Збиває ворожі дрони навіть з автомата: історія захисника з ТрО Дніпра, який пройшов бойовий шлях по всій лінії фронту

Літальний апарат, який перетворився на ударну зброю, став випробуванням для навичок і швидкості реакції: один постріл у русі, мінімум часу на прицілювання і командна робота, що вирішує результат. Історія 24-річного Едуарда — про те, як звичайний боєць із патріотичного гуртка на Полтавщині виріс у командира, офіцера і пілота перехоплювачів, та про ту межу, де один влучний постріл може зупинити загрозу, пише «Наше місто» з посиланням на 128 окрему важку механізовану бригаду «Дике Поле».

У Дніпровському секторі фронту, під час руху пікапа польовою дорогою зі швидкістю близько 90 км/год, екіпаж зауважив ворожий FPV-дрон. Часу на підготовку не було — машина вже атакувала, тож боєць узяв автомат і зробив єдиний постріл у напрямку літаючого апарата. Результат став несподіваним навіть для нього самого.

«Це був один шанс із мільйона влучити з одного пострілу, бо я був у кузові пікапа, що їхав полем близько 90 км/год, коли нас атакував російський FPV-дрон», — каже Едуард. «Я б сам не повірив, що таке може бути, але хлопці в салоні бачили це у дзеркала. Мабуть, я влучив у батарею, бо стався вибух, але рама дрона вціліла — потім я її знайшов».

Едуарду — 24 роки; на фронті від лютого 2022 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, йому було 19, але до пункту збору він прийшов уже після того, як бачив свого 16-річного брата серед тих, хто бажав долучитися до захисту країни. Обидва — вихованці патріотичного гуртка на Полтавщині; згодом разом приєдналися до місцевої бригади територіальної оборони.

Перші дні на фронті закарбувалися в пам’яті: виїзд із заправки, яка невдовзі опинилася під ворожим ударом, лише підсилив рішучість добровольців. Едуард пройшов бойовий шлях від сутичок під Бахмутом до участі в Курській операції. Військова дорога молодого солдата перетворилася на шлях становлення: від стрільця до молодшого сержанта, від командира підрозділу кулеметників — до офіцерського навчання та майбутнього звання молодшого лейтенанта в 128-й окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле».

Після навчання Едуард далі працює за фахом — як командир взводу перехоплювачів він керує БПЛА, що знищують ворожі дрони. Але сам він підкреслює: успіх — це заслуга команди.

«Якби інженер не спорядив дрон бомбою, не підготував його — я б не вилетів. Якби другий пілот не помітив російський дрон і не скерував мене — ворожий дрон долетів би до своєї цілі. Далі я зайшов на ціль і знищив її, але це лише фінал роботи всієї команди».

Едуард радить не зупинятися на досягнутому — розвиватися навіть тоді, коли робота подобається: він пройшов курс для офіцерського звання, бо не хотів втрачати час. Тепер його ціль — не лише ефективно літати та знищувати загрози, а й підтримувати підрозділ: без злагодженої команди навіть найкращий пілот безсилий.

«Завжди є шлях до розвитку і зростання. Навіть якщо вам подобається ваша робота — розвивайтесь у ній. От зараз я пройшов навчання для отримання офіцерського звання, але міг зробити це і раніше. Коли я усвідомив, скільки часу втрачаю, вирішив не шкодувати, а просто почати постійно розвиватись».

Інцидент із FPV-дронами — нагадування про те, що сучасна війна вимагає швидких рішень, технічних знань і згуртованості: поодинокий постріл у русі став лише фрагментом більшого ланцюга дій, де кожна професійна дія й підтримка побратимів визначає безпеку інших.

Нагадаємо, від фронту до мирного життя: історія ветерана з Дніпра Максима Шункіна.

Раніше ми писали: З початку вторгнення зрозуміла, що хоче допомагати бійцям на передовій: історія медикині з ТрО Дніпра.

Також говорили: Доктор Лівсі» з Дніпра: історія бойового медика, який рятує життя на фронті.