ЕКСКЛЮЗИВ Дніпровська залізничниця врятувала рідну станцію після ворожого удару

У серпні цього року ворог атакував станцію Синельникове-1. Однією з перших на робоче приїхала начальниця станції Наталя Боровик. Самовідданість Наталки та її колег створили диво. Сьогодні станція працює в штатному режимі. Про мужню залізничницю розповість «Наше місто».

Тоді, коли дівчатка-ровесниці гралися з ляльками, наряджаючи їх у яскраві фантазійні вбрання, Наташа захоплювалася паровозиками. Хай і іграшкові, локомотиви, пасажирські та вантажні вагони, семафори, рейки, що йдуть до горизонту, подобалися юній допитливій дніпрянці набагато більше.

— Мене завжди приваблювала залізниця, — розповідає Наталя Боровик, начальниця станції Синельникове-1. — Вона символізувала романтичні поїздки та подорожі. Сам рух! Тому після дев’ятого класу без вагань пішла вчитися до залізничного технікуму. Закінчила з відзнакою! Працювала сигналістом на станції Нижньодніпровськ-Вузол.

Утім, рух був присутній не тільки в професії Наталі. Амбітну та цілеспрямовану дівчину не влаштовувала звичайна робітнича посада. Їй хотілося вчитися, відкривати для себе нові професійні цілі та вершини.

— Вступила на спеціальність «Організація руху» до ДІІТу, — продовжує залізничниця. — Працювала і водночас навчалася. Подобалося і те, й інше. Після закінчення вишу трудилася черговою по парку, майже чотири роки відпрацювала черговою по станції. Запропонували стати заступницею начальника. І цього року відзначила 10-річний ювілей на посаді начальниці станції.

На жаль, мирна та творча робота, про яку в юності мріяла Наталя Боровик, зовсім змінилася. Ворог методично обстрілює залізничні об’єкти, бажаючи за будь-яку ціну знерухомити стальну магістраль. Робота стала не просто небезпечною, а смертельно небезпечною.

10 серпня 2025-го «прилетіло» на станцію Синельникове-1.

— На початку першої ми почули вибухи і поспішили на роботу, — згадує Наталя. — Тільки приїхали, почалася друга атака. Її ми з колегами перечекали в укритті. Коли все закінчилося, приступили до ліквідації наслідків удару. Вони були жахливими! Ми залишилися без зв’язку. Як кажуть, безрукі та сліпі. Треба було налагодити взаємодію між нашими об’єктами. Вже о п’ятій ранку потрібно було пропустити пасажирський потяг. Нам це вдалося! На жаль, внаслідок атаки було зруйновано будівлю станції та понад 20 робочих місць наших працівників. Їх треба було відновити.

Самовідданість начальниці станції та її колег створили диво. Сьогодні станція працює в штатному режимі. Але ризик нових атак залишається. Що надихає та підтримує залізничницю в її нелегкій роботі?

— Робота — моє життя, але, звісно, підтримує сім’я, — відповідає співрозмовниця. — Чоловік і донька переживають та чекають мого повернення додому. Намагаються підбадьорити, допомагають в усьому. До речі, донька Настя пішла моїми стопами: закінчила залізничний технікум і деякий час працювала на станції Синельникове-2. Династія!

Раніше ми писали про те, що в Укрзалізниці розповіли подробиці про 3000 км від Зеленського.

Фото з архіву спікерки