5 листопада 2025 року на 83-му році життя відійшов у вічність видатний український вчений — Петро Гнатович Сорока, доктор технічних наук, професор, академік Української академії наук національного прогресу, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Про це повідомив Музей історії УДХТУ, передає «Наше місто».
Донька поділилася теплою історією життя свого батька на своїй сторінці у соцмережі:
«Тато народився 25 серпня 1943-го. Хоча бабуся Настя завжди казала, що він народився на Спаса, 19 серпня. Була війна, то зареєстрували, коли зареєстрували».
Петро Сорока народився у селі Жуків Славутського району Хмельницької області, у родині, що зазнала трагедії війни. Його батько, Гнат Сорока, загинув у визвольних боях у Польщі, не доживши місяць до закінчення Другої світової. Виховувала Петра та його двох братів мати — Анастасія, яка самотужки піднімала дітей у тяжкі післявоєнні роки.
«Бабуся Настя вклала йому в руку клаптик паперу та ручку: “Щоб був ученим”. Згодом так і сталося», — згадує донька.
Петро Гнатович вирізнявся наполегливістю, любов’ю до навчання та глибоким почуттям справедливості. Улюбленим святом ученого була Покрова Пресвятої Богородиці, яку він завжди вважав особливим днем.
Після закінчення навчання він залишився працювати у Дніпропетровському хіміко-технологічному університеті, де присвятив життя науці й викладанню. З 1983 по 2014 рік очолював кафедру процесів, апаратів і хімічної технології (ПАХТ). Автор навчального посібника, трьох монографій, понад 210 наукових публікацій, 47 патентів і авторських свідоцтв, він підготував сім кандидатів наук.
«Тато був строгим і справедливим викладачем. Усі студенти знали, що щоб здати у Сороки, треба вчити. Хабарів не бере — тільки вчити. Можливо, трохи боялися, але поважали і вчили», – пише донька.
У 1990-х роках Петро Сорока заснував і очолив науково-виробниче підприємство «ТЕХМЕТ», яке у співпраці з Департаментом енергетики США комерціалізувало наукові розробки українських учених. Його ідеї стали основою сучасних технологій переробки відходів, а створене ним обладнання й сьогодні працює у різних країнах світу.
В особистому житті Петро Гнатович був відданим чоловіком і турботливим батьком.
«У вересні 1969 року мама і тато одружилися. Гроші на весілля заробили працею у студентському будівельному загоні в Тюмені. Кажуть, у Тюмені й досі на деяких будинках висять таблички: “Бригадир — Сорока П.”», — згадує донька.
Його родина пам’ятає його як людину з великим серцем і почуттям гумору, яка «любила жартувати, працювати своїми руками, садити дерева й навчати дисципліни власним прикладом».
«Тато часто жартував над нами… Мама розповідала анекдот, а він питав: “Звідки ти їх знаєш?” А мама відповідала: “Ти — завкафедри, сидиш сам у кабінеті, а я — в гущі народу”», — пригадує вона.
Своїм життям Петро Сорока показав, як сила знань, праці та любові може залишити слід у серцях людей.
«Наше життя та цей світ узагалі були кращими завдяки тобі. Ти поніс своє світло далі. Ми його вже маємо в собі», — написала донька.
Світла пам’ять про Петра Гнатовича Сороку назавжди залишиться серед його колег, студентів, друзів і рідних — як про людину, що все життя присвятила науці, родині й Україні.
Нагадаємо, у Дніпрі померла відома волонтерка та співачка Людмила Горбачова.
Раніше ми писали: Анатолію Поповському назавжди 90: у Дніпрі помер фундатор наукової школи української філології.
Читайте також: На Дніпропетровщині помер відомий ветеран журналістики.
Фото: Музей історії УДХТУ, Olya Panivnyk.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Дніпро, померла людина
