20 жовтня у Культурно-діловому центрі «Менора» відбулася прем’єра документального фільму «Точка зцілення» — стрічки про ветерана російсько-української війни, актора та засновника театру «Арт-Фронт» Ігоря Кирильчатенка. Журналісти видання «Наше місто» відвідали цю подію.
Фільм про дніпрянина буде перекладений на англійську
Зала була заповнена майже вщерть, серед глядачів – ветерани, діячі культури, побратими та друзі Героя. Це був не просто кінопоказ, а зустріч людей, більшість з яких знають ціну болю й відродженню. Режисерка фільму Катерина Стрельченко вже відома своїми проєктами про непересічних особистостей – наприклад, такий як картина про Олеся Гончара «Слово як зброя». І ось – нова робота.
– Однією з основних цілей фільму є привертання уваги до реабілітації ветеранів, які повертаються з війни, – зазначила пані Катерина. – В центрі сюжету – історія Ігоря Кирильчатенка, який після серйозних поранень та депресії не зміг повернутись до державного театру. Натомість створив власний театр «Арт-Фронт». Якраз у цьому році я спостерігала, як народжується їхня нова вистава «Гучна тиша війни». Робота над фільмом тривала п’ять місяців, з них три – саме зйомки. Крім Дніпра, цей фільм побачать глядачі у Полтаві, Києві та Львові. А далі будемо старатись повезти його за кордон, вже почалася робота над перекладом на англійську. В планах в мене – зйомки нових фільмів, всі вони – певним чином про війну.
Фільм «Точка зцілення» створений за підтримки «Українського культурного фонду» та компанії WORK.UA.
Театр як спосіб повернення до життя
Історія військовослужбовця з позивним «Артист» показується через його спогади, а також думки тих, хто небайдужий до теми реабілітації ветеранів. Це психолог, який працює з такими запитами, самі ветерани – наприклад, Олександр Терещенко, який втратив на війні обидві руки. А також військовий капелан Дмитро Поворотний, письменник Віталій Капранов, режисер вистави «Гучна тиша війни» Олександр Глумов. Але у центрі сюжету – все ж таки сповідь «Артиста».
– Я завжди хотів бути просто актором, хотів грати на сцені, – зізнається Ігор Кирильчатенко. – Я директор театру вимушено, керівник проєкту теж вимушено — бо більше ніхто не міг це зробити. Але все, що мені потрібно, це сцена. Це не просто професія — це моє життя. Коли повернувся з фронту, зрозумів, що мій фронт тепер — тут, у мистецтві. Я не можу стояти осторонь. Повинен показувати, що ми, ветерани, живі, і ми можемо творити.
На фронті Ігор пережив поранення та контузію, частково втратив слух. Це стало особливо болючим, адже для актора це — один з головних інструментів. А ще почав заїкатися. Проте, попри все, він повернувся на сцену. Саме вона стала для нього територією свободи, порятунку й терапії. Його театр «Арт-Фронт» — це не просто культурний осередок, а спільнота однодумців. Тут ветерани можуть не тільки дивитися вистави на зрозумілі й близькі для них теми, а знову вчитися довіряти, відкриватися. Тут кожна вистава — це своєрідний акт зцілення.
– Було дуже важко, коли гинули друзі, – згадує пан Ігор. – Я часто питав себе: чому вони, а не я? І тоді прийшло усвідомлення — якщо я живий, значить, мушу щось робити. Один мій побратим, Борис Гуменюк, сказав мені: якщо хочеш зробити щось нерозумне, краще візьми гранату і йди до ворога. Помреш героєм. І ці слова мене зупинили. Я зрозумів, що можу воювати по-іншому — через мистецтво, через сцену. Це мій спосіб не здаватися.
Героїзм в тому, щоб бути опорою для інших
Фільм «Точка зцілення» присвячений пам’яті Бориса Гуменюка, поета та військовослужбовця, який зник безвісти у грудні 2022 року. У картині звучать його вірші. А для Ігоря Кирильчатенка те, що для багатьох є просто професією, стало порятунком. Війна змінила все — навіть тембр його голосу та ходу. Але не змінила головного: любові до театру і віри в силу творчості. Саме це бачимо у фільмі. Катерина Стрельченко влучно вибудувала драматургію і показала не героя на п’єдесталі, а людину, яка щодня долає біль і вчиться бути собою заново.
– Я дякую Катерині, хоча на початку казав їй: я не герой, герої — це ті хлопці, що збивали літаки й витягали побратимів з поля бою, – поділився «Артист». – А вона відповіла: ти герой, бо повернувшись із війни, не склав зброю. Ти воюєш далі — через театр, через мистецтво. І, можливо, вона права. Бо війна продовжується, і ми маємо говорити про це з людьми, показувати, що ветерани — не зламані, що ми живі.
Тож героїзм — не лише на передовій, а й у здатності повертатися до мирного життя, бути опорою для інших, не втратити людяності. Ігор Кирильчатенко не приховує, що після фронту пережив депресію, страх, втрату сенсу життя. Але поруч була сім’я — дружина Світлана і діти, які допомогли все витримати. Саме вони стали тим тилом, без якого не було б повернення до сцени. Його дружина в одному з фрагментів фільму розповідає, як важко було чекати звісток із фронту. Щодня —очікування новин, невідомість, страх.
Картину мають побачити молодь та діти
Після повернення додому їхнє спільне життя теж не було простим: Ігор замкнувся, боліло все — фізично і морально. Але мистецтво дало можливість знову дихати. У цьому, власне, й полягає суть назви фільму — «Точка зцілення». Це момент, коли біль ще не зник, але попереду вже з’являється світло. Останні кадри – це подолання «Артистом» сходинок до відомої всім дніпрянам кулі на Січеславській Набережній. Спочатку – з паличкою, а потім – відкинувши її. До речі, прем’єра фільму відбулася у день народження Ігоря Кирильчатенка – в той вечір він отримував ще й привітання з цього приводу.
– Ми давно співпрацюємо з пані Катериною Стрельченко і підтримуємо її ініціативи, – зазначив Євген Хорошилов, начальник управління культури Дніпровської міської ради. – Історії таких людей, як Ігор, мають бачити всі — особливо молодь, діти. Це приклади справжнього патріотизму й мужності. Завдяки таким героям Україна стоїть і стоятиме. Ми будемо продовжувати показувати ці фільми в школах і культурних центрах, бо це частина патріотичного виховання. І саме такі історії тримають наш дух незламним.
«Точка зцілення» — це не просто фільм про війну. Це документ нашого часу, портрет людини, що вчиться жити після настання темряви. Своїм прикладом Ігор Кирильчатенко довів: навіть коли здається, що все втрачено, завжди є точка, з якої починається повернення до себе.
Фото Валерія Кравченка.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Кельні презентують проєкт Songlines of Ukraine з Дніпра.
Категорія: Афіша, Влада, Новини Дніпра, Новини Культури Дніпра
Позначки: Афіша Дніпра, Головне, Дніпро, новини культури
