ЕКСКЛЮЗИВ Пошук історичної істини та справжніх витоків Дніпра: що розповідають археологи

Яке місто ми називаємо Дніпром сьогодні? Коли насправді почалася його історія? Ці питання знову й знову постають перед істориками, археологами та мешканцями. Адже кожне покоління намагається знайти не лише дату заснування, а й підтвердження тяглості життя на цих землях. Про це розповідає “Наше місто”. 

Старший науковий співробітник археології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Володимир Шалабудов роками досліджував локації, які вважають витоками сучасного Дніпра. Його розповідь дозволяє інакше подивитися на «паспортний вік» міста та зрозуміти, чому питання датування таке складне.

Богородицька фортеця

Селище Шевченкове біля Дніпра зберігає сліди Новобогородицької фортеці, зведеної у 1688 році під керівництвом інженера-полковника Фонзаліна. Це була стратегічна база для другого Кримського походу, у будівництві якої брав участь гетьман Іван Мазепа.

(Панорама фортеці з гелікоптера, архівне фото І. Ігнатьєва)

«Коли будували фортецю, Мазепа виділив понад 10 тисяч лопатників. Саме вони й зводили вали, частини укріплень, які збереглися до сьогодні», — розповідає Шалабудов.

Фортеця проіснувала до 1711 року, а після невдалого походу Петра І була зруйнована. Але археологічні розкопки показують: життя на цій території існувало задовго до спорудження фортифікацій.

«Ми знаходили монети XIV століття Золотої Орди, татарські й козацькі стріли, а також предмети побуту XVII століття. Це свідчить, що поселення тут функціонувало ще задовго до офіційного “початку” історії», — пояснює археолог.

Самарський городок і таємниця пломби

Одним із головних доказів раннього життя на цих землях археологи називають знахідки торгових пломб.

(Товарна пломба 1524 року; архівне фото Володимира Шалобудова)

«Найдавніша точна дата, яку ми маємо, — 1524 рік. Це польська товарна пломба, що чіплялася на рулони сукна», — каже Шалабудов.

У колекції археологів є ще одна пломба із цифрою 1526. Це стало підставою для дискусій: чи можна вважати цю дату початком історії Дніпра?

«Я завжди пояснюю: пломба вказує на існування перевозу й поселення, а не міста у сучасному розумінні. Але вона підтверджує, що люди тут жили постійно вже у XVI столітті», — наголошує науковець.

Додатковим аргументом є копія грамоти короля Стефана Баторія 1560-х років, у якій згадується «городок старинный Запорожский Самарь при перевозе».

Одним із головних інструментів археолога є нумізматика. Монети дозволяють відносно точно датувати шари поселення.

(Знахідки елементів побуту та монет з житла, архівне фото 2017 Д. Л. Тесленка)

Знахідки з приміщення шинку ( архівне фото Володимира Шалобудова)

«Ми знайшли європейські, польські, литовські та російські монети XVI–XVII століть. А ще — гроші часів царя Михайла Федоровича Романова. Вони з’явилися тут у великій кількості, коли московський цар запросив запорожців допомогти у боротьбі за престол. Після цього, щоб розрахуватися з козаками, терміново відкарбували масу срібних грошей», — пояснює Шалабудов.

Ці знахідки свідчать: вже у першій половині XVII століття тут було активне поселення з торговими і військовими функціями.

Витоки глибші, ніж здається

Попри умовність дат, археолог переконаний: життя у цій місцевості тягнеться безперервно від найдавніших часів.

«Ми знаходимо там знаряддя епохи бронзи, могильники енеоліту, кераміку черняхівської культури III–IV століть. Потім — сліди більш пізніх слов’янських племен, а далі — козацькі землянки XVII століття. Це безперервна історія», — каже науковець.

Розкопки житла, 2007 р. (архівне фото Володимира Шалобудова) 

(Житло з піччю, архівне фото 2017 Д. Л. Тесленка)

Отже, яку ж дату можна вважати «днем народження» Дніпра? Археологи радять уникати спрощень. Адже місто має не один початок, а безліч витоків.

«Я, як археолог, можу датувати лише те, що бачу. А бачу я безперервність життя на цих землях від енеоліту і до сьогодні», — підсумовує Володимир Шалабудов.

Дніпро неможливо втиснути у конкретну цифру. Його історія — це не лише дата у підручнику, а тяглість життя, спільної праці й боротьби поколінь. І кожна археологічна знахідка додає новий штрих до великої картини, яку ми називаємо історією міста.