Мистецтво жити з інтересом: як у Дніпрі створюють комфорт для людей похилого віку

Осінь — пора, що символізує зрілість, глибину та особливу красу. Недарма саме на цю пору року припадає День людей похилого віку. У Дніпрі старший вік давно вийшов за межі уявлень про самотність чи пасивність. Сьогодні це час самореалізації, творчості й активного життя. Місто пропонує цілу систему підтримки для людей поважного віку — від соціальних послуг до можливостей для творчості та волонтерства. Журналісти видання “Наше місто” поспілкувалися з дніпрянами, які у свої золоті роки відкривають нові грані таланту, допомагають іншим і надихають своїм прикладом.

Все життя робила те, що потрібно іншим, а тепер займається тим, до чого лежить душа

Вона шила пальта у 90-х, волонтерила у шпиталі з початку війни,  а сьогодні в’яже обереги для фронту. Її звати Антоніна Куманьова, і вона — одна з тих, хто доводить: повноцінне, активне життя починається саме тоді, коли для нього нарешті з’являється час.

Пані Антоніні 66. Вона — слухачка Університету третього віку у Дніпрі. Активна, життєрадісна, з невгамовною жагою до творчості. Але так було не завжди.

– Раніше було як: в’язати – потрібно, шити – потрібно, готувати – потрібно, – згадує пані Антоніна. – Тому що у мене донька нестандартна – маленька, а чоловік, навпаки, великий, на них нічого не купиш. А ще 90-ті. Ми ж всі були тоді мільйонерами, але купити нічого було неможливо.

У той непростий період вона шила пальта і сукні, вишивала, підтримувала родину. І лише згодом, коли з’явився вільний час, почала займатись тим, що подобається.

Обереги для захисників: гарбузи, черепахи, сердечка 

Антоніна має досвід волонтерства. Разом з іншими жінками вона допомагала у шпиталі пораненим бійцям.

– Ми приходили двічі на тиждень, розносили необхідні речі по палатах, купували продукти, засоби гігієни, – розповідає пані Антоніна. – Ми доглядали поранених бійців, було, що годували з ложечки. У хлопчика не було обох рук… Ми не просто допомагали – ми були з ними поруч у найтяжчі моменти.

Антоніна пам’ятає, як кожного дня привозили нових поранених, і як потрібно було підібрати одяг, бо ж не лежатимуть у берцях у палаті.

Сьогодні Антоніна Куманьова — одна з найактивніших учасниць творчих майстер-класів Університету третього віку. Її захоплення — амігурумі (в’язання іграшок гачком).

– Спочатку почала з черепах, потім – сердечки, – розповідає майстриня. – Донька попросила зв’язати гарбуз на Хелловін. Зробила один, другий, третій. А далі пішло.

Її руки створюють маленькі символи великої любові — в’язані сердечка, які вона надсилає на фронт.

– Це обереги для наших захисників, – додає волонтерка. – Їх можна покласти в кишеню, причепити на рюкзак… Носити з собою, згадувати. Це просто від душі.

Східні єдиноборства, танці і 40 км на велосипеді

Життя Антоніни — це не лише творчість, а й рух. Вона активно відвідує заняття з оздоровчої гімнастики, чергуючи вправи зі східних єдиноборств з танцями та йогою.

– У нас тренерка від Бога, – ділиться пані Антоніна. -Дуже енергійна, цікава. Від неї просто заряджаєшся!

І навіть на дачу пані Антоніна їде велосипедом. 20 кілометрів туди і стільки ж назад та ще й з повними відрами фруктів і овочів.

– Я на велосипед гружу чотири відра назад і одне відро спереду, – ділиться вона. – Але коли у мене велосипед впав, чоловік ледве підняв. Та нічого, звикла!

На дачі росте смородина, малина, абрикоси, айва, трохи помідорів, суниці. А головне — там особлива атмосфера.

– Туди приїжджаєш — аж у вухах дзвенить від тиші, оце і є відпочинок, – зізнається пані Антоніна.

