогти будь-якій дитині.

Перший візит до стоматолога – під час прорізування зубів

Профілактика – ключ до здорової дитячої посмішки. Регулярні візити до стоматолога та правильний догляд роблять лікування легким або навіть непотрібним.

– Перший раз ми рекомендуємо приходити, коли прорізуються перші зуби, – радить лікарка.-  Або, якщо зубів ще немає, у віці  6–12 місяців. Ми розповідаємо батькам про гігієну, дивимось разом з ортодонтами і хірургами, чи немає вродженої патології, яку слід коригувати у ранньому віці.

Дворазове чищення зубів на день має стати звичкою з моменту появи першого зуба, навіть якщо малюк відмовляється від процедури. 

– Ми консультуємо батьків, як робити це правильно, – додала Катерина. – Для найменших пацієнтів є спеціальні напальчники та серветки для чищення зубів. Це дозволяє швидко та комфортно очистити зубки навіть немовляті. Не обов’язково використовувати щітку і пасту одразу.  

Регулярні профілактичні візити до стоматолога раз на чотири–шість місяців допомагають уникнути складних процедур у майбутньому. 

– Буває, що дітей приводять у рік чи півтора, а у них вже зруйновані зуби, – наголошує стоматологиня. – Тоді потрібно видаляти нерви або навіть зуби, що складно у цьому віці. Тому краще профілактика.

Консультації та профілактичні огляди проводяться за програмою державних гарантій медичного обслуговування.

Як знайти підхід до кожної дитини

Дитячий стоматолог у час війни — не лише лікар, а й психолог. Катерина каже, що зараз головне – заспокоїти і дітей, і батьків.

– Війна впливає на всі сфери нашого життя, — пояснює вона. – Діти приходять знервовані, часто не сплять ночами в укриттях. Тому головне, що ми повинні зробити – заспокоїти.

Більшість дітей боїться стоматолога, тож лікарка спершу прагне поспілкуватись з батьками. 

– Не треба лякати дітей, — говорить Катерина. – Якщо бабуся або тато кажуть: “Я боюсь”, дитина теж прийде налякана, навіть не знаючи, що буде відбуватися.

У кабінеті лікарка відволікає маленьких пацієнтів іграми, мультиками та спілкуванням про улюблених персонажів. 

– Діти лікуються, а мами показують мультик, і пацієнти спокійно відкривають рот, — пояснює вона. – До кожної дитини треба знайти свій підхід, бо дитячий стоматолог – це як психолог.

Малюнки, які діти приносять у кабінет, також допомагають маленьким пацієнтам відволіктися. 

-Вони дивляться на них і забувають про страх, ми можемо обговорювати тих, хто зображений на малюнках, це допомагає, — додає Катерина.

За її словами, сучасна стоматологія зовсім інша, ніж та, що була 20–30 років тому. 

– У нас багато різних сучасних методик, – додає Катерина. – Лікування завжди під знеболенням, дитина не відчуває болю. Ми формуємо позитивну звичку: ходити до стоматолога — не страшно, а корисно і навіть весело.

Особливу увагу лікарка приділяє психологічному комфорту дітей. 

– Хірург відволікає дитину, робить анестезію — і зуб вже забрали, а дитина навіть не зрозуміла, як це сталося, – розповідає вона. – Потім кажемо, що це для зубної феї, а дитина йде задоволена.

Навіть під час ортодонтичного лікування лікарі намагаються зробити процес цікавим. 

– Роблять пластинки з мультиплікаційними персонажами або блискітками для дівчат, щоб лікування було приємним і дитина відчувала позитив, — каже Катерина.

День стоматолога очима дитячого лікаря

9 лютого в Україні відзначають Міжнародний день стоматолога. Для Катерини це не просто свято, а й чергове нагадування, що її щоденна робота має значення.

– Ми в колективі завжди вітаємо один одного, – каже стоматологиня. – Також дуже приємно, коли заходиш у месенджер і бачиш, що пацієнти надсилають листівки, а діти на прийом приносять малюнки. Це день, коли розумію: я зробила правильний вибір і щодня змінюю життя маленьких людей на краще.

Катерина підкреслює, що робота стоматолога вимагає терпіння та постійного розвитку. 

– У нашій професії без терпіння ніяк, — каже лікарка. – Тому зичу собі та колегам терпіння та наснаги, щоб розвиватися навіть у важкі часи. Ми постійно впроваджуємо нові технології, проходимо курси, удосконалюємо методики. Головне — любити свою справу і дітей. Тоді все виходить.

Для Катерини цей день — не просто професійне свято, а ще одна можливість відчути радість від того, що її щоденна праця допомагає дітям долати страх, вчить їх турбуватися про здоров’я та дарує усмішку.

Родинна династія і перший пацієнт: історія стоматолога-хірурга з Дніпра

До Міжнародного дня стоматолога ми поговорили зі стоматологом-хірургом із Дніпра Миколою Святославовичем — про родинну династію, суворі студентські роки та першого пацієнта, якого пам’ятає й досі.

