У Нікополі провели в останню путь загиблого сержанта

Рідні, близькі, друзі, колеги по роботі, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь сержанта Оксенюка Миколу Володимировичі (13.05.1969 р.н.). Про це пише «Наше місто» з посиланням на Нікопольську міську раду.

Микола народився в селі Полиці Володимирецького району Рівненської області. Ще в дитинстві разом із батьками переїхав на Нікопольщину.

Закінчив Нікопольський сільськогосподарський технікум, здобувши фах механіка. Працював майстром на підприємстві «Трубосталь», а згодом – майже п’ятнадцять років на Нікопольському заводі феросплавів. Починав як слюсар-ремонтник цеху виготовлення феросплавів, пізніше став майстром з ремонту металургійного енергоустаткування.

Микола був турботливим господарем, вдома міг полагодити будь-що. Для нього найбільшою цінністю була сім’я. Та особливе місце у серці займала онука, яка стала для нього маленьким всесвітом. Вільний час любив провести на природі, порибалити на березі річки.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, 25 лютого 2022 року Микола без вагань став на захист України. Спочатку служив у територіальній обороні, потім – на Запорізькому напрямку. Виконував обов’язки стрільця-оператора стрілецького відділення, мав позивний «Нік» – від власного імені та на згадку про рідний Нікополь.

Неодноразово був поранений, однак щоразу повертався на фронт, залишаючись вірним військовій присязі. За мужність та відданість мав військові відзнаки.

27 жовтня 2025 року біля населеного пункту Верхня Терса Пологівського району Запорізької області Микола загинув.

У нього залишилися дружина, донька, онука, мати та сестра.

Раніше ми писали, у Покрові провели в останню путь 26-річного Євгена Федченка. Він служив старшим солдатом першого відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів.

Також ми писали, рідні, близькі, друзі, побратими, колеги по роботі, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь солдата Андрія Павлюка.