ЕКСКЛЮЗИВ Заморожене минуле: як війна і недосконалі закони руйнують історичну архітектуру Дніпра

У Дніпрі десятки історичних будівель, які ще зберігають у своїх стінах пам’ять про становлення міста, його освіту, культуру, промисловість і громадське життя. Сьогодні більшість із них мають статус щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, однак перебувають у занедбаному або аварійному стані. Через проблеми з приватними власниками, прогалини в законодавстві та війну процеси їх збереження фактично заморожені. Про це розповідає “Наше місто”.

Англійський клуб: від символу до руїн

Наприкінці листопада у Дніпрі обвалилася частина будівлі колишнього Англійського клубу — пам’ятки архітектури національного значення. Споруда, яка понад століття була одним із символів історичного центру міста та свого часу слугувала офіцерським зібранням, нині перебуває у приватній власності й роками руйнується через складні юридичні та майнові конфлікти.

За словами Надії Лиштви, начальниці управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, міська влада фактично не має важелів впливу на ситуацію, адже повноваження щодо пам’яток національного значення належать виключно державі.

“У нас так прописано в законодавстві, що видання приписів, розпоряджень і зупинка робіт на пам’ятках національного значення — це виключні повноваження Міністерства культури. Інспекція там невелика, і інспектор фізично не може їздити по всій Україні. Дуже часто він приїжджає, коли роботи вже здійснені, бо знос будівель відбувається швидко, зазвичай у вихідні”, — пояснює Лиштва.

Будівля Англійського клубу почала занепадати ще на початку 2000-х років, після того як Міністерство оборони продало її у приватні руки. З того часу власники неодноразово змінювалися, а сама споруда опинилася в центрі фінансових і судових схем.

“Власники постійно мінялися. Був і “ПриватБанк”, а у 2014 році будівлю продали двом фірмам із розподілом 90 на 10 відсотків. Одна з них була кримською і після окупації фактично зникла. Фірми оголосили себе банкрутами майже одразу після того, як взяли кошти під заставу цієї будівлі. Це була схема для виводу грошей. Після цього будівля стала арештованим майном, а щодо такого майна за законом заборонено вчиняти будь-які дії,  навіть з покращення”, — розповідає посадовиця.

Протягом п’яти років Англійський клуб перебував під арештом, поки тривали судові процеси. Нині у будівлі знову новий власник, який також заявляє про банкрутство, що фактично блокує будь-які відновлювальні роботи.

“Місто за законом може або штрафувати власника, або звертатися до вищих органів охорони культурної спадщини. Ми подали всі акти: і в поліцію, і в прокуратуру. Далі це вже справа правоохоронних органів і судів”, — каже Лиштва.

Проблема закону: чому місто не може врятувати пам’ятки

Чинне законодавство не дозволяє місту викупити пам’ятку культурної спадщини, навіть якщо вона перебуває в аварійному стані.

“Пам’ятку можна викупити лише за ринковою ціною, а не за символічну суму. І навіть у такому випадку вона переходить виключно в державну власність. Тобто місто не може за кошти місцевого бюджету викупити пам’ятку і відновити її”, — пояснює начальниця управління.

За її словами, без змін у законодавстві ситуація залишатиметься тупиковою. Серед ідей — можливість умовного продажу пам’ятки за символічну суму з обов’язковим зобов’язанням інвестора провести повну реставрацію.

Скільки пам’яток у Дніпрі

У програмі з охорони культурної спадщини Дніпра на 2026-2030 роки зазначено: станом на 2020-2025 рік на державному обліку перебуває 317 пам’яток культурної спадщини, не враховуючи внутрішньокомплексних. Із них:

• 146 — архітектури та містобудування;
  
• 156 — історії та монументального мистецтва;
  
• 15 — археології.
  

Крім того, у місті нараховується 109 щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Серед них — низка знакових локацій.

Про локації об’єктів культурної спадщини та їхню історію розповіла Катерина Попович, старша наукова співробітниця “Музею історії Дніпра”.

Стара водонапірна вежа: інженерний модерн і міський символ

Водонапірна вежа на проспекті Науки — єдина в Дніпрі інженерна споруда в стилі модерн. Її збудував одеський архітектор на початку ХХ століття для вирішення проблеми водопостачання нагірної частини міста — міських дач.

“Це була не просто технічна споруда, а справжній міський орієнтир і естетична домінанта степового ландшафту”, — наголошує Катерина Попович.

У радянські часи вежу переобладнали на ресторан “Стара башта”, який запам’ятався містянам округлими залами та атмосферою старовини. Нині ж будівля руйнується і має проблеми з власниками.

“Якщо не внести її до реєстру як об’єкт культурної спадщини, шансів на збереження не буде”, — зауважує Надія Лиштва. 

Будинок з гномами на вулиці Олеся Гончара

На перетині вулиці Олеся Гончара та проспекту Яворницького знаходиться триповерховий будинок купця Берко або Бориса Штейна. Його збудували в 1890-х роках. Тут містяни орендували квартири від двох до п’яти кімнат. За словами Катерини, будинок можна назвати справжньою енциклопедією Катеринославського декору.

“Над першим поверхом розташовані чотири фігури гномиків із киркою та молотком. Над другим поверхом — жіночі голови римських матрон. Також над центральним входом жіночі голівки, але з незвичними колесами фортуни. Також над останнім поверхом 13 різноманітних фігур химер, або грифонів з головами левів та з крилами хижих птахів і вони нібито щось охороняють, якось оберігають цей будинок. Взагалі маскарони, отакі фігури на будинку, за повір’ям, мали оберігати будинок від злих духів або від злих людей. Також арку цього будинку оберігають декілька левів з дуже грізними виразами облич, а також сатирів із утаємниченою посмішкою. Загалом серед громадськості з’явилася така легенда про те, що Берко Штейн був нібито масоном через те, що тут використані такі поширені масонські  символи, наприклад, гноми з киркою і молотком, який є відомим масонським символом”, — ділиться Катерина. 