Вдома у неї чоловік і двоє собак. І вистачає часу займатися творчістю, волонтерити, надихати інших. Університет третього віку став для неї не просто клубом за інтересами, а місцем, де вона продовжує жити повноцінно — з новими знаннями, зустрічами, враженнями.

Антоніна Куманьова щиро вдячна Університету третього віку та всій команді, яка підтримує літніх людей у Дніпрі.

– Цей проєкт, скільки ж він людей врятував від самотності, – каже пані Антоніна. – Я дуже вдячна міському голові Борису Філатову, що допомагає людям похилого віку. А ми завжди підтримуємо його ініціативи.

Ця історія не про пенсію. Вона — про новий старт. Про те, що повноцінне життя можливе у будь-якому віці. І, може, комусь саме її історія дасть поштовх розпочати щось нове. Про що давно мріялось. Не з понеділка, а просто сьогодні.

Історія 88-річної студентки Університету третього віку

Любов Іванівна Джума, 88-річна мешканка Дніпра, щодня доводить: вік — не перешкода для навчання, спорту, танців і допомоги іншим. Вона — одна з найактивніших студенток Університету третього віку, яка надихає своїм прикладом однодумців.

– Я вийшла на пенсію і колись несподівано потрапила на лекцію, — згадує Любов Іванівна. — Вона була спеціально для пенсіонерів. З  тих пір я почала займатися в Університеті третього віку.

Саме так розпочався новий етап життя — сповнений нових знань, емоцій, викликів і перемог. 

Пенсія – не час сидіти на лавці

Любов Іванівна з усмішкою розповідає про гуртки, які почала відвідувати.

– Я подумала, що треба вчитися, тому що на пенсії сидіти і нічого не робити, це ж з глузду можна з’їхати, – додає жінка. – І я почала відвідувати різні гуртки.

Від мовних курсів до східних танців — вона обирає те, що дійсно до душі. Її енергії вистачає і на репетиції, і на тренування, і на участь у конкурсах. Одним із незабутніх моментів стала участь у конкурсі «Суперпані».

– Спочатку думала: зможу я чи не зможу, – зізнається Любов Іванівна.  – Але записалась. Взяла участь у конкурсі і посіла четверте місце. Була дуже рада, навіть не сподівалась, що я зможу так.

Особливе місце в її серці — за танцями. 

– Зараз я займаюсь східними танцями, – каже жінка. – Мені дуже подобається танцювати. Я з дитинства ходила на танці. А потім вийшла заміж, і які танці. А вже на пенсії знову повернулася до свого захоплення.

Любов Іванівна є учасницею колективу «Позитив», що не лише виступає, а й збирає кошти на допомогу українським воїнам.

– Кожне літо, третій рік підряд, ми танцюємо, виступаємо на ярмарках і збираємо кошти на допомогу нашим воїнам, – ділиться вона.

Гантелі, англійська і золото на змаганнях з бігу

Також Любов Іванівна захоплюється легкою атлетикою. Вона регулярно бігає на стадіоні школи, що неподалік від її будинку. У 2023 році Любов Іванівна представляла Дніпро на змаганнях у Луцьку.

– У мене там була дистанція 60 метрів, і я посіла перше місце, – з гордістю каже жінка. – Пробігла! Завоювала золоту медаль.

І це далеко не єдине — вона також регулярно робить зарядку з гантелями, коли дозволяє здоров’я.

– У мене девіз: життя — це рух, – підкреслює Любов Іванівна. – І я бажаю всім людям, які хочуть зберегти здоров’я, займатися руховими вправами. Сидіти під під’їздом на лавках — це не моє, абсолютно не моє. Мені ніколи.

Нещодавно пані Любов вирішила опанувати ще одну вершину — іноземну мову.

– На теперішній час я англійською займаюсь, вважаю, що це кожному потрібно, – упевнена пані Любов. – Тому що на місці я сидіти не можу, мені треба обов’язково чимось займатися.

На її долю випали тяжкі випробування: вона пам’ятає війну 1941 року, і зараз переживає нову — повномасштабну російську агресію.

