14, 15 та 16 листопада Дніпровський академічний театр опери та балету запрошує на яскраву прем’єру — мюзикл “Школа танців Соломона Шкляра”. Це вистава у стилі ретро, сповнена гумору, музики, чарівної ностальгії та колориту початку ХХ століття. Журналісти видання «Наше місто» відвідали одну з репетицій вистави.
Мюзикл «Школа танців Соломона Шкляра» ставить перед собою не лише розважальну, а й більш глибоку мету — нагадати про зв’язок поколінь, про силу пам’яті, родинні традиції та важливість любові. На сцені оживає історія про танці, пристрасті, дружбу й пошук гармонії між минулим і сучасним. Дія відбувається у Києві, але мешканцям Дніпра, де завжди мешкала велика єврейська громада, ці події точно будуть близькі та зрозумілі.
Вистава є напрочуд видовищною. З перших хвилин, коли Сем, онук Шкляра (Самвел Адамян, Теймураз Парулава ) повертається з Америки до Києва і потрапляє у захаращений будинок і опиняється серед привидів минулого, глядача захоплює гра світла, тіней та потойбічних голосів.
Далі – більше. Ми дізнаємося про те, як була створена легендарна «Школа танців Соломона Шкляра», яка на початку ХХ століття, ще в дореволюційні часи, мала шалений успіх серед киян і стала справжньою сенсацією міста. І звісно, куди ж без кохання? Воно з’являється у житті не тільки Соломона (Максим Іващук, Олексій Стріжак), а й інших героїв.
Автором музики та віршів є В’ячеслав Назаров, автором п’єси – Анатолій Крим. Диригент-постановник – Сергій Горкуша, хормейстер-постановник – Ірина Непочатих. Режисер та балетмейстер-постановник, заслужений артист України Максим Булгаков розповідає, що робота над мюзиклом тривала кілька місяців і стала справжнім викликом для всієї команди.
-Це справді перше повноцінне прочитання цієї п’єси як мюзиклу, – розповідає Максим Булгаков. – Ми почали активно працювати ще у вересні, і це був складний процес — від музичної підготовки до постановки танцювальних номерів. Для наших артистів це було непросто, адже більшість із них — оперні співаки, яким довелося освоювати складну хореографію.
Але, за словами режисера, всі були натхненні, ніхто не відмовлявся від нових задач, навпаки — кожен прагнув викладатися по максимуму. Це говорить про справжню любов до мистецтва. Булгаков підкреслює, що вистава має не лише красиву з точки зору естетики картинку, а й філософську глибину.
-Це спектакль для родинного перегляду — він буде цікавий дітям від 12–14 років і всім старшим за цей вік, – зазначає Максим Булгаков. – Ми хотіли, щоб глядачі вийшли із залу з гарним настроєм, але й з думкою: не можна забувати своїх предків. Треба відчувати цей зв’язок, бо саме на ньому тримається все — і пам’ять, і любов, і навіть наша боротьба за майбутнє.
Художником-постановником вистави став Юрій Ларіонов, костюми створила Христина Корабєльникова. Разом вони вибудували на сцені атмосферу старовинного укарїнського міста — зі специфічним світлом, костюмами та кольорами, які передають дух початку ХХ століття. Особливу роль відіграють сценічні ефекти та привиди — живі спогади минулого, що супроводжують героїв у їхніх пошуках себе.
Одну з головних ролей — Віру Арнольдівну, харизматичну і рішучу жінку, — виконує солістка оперного театру Дар’я Лебедєва. Для неї цей образ став особисто близьким і надихаючим.
-Я люблю цю жінку — вона неймовірна, сильна, характерна, харизматична, – зізнається Дар’я. – Вона завжди знає, чого хоче, і як цього досягти. Спочатку було складно — ми багато танцюємо, і це новий досвід, бо в опері зазвичай співаємо більше, ніж рухаємось. Але поступово все стало природно. Мої партнери — баси, а баси в опері зазвичай не танцюють, тож ми всі разом вчилися буквально з нуля. Репетицій було безліч — і з музикою, і без, просто під рахунок. Навіть вдома я часом відпрацьовувала рухи.
Дар’я Лебедєва зазначає, що “Школа танців Соломона Шкляра” має особливе значення і для Дніпра, і для неї особисто:
“Ця історія — про старе місто, його душу, його людей. І хоча дії відбуваються у Києві, я відчуваю її дуже дніпровською. У мене є єврейське коріння, тож мені дуже близька ця культура, мова, гумор, музика. Але навіть тим, хто не має такого зв’язку, це буде цікаво — бо вистава про любов, про віру в життя і про те, як танцювати, незважаючи ні на що.”
Ще одна героїня мюзиклу — Бася, молода революціонерка, яку грає Карина Верезуб. Вона додає виставі драйву, енергії та юнацького запалу. Акторка працює в театрі другий сезон і зізнається, що співпраця з режисером Максимом Булгаковим уже стала творчою традицією.
-Моя Бася — хуліганиста, активна, запальна, але добра, – каже Карина. – Вона постійно шукає вихід із будь-якої ситуації, у неї на все свій погляд. Мені подобається, що через неї можна показати епоху — її норови, енергію, романтику. Це не просто гра — це маленький зріз часу. Це наш другий спільний мюзикл з Максимом Булгаковим. Першим була “Моя чарівна леді” — там я грала Місіс Пірс. Мюзикл — це жанр, який на відміну від опери вимагає постійного пошуку. Треба співати, танцювати й говорити з чіткою дикцією — це велика школа для артиста. Але для мене це не складно, бо ми дуже багато репетирували, усе відточували крок за кроком. І головне — ми отримували задоволення від процесу.
“Школа танців Соломона Шкляра” — це історія, де поєднуються кохання, гумор, дотепність і легка ностальгія за минулим. Музика і танці стають мовою, якою герої говорять про головні цінності — про любов, віру, пам’ять і людяність. Ця вистава — не лише нова сторінка в історії Дніпровської опери, а й справжній подарунок місту. Вона об’єднує покоління акторів і глядачів, створює атмосферу тепла і спільної радості — тієї, яку дарує лише справжнє мистецтво. Ну і ще це чудовий варіант того, як цікаво і з користю провести осінній чи зимовий вечір.
Фото Володимира Федорищева.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Дніпрі відбувся показ вистави «МАМИ».
Категорія: Афіша, Новини Дніпра, Новини Культури Дніпра
