ЕКСКЛЮЗИВ Свято, що розтоплює кригу: як у Дніпрі проходив IX різдвяний карнавал на воді

Коли наприкінці грудня Дніпро затихає і вода стає темною та рівною, здається, що річка теж готується до Різдва. У такі дні місто живе повільніше, уважніше слухає тишу – і саме тоді на воді з’являється диво. Човни у святкових костюмах, весла з мішурою, люди, які не бояться зими, – так у Дніпрі знову відбувся IX різдвяний карнавал на воді.

Наприкінці грудня учасники вийшли на Дніпро на каяках, сапах і драгонботах, перетворивши звичайний зимовий день на справжню різдвяну історію. Як розповіли журналістам «Наше місто», карнавал поєднав спортивний вихід на воду, святкову атмосферу та благодійну мету – участь у заході була можлива за будь-який донат на підтримку Збройних сил України.

Різдвяний карнавал на воді у Дніпрі цього року відбувся вже вдев’яте – якщо рахувати з самого початку, з 2017-го. 

Ідея святкового виходу на воду народилася у вузькому колі веслувальників. Наприкінці грудня вони виходили на каяках або сапах невеликою локальною компанією. З роками ці виходи стали регулярними, а згодом переросли у міську традицію.

Цьогорічний карнавал організували веслувальний клуб «Лонг Спринт Дніпро», спортивна школа №8 та ГО «Дніпровський Веслувальний Центр Сапстейшн Дніпро за підтримки департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та міської й обласної федерацій з веслування на драгонботі.

Збір учасників відбувся на базі спортивної школи №8. Опівдні човни вийшли на воду й рушили традиційним маршрутом у бік скверу Прибережний. Усі учасники були у святкових костюмах – від образів Снігової королеви, Санти й Грінча до тематичних командних рішень.

Окрему увагу привертали драгонботи – великі човни, розраховані на команду з десяти веслувальників, рульового та барабанщика, який задає темп. Цього разу одна з команд обрала гавайську стилістику, що додало події ще більш карнавального настрою.

Останні роки маршрут різдвяного карнавалу проходить у бік скверу Прибережного. У середині дня там зазвичай багато містян, зокрема родин із дітьми, які зупиняються подивитися на човни у святкових костюмах.

Саме під час цьогорічного карнавалу біля скверу Прибережний виникла імпровізована сніжкова гра. Її ініціатором став співзасновник “Сапстейшн Дніпро” Максим Коваленко, який вийшов на воду в образі Санти.

– Ми підійшли ближче до берега, і діти почали збиратися. Я сам запропонував: якщо добре снідали – можна кидати в мене сніжки. Я був у костюмі Санти, а весло в мене було і як посох, і як весло одночасно. Я ним відбивався. Снідали, як з’ясувалося, дітлахи не дуже добре, – сміється пан Максим.

Хоча, можливо, добрі дніпровські діти просто не захотіли ображати Санту. 

Максим Коваленко пояснює, що зимові виходи на воду для команди – звична практика. Веслувальники мають відповідну підготовку та екіпірування, яке дозволяє комфортно перебувати на воді навіть за мінусової температури.

– У човнах є спеціальний захист від бризок, прошарок між тілом і поверхнею, на якій сидить веслувальник. Якщо правильно працювати веслом, тіло постійно в русі, тому холод не відчувається, – розповідає він.

Учасники на сапах використовують сухі костюми (Такі ж костюми носять полярники, якщо ви дивились фільм Антона Птушкіна “Антарктида”) та неопренове взуття. За словами організаторів, за потреби базове спорядження надавали на місці, щоб люди могли безпечно долучитися до карнавалу.  

Повернення на базу відбулося близько 13:30. Після цього святкування продовжилося вже на березі: з неформальним спілкуванням, солодким столом та фотосесією.

Зібрані донати цього разу спрямували на виготовлення спеціальних пончо для захисту ЗСУ від тепловізорів. Ініціативу започаткував один із веслувальників клубу SUP Station Dnipro.

За словами пана Максима, зимові виходи на воду для команди не обмежуються святковими подіями. Веслування триває протягом усього року – доки річка не вкривається кригою. Коли вода замерзає, учасники переходять до інших видів активностей, зокрема ковзанів або лиж. Та щойно умови дозволяють, тренування знову повертаються на воду.

Спортсмен зазначає, що взимку на річці змінюється саме відчуття простору. Рух суден мінімальний, на річці майже немає сторонніх, а акваторія стає спокійнішою. Це дає змогу тренуватися зосереджено та безпечно.

– Зараз на Дніпрі ти майже один. Вода чиста, дуже прозора, немає водоростей, які з’являються влітку. У таких умовах добре відчувається річка, – говорить пан Максим. – А ще це корисно. Головне, через що я підтримую цю активність на воді, – це помірне веслування в прохолодному повітрі. Для мене це постійна профілактика простудних захворювань. Коли ти займаєшся фізичною активністю на воді, це зовсім інше відчуття, ніж бігати містом і дихати вихлопними газами чи крутити педалі в тому ж середовищі. Те саме і з тренажерним залом: кондиціоноване сухе повітря, а потім виходиш на вулицю – вітер, холод, і організм різко реагує. На воді ж ти постійно перебуваєш у прохолодному, вологому повітрі, і саме це, на мою думку, добре працює для загального стану організму та адаптації до зовнішніх умов. 

Організатори наголошують, що зимове веслування потребує підготовки та відповідального підходу. Саме тому публічні виходи проводять лише за сприятливої погоди. За сильного вітру або складної льодової ситуації заходи залишають у клубному форматі, доступному тільки для підготовлених членів команди.

До спільноти веслувальників приходять люди різного віку й з різним досвідом. Частина з них уперше бере весло до рук уже в дорослому віці, але з часом залишається у спільноті та тренується.

Після різдвяного карнавалу команда планує ще кілька виходів на воду на початку січня. Зокрема, сім’я пана Максима розглядає у перших числах січня можливий клубний захід у Діївських плавнях на житловому масиві Покровський. Ця локація вважається більш захищеною від вітру та дозволяє виходити на воду навіть за складніших погодних умов.

Максим Коваленко зазначає, що особисто для нього зимове веслування стало важливою частиною життя. До цього він займався спортивним орієнтуванням і бігом на довгі дистанції, а весло вперше взяв до рук уже після тридцяти років. З часом до тренувань почали долучатися люди різного віку – і молодші, і старші. Частина з них залишилася у спільноті надовго.

 Та зимове веслування для нього – найказковіше. Він згадує свій досвід зимових подорожей на байдарці в Гренландії, де неймовірні краєвиди назавжди залишили слід в його серці. За його словами, після цього зимові виходи на Дніпрі сприймаються зовсім інакше – як природне продовження життя на воді.

Організатори наголошують, що головна мета таких заходів – підтримувати активність міста й показувати, що навіть узимку Дніпро залишається живим простором. Різдвяний карнавал на воді став одним із прикладів того, як спортивна ініціатива переросла у щорічну традицію, відкриту для нових учасників і водночас збережену як спільну справу однодумців.

Захід поєднав спортивний формат, святковий настрій і благодійну складову. За словами організаторів, саме така модель дозволяє утримувати традицію вже багато років поспіль – без гучних заяв, але з чітким розумінням, заради чого це робиться.