– Я – свідок одразу двох воєн, – каже пані Любов. – У 1941-му році мені було чотири роки. Добре пам’ятаю, як проходили бої в нашому селі Катеринівка, що 80 км від Дніпра. Страшно було. Але не порівняти з тим, що ми переживаємо зараз.

Любов Іванівна має двох дітей — сина і дочку, четверо онуків і одного правнука. Вони підтримують її активність і захоплюються її жагою до життя.

Терцентр – місце сили: як переселенка знайшла другий дім у Дніпрі

Після початку повномасштабної війни пані Людмила Алєксєєва переїхала з прифронтового Слов’янська, що на Донеччині, до Дніпра. У міському територіальному центрі вона не тільки знайшла підтримку, а й стала активною учасницею спільноти — займається творчістю, бере участь у волонтерстві та допомагає іншим переселенцям адаптуватися.

– Мене тут прийняли як у рідну сім’ю, – згадує вона з усмішкою. – Відразу оточили теплом і турботою. Тут завжди нас чекають і завжди раді.

У терцентрі Людмила Миколаївна знайшла не просто близьких за духом людей та розмаїття активностей, а головне – відчуття дому.

– Ранок починається із зарядки, потім — зустріч із психологами, лекції, рукоділля, співи, танці, навіть майстер-класи з користування смартфоном, – зізнається пані Людмила. – А ще — екскурсії, свята, концерти. Тут як у дитячому садку, тільки для дорослих. Приходиш — і вся увага тобі.

Вона в’яже, малює, виготовляє іграшки, створює прикраси й новорічних гномів.

– Я гачком в’яжу 5 років, а спицями — вже понад 20. Але гачок більше люблю. Він передає узори, легкість, повітряність, — пояснює вона.

Серед її виробів — пінетки, шапки, шалики, сніжинки, янголята, гноми. Багато з цього вона дарує рідним або виготовляє як декор на свята.

– Гномів я роблю такими, якими їх уявляю, – каже пані Людмила. – Це дає задоволення від виконаної роботи, відволікає. І голова зайнята, і душа спокійна.

Захоплення пані Людмили передалося її дітям і навіть онукам.

– У мене старша дочка в’яже і картини робить з природного матеріалу, – ділиться вона. – Молодша теж в’яже. А онука плете з бісеру гердани, браслети. Вона по схемах працює. 

Пані Людмила не стоїть осторонь і громадського життя. Разом з іншими жінками у терцентрі бере участь у волонтерських ініціативах для ЗСУ. Серед іншого – рух “Бабусі для ЗСУ”.

– Ми збираємо все необхідне, робимо невеликі подарунки нашим захисникам, – наголошує пані Людмила. – Як можемо, наближаємо перемогу. Бо це наше сьогодення.

У свої 73 пані Людмила виглядає набагато молодше. Її секрет у простому: любов до життя.

– Потрібно мати більше позитиву, – підкреслює вона. – Відволікатись від сумного. Спілкуватися з хорошими людьми і робити те, що приносить радість.

Дніпро став для Людмили Алексєєвої новою домівкою. Терцентр — родиною. А рукоділля — шляхом до зцілення. Її історія — це історія сили, любові й надії, які не згасають навіть у найважчі часи.

Піклування про людей поважного віку у Дніпрі

Дніпро послідовно розвиває систему соціального захисту громадян поважного віку, осіб з інвалідністю та тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. У місті діють спеціалізовані заклади, які не лише надають соціальні послуги, а й створюють умови для якісного догляду, адаптації та реабілітації.

 Дніпровський міський територіальний центр

Комунальна установа «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» ДМР є основною ланкою у забезпеченні соціальної підтримки літніх мешканців міста.

– На початок 2025 року на обліку в терцентрі перебувало понад 10 тисяч людей, серед яких понад 1360 внутрішньо переміщених осіб, – говорить Ольга Мешко, директорка Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування.

