Повернення з СЗЧ: історія бійця «Британця», який очолив підрозділ у 108-й бригаді ТрО

Юрій на позивний «Британець» служить у 108-й Кодацькій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Його шлях до цієї посади був непростим — через пекло найгарячіших точок війни, важке поранення, самовільне залишення частини та повернення на фронт. Сьогодні він командує резервним підрозділом батальйону, пише «Наше місто».

Юрій вирішив йти захищати Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення. Вже 25 лютого 2022 року він прийшов до ТЦК і вимагав, щоб його направили до територіальної оборони.

«Багатьом відмовляли. Комусь через брак досвіду військової служби, комусь через юний вік. Мені сказали чекати — немає вакансій. Я вперто ходив та нагадував про себе. У результаті потрапив до десантно-штурмової бригади», — згадує військовослужбовець.

Ще вчора цивільна людина, він майже з порогу опинився у самому пеклі оборонних боїв за Авдіївку, Мар’їнку, Бахмут, Вугледар. Згодом брав участь в операції зі звільнення Харківщини. Дійшов до Ізюма, де отримав серйозне поранення. Виснаження та травма далися взнаки.

 «Я почувався сам не свій. Інколи бувало просто страшно, адже у кожному вбитому побратимі я бачив себе. А ще пропав сон. А в короткий проміжок часу між тим, що називається “провалитися у безсвідомість”, та черговим різким прокиданням я міг… спілкуватися з мертвими побратимами. Здавалось, що втрачаю глузд. Розповів про це друзям, і вони вирішили мене вивезти… Таким чином я опинився у СЗЧ. Розумію зараз, що рішення саме по собі хибне, однак тоді здавалось єдиним», — пригадує «Британець».

За час перебування поза військовою частиною Юрій намагався реабілітуватися, повернутися до звичного життя. СЗЧ затягнулося майже на півтора року. За цей час він навіть одружився, у нього з’явилась дитина.

«Однак я завжди говорив дружині, коли відчую, що готовий, повернусь на фронт. Завжди знав, що я там потрібен», — каже боєць.

Одного разу Юрій натрапив на рекламу рекрутингу 108-ї бригади ТрО, яка кликала служити разом з земляками з Дніпропетровщини у дружньому бойовому колективі. «Британець» вирішив пройти співбесіду на посаду. Побоювався засудження через скоєне СЗЧ, однак побачив щире співчуття з боку побратимів.

«У нас у батальйоні не роблять різниці між людьми. Тут не “Колгосп тварин” Джорджа Орвелла, де були всі рівні, але були рівніші… Ні, тут війна, а тому кожного оцінюють за діловими якостями. Мені припало до душі, як у частині ставляться до солдата. Якщо коротко, то тут наполегливо реалізуються два принципи: людяність та бережливість», — розповідає «Британець».

У підсумку Юрій не тільки повернувся в армійський стрій, але й згодом очолив підрозділ у батальйоні, який називає антикризовим, резервом з «гасіння пожеж».

«Ми там, де гаряче, там, де потрібна допомога побратимам. Я щиро розповів про мої минулі проблеми командиру, і він довірив мені відповідальну посаду. Я його не підведу! Я знаю, за кого воюю. Моя сім’я завжди чекає мене, покладається на мене. Дружина та дитина мають почуватися у безпеці, тому я на передовій», — підсумовує боєць.

Історія «Британця» — приклад того, як навіть після найважчих випробувань та помилок людина може знайти в собі сили повернутися, реабілітуватися та продовжити служити Україні.

Читайте також: У Павлограді ветеран війни обмінює «шахеди» на пікапи для військових.