ЕКСКЛЮЗИВ «Ми робимо так, щоб працювала загальна система»: історія електромонтера, чия робота тримає Дніпро в русі

Ми живемо у жахливий час, коли війна ледь не стала частиною міського пейзажу. Майже щоночі ми чуємо вибухи. А після обстрілів у місті є робота, яка помітна усім: десь прильот, можливо вибило вікна, не дай боже щось зруйнувало. Туди приїжджають комунальники, швидка, поліція, всі поспішають і ліквідовують наслідки чергового жахіття, пише “Наше місто”.

А є інша робота, вона тихіша, технічна і майже непомітна. Саме вона вирішує, чи зможе місто повернутися до руху.

Леонід Савельєв – електромонтер комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт». Він не ліквідовує наслідки прильотів безпосередньо. Його завдання – зробити так, щоб після них система не зупинилася.

– Раз є проблема – її треба вирішити, – пан Леонід до своєї роботи ставиться прагматично. Героєм себе не вважає. Хоча, складно не погодитись, ним є.

До Дніпра пан Леонід переїхав у травні 2022 року. 15-го він виїхав із Маріуполя, 17-го вже був тут. Не мав ні документів, ні житла, ні роботи. В Дніпрі йому довелося починати все спочатку.

У Маріуполі залишився дім біля моря й життя, яке змінилося в один момент.

– Я жив на березі. Прокидався – і з усіх боків вода. Усе моє життя там пройшло, – згадує він. – Риболовля, купання, дитинство, робота – все було пов’язане з морем.

Роботу в Дніпрі знайшов майже випадково. Їхав з жінкою в трамваї і пожартував, що піде кондуктором. А потім вирішив і дійсно подзвонити по номеру, що був вказаний на оголошенні як контактний. За плечима було 35 років роботи електриком на прокатному стані. Досвід виявився дуже цінним.

Так Леонід опинився в бригаді, яка займається налаштуванням нового обладнання, усуненням несправностей і відновленням роботи тягових підстанцій.

Сьогодні він знає місто за мапою підстанцій. Каже, об’їздив майже весь Дніпро. Доводилося працювати з аварійними кабельними лініями, шукати пошкодження, готувати трансформатори до транспортування, щоб перепідключати живлення і забезпечувати роботу транспорту та будинків.

– Ми не розбираємо завалів і не прибираємо обірваних кабелів. Ми робимо так, щоб працювала загальна система, – пояснює він.

Це непроста технічна робота: потрібно зняти старе, пошкоджене обладнання, встановити нове, а потім під’єднати, налаштувати і запустити. Так, на одній із тролейбусних підстанцій у районі Тополь після прильоту довелося міняти обладнання повністю.

– Старе зняли, все почистили, поставили нове, зашиновали, налаштували – зараз усе працює, – пояснює пан Леонід буденним тоном. Для нього це вже просто робочий процес. Попри постійну небезпеку обстрілів, наші транспортники щодня лагодять інфраструктуру, постраждалу внаслідок російських атак. – Окремий напрям – продовжує наш оповідач – підготовка системи до можливих блекаутів. На підстанціях необзідно встановити акумуляторні батареї, які дозволяють зберігати оперативне управління навіть тоді, коли зникає живлення.

– Автомати можуть бути ввімкнені, але без доступу до укправління система сліпа. Тоді як акумулятори дозволяють диспетчерам керувати процесами і відновлювати роботу, – пояснює він.

Ця робота майже непомітна для містян. Вони сваряться із водіями, коли транспорт не виходить на маршрут, і скаржаться на зникле світло, не завжди розуміючи, що енергосистема не може працювати без обмежень.

– Якщо всім дати світло й нічого не вимикати, система просто розвалиться. Впаде частота – і тоді зупиняться генератори, турбіни. А підняти все назад – це вже зовсім інша історія, – пояснює пан Леонід і закликає нас із вами. – Треба трохи терпіння.

Нещодавно Леонід Савельєв отримав відзнаку від міського голови Бориса Філатова. 

Каже, що під час нагородження почув важливі для себе слова – про те, що всі служби міста працюють як одна система. І якщо хтось випадає – не працює нічого. 

Сам він сприймає свою нагороду дуже  скромно.

– Я працюю не сам. Це робота колективу, – говорить він.

Ми не маємо забувати, що наші героїчні транспортники живуть поруч із нами.  Вони, як і ми, вночі здригаються від вибухів і бояться за життя своє і своїх близьких. А рано-вранці збираються і все одно йдуть на роботу, аби ми з вами могли швидко і безпечно дістатись будь-якого куточка міста.

Саме з таких людей і складається міська стійкість. Коли після обстрілу знову рушає транспорт, це означає, що хтось утримав систему від колапсу. Дякуємо за роботу!