ЕКСКЛЮЗИВ Для екскомбата Антона Малого найкращі фасилітатори – дружина та діти

У вересні у Дніпрі  завершився перший етап навчальної програми «Надійне майбутнє», що мала на меті психологічне відновлення ветеранів та їхню реінтеграцію в суспільство. Вже в наступному році ветерани Дніпра стануть фасилітаторами, тобто фахівцями, які будуть ефективно співпрацювати з побратимами і допоможуть їм найскоріше адаптуватися до цивільного життя.
Звісно, підтримують своїх захисників і їхні родини. За словами начальника управляння ветеранської політики Дніпровської міської ради Антона Малого, для нього найкращі фасилітатори – дружина та діти. Про це розповідає «Наше місто».

Повернення додому після поранень і контузій, адаптація до відносно мирного  життя кожен ветеран переживає по-своєму. У кожного своя душевна травма. Своя історія.

Впоратися з численними проблемами допомагають побратими, в цьому переконалися учасники програми «рівний-рівному» в Дніпрі. Але підтримка колишніх фронтовиків набагато ширша.

–  Суть цієї програми в тому, що ветеранів вчать навичок фасилітації, – розповідає  Антон Малий, начальник управління ветеранської політики Дніпровської міської ради. – Фасилітація – це така методика, яка допомагає саме от розкрити людину, допомогти їй зрозуміти себе, зрозуміти оточуючий світ і провести по якихось проблемних питаннях, з якими вона звертається. І це дуже класно, тому що дуже рідко коли ветеран має саме психологічні навички спілкування з іншими людьми і з іншими ветеранами, зокрема. Але сам термін “рівний- рівному”, як на мене, трошки дискримінаційний. Тобто він дає  такий підтекст, що тільки ветеран може повністю зрозуміти ветерана і все. А це ж не зовсім так. фасилітатором може бути не тільки військовий. Фасилітатором може бути будь-яка людина, яка, ну, має, умовно, гуманітарний склад мислення і має бажання працювати в цій сфері. Це може бути дружина, сестра. От, наприклад, для мене окрім побратимів найкращі фасилітатори – дружина та діти.

Екскомбат 128 бригади ТрО розповів, що коли він з важким недугом повернувся до Дніпра, зіткнувся з неочікуваною проблемою: якась непомітна тріщинка у стосунках із дружиною.  

 – У мене були певні очікування, і в неї також, – згадує Антон Олександрович. – Але ми стали вже іншими. Мені було складно адаптуватися до нової реальності. Мене багато що дратувало в цьому житті. ЇЇ теж. А от коли ми з дружиною знайшли порозуміння, відтепер вона мій найкращий фасилітатор. Ну і, ясна річ, діти. Тому ми приділяємо велику увагу саме родинному спілкуванню.

Це має дуже позитивний результат. 

Раніше ми писали про те, що Дніпро продовжує активно підтримувати Сили Оборони.

Фото спікера