У мене 4 дітей, старший син також воює: історія бійця 108-ї бригади, який повернувся у стрій після ампутації

Сергій на бойове псевдо “Старий” з Павлограда пішов захищати Україну в перший день повномасштабної війни. Попри важке поранення та втрату ноги, військовослужбовець 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони повернувся у стрій і продовжує службу, пише «Наше місто».

У перший день повномасштабного вторгнення Сергій ще встиг сходити на роботу. Шахтар-проходчик з Павлограда на Дніпропетровщині вже наступного дня був мобілізований та пішов захищати Батьківщину.

“Я служив в Німеччині та на Кавказі. В Осетії воював — місячний конфлікт, а тому мав чималий досвід та звання прапорщик”, — розповідає “Старий”.

Його досвід врахували у Павлоградському батальйоні, і незабаром з командира відділення він виріс до головного сержанта взводу, а згодом — до головного сержанта роти.

Перше бойове зіткнення підрозділу відбулося на Донеччині, у Волноваському районі. Шестеро бійців зустріли російський спецназ, який мав перевагу у чисельності.

“Розпочалося зіткнення о 16:30 і тривало до 9 вечора. Ми “накосили” близько 20 трупів”, — згадує військовий.

Він випросив у комбата кулемет М240, який бійці раніше навіть не бачили, але зброя показала себе чудово. Окрім цього, “Старий” знайшов два мінних фугаси і влаштував пастку.

“Одного поклав на стежину — присипав, а іншого — не сильно, щоб було видно. Це, мабуть, нас і врятувало. Москалі зупинились і почали роздивлятися, який провід куди йде. Ми їх з кулемета й викосили”, — розповідає боєць.

Пізніше до підрозділу приїхав командувач Запорізьким напрямком. Генерал з посмішкою запитав:

“Ви знаєте, скільки російських спецназівців ви відправили до чорта у зуби?” і щиро подякував за мужність.

На Запорізькому напрямку підрозділ відбивав позицію сусідів. Після того, як вибили ворога, бійці почали протягувати колючий дріт для убезпечення від проникнення малих ворожих груп.

“Росіяни помітили нашу активність — почався шалений вогонь. Ми почали відходити до окопів, і в цей момент я наступив на “лєпєсток”. Вочевидь, у ночі ворог провів дистанційне мінування”, — згадує “Старий”.

Військовий опинився посеред поля під вогнем з важким пораненням ноги. Він побачив дві дірки у нозі і спробував самостійно затягнути турнікет, але зрозумів, що не дотягне.

“Кажу хлопцям: “Допоможіть. Зажимайте!”. По рації викликали евакуацію. За 30 хвилин я вже був на “стабіку”. Потім — у госпіталь, де ногу ампутували”, — розповідає боєць.

Після госпіталю Сергій реабілітовувався шість місяців. Допомагали побратими, які отримали подібні поранення раніше. Протезування пройшло за державною програмою безкоштовно, з виплатами також проблем не було.

Вдома на бійця чекала дружина Світлана Петрівна та четверо дітей. Старший син також воює — у районі Куп’янська.

“Побачила мене дружина і немов само з вуст злетіло: “Ну, що довоювався?”. А я: “Та да…”. Оточила турботою та увагою. Якби не вона, хто б за мною ходив? Щиро дякую їй, дорогенькій, за піклування”, — каже “Старий”.

Попри важке поранення та втрату ноги, боєць повернувся у рідну 108-му Кодацьку бригаду територіальної оборони та продовжує виконувати службові обов’язки.

Читайте також: Дніпро вшановує своїх героїв та героїнь.

Президент присвоїв звання міст-героїв 18 українським громадам: серед них Павлоград, Нікополь і Марганець.

Міський голова Дніпра Борис Філатов звернувся з подякою до захисників України.