Основні напрями діяльності центру:

• Догляд вдома. Цю послугу отримують майже 6000 осіб. З ними працюють близько 450 соціальних працівників, у кожного з яких від 10 до 14 підопічних. Допомога надається відповідно до індивідуального плану – щоденно або кілька разів на тиждень.
• Денний догляд. Послугою користуються близько 1270 осіб, які відвідують відділення, що знаходяться у кожному районі міста.
• Соціальна адаптація. До цієї категорії відносяться 1850 осіб, що отримують психологічну, соціальну та консультативну підтримку.
• Натуральна допомога. Більш ніж 5950 осіб отримують одяг, взуття, швацькі та перукарські послуги, а також продуктові набори.

– Окрему увагу приділено організації харчування підопічних, – додала Ольга Мешко. – Гарячі обіди (кейтерингові послуги) надаються підопічним, які отримують послуги денного догляду, догляду вдома або натуральної допомоги. Щодня приблизно 5 тисяч осіб отримують гаряче харчування, а з початку 2025 року цією послугою вже скористалися понад 10 тисяч підопічних.

Важливим напрямом є забезпечення людей засобами реабілітації. У пункті прокату терцентру налічується 1148 одиниць реабілітаційного обладнання. Упродовж 2025 року ним вже скористалися 259 підопічних.

Для мобільності та підвищення якості обслуговування у 2025 році було оновлено автомобільний парк – придбано 6 легкових автомобілів, серед яких 1 спеціалізований для перевезення людей на кріслі колісному. Завдяки цьому транспортними послугами вже скористалися 242 особи, яким допомагали соціальні працівники у відвідуванні лікарень, управлінь соцзахисту та під час вирішення побутових питань.

Центр підтримки ветеранів праці та громадян похилого віку «Милосердя»

Заклад створено для літніх людей, які потребують постійного догляду, побутового та медичного обслуговування.

У Центрі «Милосердя» усі підопічні отримують безоплатно:

• житло, одяг та предмети побуту;
• чотириразове харчування;
• цілодобове медичне обслуговування;
• консультативну допомогу;
• можливість долучатися до культурних і спортивно-оздоровчих заходів.

– Станом на вересень 2025 року у закладі проживають 38 осіб похилого віку, серед них 18 переселенців, – говорить Наталія Гук, старша медична сестра Дніпровського центру підтримки ветеранів праці та громадян похилого віку “Милосердя”. – Таким чином центр не лише забезпечує комфортні умови проживання, а й виконує гуманітарну місію, підтримуючи людей, які втратили власну домівку.

 Центр соціальної адаптації

Цей заклад виконує надзвичайно важливу функцію – надає допомогу самотнім людям похилого віку та особам з інвалідністю, які потребують екстреного та кризового втручання. Особливу увагу приділено тим, хто евакуйований з прифронтових територій та зон бойових дій.

Центр розрахований на 170 ліжко-місць і пропонує широкий спектр послуг:

• тимчасовий догляд і проживання;
• відновлення документів (у тому числі статусу переміщених осіб та оформлення інвалідності);
• психологічну підтримку;
• консультаційно-інформаційний супровід;
• чотириразове харчування з урахуванням дієтичних потреб.

Особливістю роботи є принцип «рівний – рівному», коли самі підопічні підтримують одне одного, що сприяє швидшій соціальній адаптації. Також спеціалісти навчають правильно користуватися засобами реабілітації, аби зберігати незалежність та побутові навички.

– Станом на сьогодні у центрі перебувають 100 осіб, а загалом з початку 2025 року послуги отримали більше 650 осіб, – сказала Юлія Смолярчук, директорка комунального закладу соціального захисту “Центр соціальної адаптації” ДМР. – Статистика свідчить, що щороку зростає як кількість тих, хто потребує соціального захисту, так і обсяг наданих послуг. Отже, Дніпро системно розвиває мережу підтримки літніх мешканців міста та переселенців. 

Інноваційний проєкт «Університет третього віку»

«Університет третього віку» — це соціально-освітній інноваційний проєкт, започаткований у Дніпрі за ініціативи міського голови Бориса Філатова. Його мета — сприяння соціальній адаптації людей «золотого віку», створення умов для їхнього особистісного розвитку, активного довголіття, зміцнення фізичного та психологічного здоров’я. Програма покликана не лише підтримати літніх мешканців міста, а й надати їм нові можливості для комунікації, самореалізації та інтелектуального збагачення.