– У мене династія лікарів: мама була стоматологинею, батько — лікар-нарколог, дядьки теж лікарі, – розповів Микола Святославович. – Я з дитинства бачив, як вони працюють і допомагають людям, мені це дуже подобалося.

Рішення вступати до медичного інституту було свідомим. Після школи, у 17 років він обрав стоматологію і став студентом.

– Навчання було важке: нові дисципліни, шалена відповідальність, великий конкурс, – зізнається лікар. – Перші два роки справді складні, трохи легше стало після третього курсу.

Додатковим викликом стала відсутність доступу до інформації. Інтернету тоді не було, тож навчалися переважно за підручниками.

–  Лише після 1991 року з’явилося більше сучасної літератури, почали швидше розвиватися терапевтична і хірургічна стоматологія, ортодонтія, – розповідає він.

Професійний розвиток не зупинився й після отримання диплому — навчання та постійне вдосконалення навичок стали нормою.

– Я їздив на додаткові курси, щоб розвиватися і надавати людям якісну допомогу, — зазначає стоматолог.

Першого пацієнта Микола Святославович пам’ятає й досі. Тоді теперішній лікар був ще студентом, все робив під наглядом викладача.

– Пам’ятаю перше видалення зуба: третій верхній лівий, — усміхається лікар. – Я робив все сам, поруч стояв викладач. Це відчуття не забувається.

Інтернатура була максимально наближеною до реальної практики — молоді спеціалісти вже працювали з пацієнтами.

– Ми стояли на прийомі, я навчався у колеги — дуже доброї людини, яка багато підказувала і допомагала, я намагався перейняти все необхідне для роботи, — підсумовує він.

Що раніше видаляли, сьогодні лікуємо: хірург про розвиток стоматології

За майже тридцять років стоматологія пройшла шлях від масових видалень до високоточного лікування. Микола Святославович каже, що галузь змінилася докорінно. 

– Зміни не лише в підходах, а й у можливостях, – пояснює хірург. – Зараз зовсім інші, кращі анестетики. Лікуються ті зуби, які раніше одразу йшли на видалення, бо тоді іншого виходу не було. Сьогодні зуби лікують під мікроскопом, обладнання зовсім іншого рівня.

Війна додала нових викликів, але роботу не зупинила. Навіть під час вимкнень світла клініка продовжує прийом. 

– Ми пристосувалися: є генератор, працюємо і без світла, допомогу надаємо у будь-яких умовах, – каже лікар. – Особливий напрям роботи – допомога військовим. Ми безоплатно приймаємо хлопців: лікування, видалення, протезування – усе за державною програмою. Цивільні пацієнти теж приходять на прийом. Намагаємося допомогти кожному.

Що надихає лікаря працювати 

У стоматології Микола Святославович уже понад три десятиліття. За цей час робота не втратила для нього сенсу, навпаки — саме результат і вдячність пацієнтів тримають у професії.

– Мене надихає те, що я можу допомогти людині, – розповідає лікар. – Коли пацієнт потім каже: “Дякую вам щиро, лікарю”, я бачу, що все вийшло і я зробив свою роботу якісно.

Окрема тема, на якій він наголошує, — самолікування. За словами лікаря, саме через це пацієнти часто звертаються вже з серйозними ускладненнями.

– Буває, зуб заболів і людина пішла в аптеку, випила знеболююче, стало легше, — каже він. – А через два тижні біль повертається, запалення посилюється. Приходять уже тоді, коли починається остеомієліт, флегмона. Бувають випадки, коли доводиться направляти у стаціонар.

Лікар наголошує: біль — це сигнал, який не можна ігнорувати. А ще краще — не чекати його взагалі.

– Якщо болить зуб обов’язково потрібно прийти до лікаря, — пояснює Микола Святославович. – А взагалі варто раз на пів року приходити на профілактичний огляд. Люди бояться йти до стоматолога, бо живуть спогадами часів, коли лікували без анестезії. Але зараз у нас сучасні анестетики — усе лікується без болю.

Професійне свято для стоматологів – не вихідний день. Лікарі продовжують приймати пацієнтів. Микола Святославович звертається до колег із побажаннями.

– Зичу наснаги, професійного росту та успіхів у кожній справі, а головне – щоб війна якнайшвидше закінчилася.

“Наше місто” приєднується до побажань. Нехай у кожного з вас буде час на відпочинок, міцне здоров’я, підтримка близьких і колег, а також натхнення на нові професійні досягнення і задоволення від кожного дня.

Фото Валерія Кравченка та Володимира Федорищева.

Читайте також: Відзнаки та нагороди медикам: у Дніпрі стоматологічна поліклініка відзначила 60-річний ювілей.

Раніше ми писали: У  стоматологічній поліклініці  Дніпра відкрили два нові кабінети та закупили сучасне обладнання.