ЕКСКЛЮЗИВ Дніпровський доброволець Володимир Бойко воював на власному позашляховику

Гарним помічником на фронті для  дніпровського підприємця Володимира Бойка став повнопривідний кросовер “Honda Pilot”. На жаль, у 2022 році Володимир отримав важку контузію, а позашляховик «загинув» під ворожим огнем. Про те як це трапилось розповість «Наше місто».

За три дні до початку повномасштабного вторгнення Володимир Бойко (позивний «Шериф») зібрав усе необхідне, щоб іти воювати.

– Я уважно стежив за подіями і точно знав, що буде велика війна, – розповідає ветеран. – Дружина Христина крутила пальцем біля скроні: «Яка війна! З глузду з’їхав?». 23 лютого ми навіть посварилися через це. Потім, звісно, помирилися. Щойно почалася повномасштабка, я одразу пішов до військкомату. У трьох військкоматах мене відфутболили. А в четвертому сказав, якщо не візьмете, сам поїду на своїй машині. На той момент я був пенсіонером-чорнобильцем. Не хотіли зв’язуватися з віковим добровольцем. 

Але наполегливий дніпрянин таки домігся, щоб його відправили на передову. Навіщо успішному бізнесмену, та ще й у віці, рватися на війну?

– Я людина досвідчена, відслужив строкову службу, знаю, як поводитися зі зброєю, – відповідає співрозмовник. – Хто, якщо не я? Хто ще має першим прийняти на себе удар? А бізнес у мене справді хороший. 30 років займаюся виробництвом товарів для тварин: лежанки, будиночки, комбінезони. Я перша людина в Україні, яка почала виробляти одяг для собак і котів. Але бізнес нікуди не дінеться. Головне – захистити Україну!

Потрапив наш земляк до 128 бригади ТрО, простим стрільцем. Володимир пригнав на фронт свій позашляховик. Куплений в автосалоні, повнопривідний кросовер “Honda Pilot”, чудовий помічник у бойових умовах. На своєму авто стрілець-доброволець потрапив під щільний обстріл «градами».

– Дніпровські ветеринари, величезне їм спасибі, забезпечили мене медикаментами, які я доставляв нашим, – продовжує розповідь Володимир Бойко. – Спирт, перев’язувальні матеріали, шприци – усе, чого тоді гостро потребували медики, доставив у цілості й схоронності. Але сам я при цьому отримав контузію і мене відправили до госпіталю. Дорогою до нього нас накрило по-дорослому. Цікаво, що мою машину всю посікло. Уся в дірках. А в мене – жодної подряпини. Врятував побратим Льоня. У нього позивний «Дніпро», а я його називав «Льонька – три шістки». Великий був! Одяг носив 66 розміру, шостого зросту. Якби не він, вибуховою хвилею мені б голову відірвало.

Тоді, у травні 2022-го, «Шериф» отримав найтяжчі контузії, після яких, утім, усе одно повернувся до частини. Але в 2023-му довелося демобілізуватися. Служити з такими бойовими травмами стало неможливо.

– Коли після госпіталю повернувся, мій командир взводу Василь Красавін перед строєм сказав про мене дуже теплі слова, навіть вірш написав, – згадує Володимир Бойко. – Було дуже приємно. Краще за орден! 

Раніше ми писали про військового з дніпровської бригади «Дике поле».

Фото Володимира Федорищева, та із архиву спікера