Діяльність «Університету третього віку» розпочалася у 2016 році. Тоді в проєкті брали участь менше ніж тисяча пенсіонерів. Проте завдяки активній підтримці міської влади, розширенню напрямів навчання та впровадженню інноваційних форм роботи, кількість учасників невпинно зростала.

– Станом на 2025 рік в університеті вже понад 12 тисяч учасників, – сказала Карина Коденчук, провідна спеціалістка відділу з контролю та планування заходів управління з питань реалізації інноваційного проєкту «Університет третього віку». – Особливу динаміку розвитку проєкт отримав у період після початку повномасштабного вторгнення: лише з 2022 року до нього долучилися близько 4500 осіб поважного віку, серед яких 644 — переселенці.

У 2025 році тенденція зростання продовжилась: близько тисячі нових учасників приєдналися до програми, з них 163 — переселенці. Водночас через міграцію за кордон у складі учасників з’явилася нова категорія: близько двох тисяч літніх людей, які виїхали за межі України, але продовжують долучатися до заходів університету онлайн. Для них доступні лекції, вікторини, фотоконкурси, кулінарні батли та інші інтерактивні формати.

 Соціальне значення та доступність

Участь у проєкті є повністю безплатною, що робить його доступним для широких верств населення. До Університету третього віку можуть приєднатися:

• жінки від 55 років;
• чоловіки від 60 років;
• мешканці Дніпра та переселенці з місцем проживання у місті;
• громадяни, які отримують пенсію за вислугу років або на пільгових умовах (але не молодші за 50 років).

Процедура реєстрації передбачає подання заяви та пакета документів: паспорт, пенсійне посвідчення, ідентифікаційний номер, довідка ВПО за потреби.

Документи потрібно принести за адресою: вул. Старокозацька, 40Б.

Контактні телефони для довідок: (093) 134-46-69; (068) 753-71-71; (099) 607-56-97. 

Програма університету передбачає поєднання лекційних, практичних та культурно-просвітницьких заходів. Кожен учасник протягом навчального року може прослухати два практичних курси та необмежену кількість лекцій.

Основні напрями роботи:

• Лекції: здоровий спосіб життя, психологія, цифрова грамотність, правознавство, українознавство, мистецтвознавство, мінна безпека тощо.
• Практичні заняття: комп’ютерна грамотність, іноземні мови (англійська, німецька, польська, українська), майстер-класи з рукоділля, робота зі смартфонами й планшетами.
• Культурно-просвітницька діяльність: відвідування театрів, музеїв, екскурсії до культурно-ділових центрів, тематичні зустрічі.
• Спортивно-оздоровчі заходи: танцювальна та оздоровча гімнастика, скандинавська ходьба, східні танці, пілатес із елементами йоги, черліденг тощо.
• Масові події: ретро-вечори, кіноперегляди, інтелектуальні батли, костюмовані квести, майстер-класи, написання Всеукраїнського радіодиктанту.

Цифровізація та нові можливості

– 2025 року проєкт отримав сучасний цифровий інструмент — власний сайт utv.dniprorada.gov.ua, розроблений спільно з командою єДніпро | Цифрове місто, – сказала Карина Коденчук. – Портал дозволяє переглядати афіші подій, реєструватися на навчання, майстер-класи, культурні та спортивні заходи. Це особливо важливо для учасників, які перебувають за кордоном або з різних причин не можуть відвідувати заняття офлайн.

Завдяки підтримці міської влади, інноваційним підходам та цифровим рішенням, Університет третього віку є яскравим прикладом того, як соціальні ініціативи можуть сприяти розвитку громади, підвищувати якість життя літніх людей та створювати умови для активного довголіття навіть в умовах воєнного часу.

Фото Валерія Кравченка, Володимира Федорищева.

Читайте також: Активне довголіття: як у Дніпрі Терцентр піклується про своїх підопічних.

Раніше ми писали, що учасниця проєкту «Університет третього віку» стала подвійною чемпіонкою світу зі спортивного орієнтування.