Основна проблема цього будинку — руйнування тонкого ліпного декору, якого тут дуже багато. 

“Маскарони мають товщину три-чотири сантиметри. Через вологу вони відпадають, а реставрація потребує великих коштів і рідкісних фахівців, яких, на жаль, зараз дуже складно знайти в Україні”, — пояснює Лиштва.

Будинок професорів Гірничого інституту

Будинок професорів Гірничого інституту, зведений у 1910-1911 роках. Він також занесений як об’єкт культурної спадщини. Ця споруда — мовчазний свідок становлення інженерної освіти в тодішньому Катеринославі. Спочатку його планували як прибутковий будинок, але згодом він став осередком державних і освітніх інституцій.

“Будинок пам’ятає становлення інженерної освіти Катеринослава. Спершу задуманий як прибутковий, він швидко став пристановищем для Державного контролю Катерининської залізниці”, — розповідає Катерина Попович.

У 1920-х роках будівля перетворилася на центр нової соціальної мобільності. Тут розмістилися робітничий факультет і гуртожиток Гірничого інституту. Після пожежі 1943 року будинок відродився як студентський гуртожиток і житло для викладачів. Навіть деталі інтер’єру свідчать про рівень будівлі.

“Навіть керамічна плитка харківського заводу Едмунда Бергенгейма в холі засвідчує високий рівень якості та естетики, закладений у цю споруду. І вона збереглася до наших днів”, — зазначає науковиця.

Січових Стрільців: квартал катеринославської цегляної архітектури

Цілий квартал на вулиці Січових Стрільців — це унікальний ансамбль катеринославського цегляного стилю кінця ХІХ — початку ХХ століття. Прибутковий будинок №25 належав представнику однієї з найбагатших родин міста — Самуїлу Бруку.

“Фасади цих будинків стали вітриною цегельного виробництва родини Бруків”, — пояснює Катерина Попович.

Будівництвом займався син власника, інженер Моїсей Брук, який і сам мешкав у цьому будинку. Тут збереглися унікальні архітектурні елементи: квіткові розетки, трикутні портики, карнизи з фігурної гнучкої цегли. Надбудова четвертого поверху у 1970-х роках стала фатальною: будинок почав просідати, а у 2010 році обвалився центральний фасад.

Сусідні будинки — Кагана (№24) та Гольдштейн (№26) — також не дочекалися обіцяних реконструкцій. На фасаді будинку Кагана й досі видно цегляну дату будівництва — “1900”. А в будинку Гольдштейн наприкінці ХІХ століття діяла синагога ремісників-жестянщиків та ешива для юнаків.

“Наразі ці дві стіни, що залишилися від будівель, це пам’ятки місцевого значення. Вони такі з 1996 року, але були відселені ще на кінці 80-х. А коли ще не було приватної власності, квартири зруйнувались. Тобто ці дві стіни зависли на балансі місцевого ЖЕКу, який вже в стані ліквідації і реорганізації. Ці пам’ятки зависли як безбалансове майно, але вони стоять і руйнуються. І ці пам’ятки треба приводити до ладу”, — пояснює начальниця управління з питань охорони культурної спадщини. 

Будинок Бичихиних: пам’ять про українську “Просвіту”

На вулиці Мусліма Магомаєва зберігся будинок подружжя Сергія Бичихина та Тетяни Сулими-Бичихиної — діячів Катеринославської “Просвіти”.

“Це збережений уламок епохи, коли Катеринослав тільки-но вступав у боротьбу за українське слово”, — каже дослідниця.

Будинок зведений у 1909-1910 роках у стилі модерн зі шлакової цегли, з автентичними дерев’яними дверима.

Особняк Струкових: мінікопія Потьомкінського палацу

Ще одна унікальна пам’ятка — особняк родини Струкових, збудований у 1840-х роках предводителем губернського дворянства Петром Струковим.

“Свій особняк він зробив мінікопією Потьомкінського палацу”, — пояснює Катерина Попович.

На відміну від самого Потьомкінського палацу, який зазнав значних руйнувань під час війни ХХ століття, будинок Струкова зберіг автентичний вигляд і є рідкісним зразком класичної архітектури першої третини ХІХ століття.

Війна і спадщина

Повномасштабна війна зруйнувала плани міста щодо масштабної реставрації. У 2022 році у Дніпрі вперше було закладено 15 мільйонів гривень на реставраційні роботи, однак початок війни зупинив реалізацію проєктів. А недосконале законодавство та проблеми з приватними власниками лише поглиблюють кризу. Нині місто зосереджується на обліковій документації та археологічних дослідженнях.

“Ми шукаємо ті види робіт, які не можуть бути знищені одним “прильотом”. Облік і дослідження — це теж збереження пам’яті”, — підсумовує Надія Лиштва.

Усі ці будівлі — різні за стилями та функціями, але їх об’єднує одне: вони є матеріальними свідками розвитку Дніпра. Нині більшість із них перебувають у руйнівному стані. Фахівці наголошують: без системних змін у законодавстві, участі держави та відповідальності власників історичні будівлі Дніпра й надалі залишатимуться під загрозою зникнення.

Фото: НМ / з відкритих джерел / Музей історії Дніпра