ЕКСКЛЮЗИВ Український прапор – символ, який об’єднує націю

Сьогодні День Державного прапора України. На загальнодержавному рівні це свято встановлено указом Президента України від 23.08.2004. Сьогодні інтерес до одного з головних національних символів у Дніпрі постійно зростає. Про історію українського прапора та його значення в нашому житті розповість «Наше місто».

Які міфи та чутки можна почути про один із головних національних символів

Щодо українського прапора існує чимало міфів. Зокрема, доволі часто можна почути оповідь про нібито перевернутий український прапор: що спочатку він був жовто-блакитним, а синьо-жовтий з’явився лише після втручання гетьмана Скоропадського.

– Насправді ж у 1917 році не існувало єдиного порядку кольорів: уживалися різні назви — «жовто-блакитний», «блакитно-жовтий», «синьо-жовтий», — які не визначали чітко розташування смуг, – зазначає Антон Кістол, науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею. – Ситуація змінилася 27 січня 1918 року, коли Центральна Рада ухвалила закон про флот УНР і закріпила державний стяг із верхньою блакитною та нижньою жовтою смугою. Чутки про «закон від 22 березня 1918 року» на користь жовто-блакитного варіанту є вигадкою — жодних підтверджень у джерелах немає. Гетьман Скоропадський нічого не перевертав: затверджений ним військовий прапор 16 липня 1918 року також містив у крижі синьо-жовтий стяг. Такий самий варіант ухвалила й ЗУНР восени 1918-го. Тож легенда про перевертання — лише пізніша вигадка, яку підживлюють прихильники конспірологічних теорій та езотерики.

Взагалі як символ боротьби українців за незалежність, прапор в різні часи ставав предметом ворожої спекуляції і дезінформації.

– І у 1990-ті, і навіть зараз  домислів вкидається чимало, – розповідає Олександр Сухомлин, доктор філософії, старший викладач кафедри історії та теорії держави і права Університету митної справи та фінансів. – Один із таких міфів стверджує, що нібито кольори нашого прапора мають суто галицьке походження, а отже, не можуть бути загальнодержавними. Це неправда, оскільки синій та жовтий кольори, як і їхнє поєднання, активно використовувалися у гербах і прапорах української козацької держави – Гетьманщини, особливо у XVIII столітті. Справді, фігура золотого лева, що піднімається на скелю і обернена вправо, на синьому тлі – це історичний герб Львова, відомий ще з часів короля Данила, і пізніше використовувався як герб Королівства Русі. А чи пам’ятаємо ми, що  1240 року тоді ще князь Данило долучив Київ до своїх володінь і став великим князем київським? Таким чином, теперішні захід і центр України в середині ХІІІ століття перебували (на жаль, дуже короткий час) в кордонах однієї держави – Галицько-Волинського князівства, що з 1253-го, з коронацією Данила, стане відомим як Королівство Русі. От і відповідь на питання наскільки загальнодержавними і історично обумовленими є кольори нашого прапора.

На війні з рф національні прапори стали талісманом для українських військових

Особливого значення наш прапор набув після початку війни з росією і особливо після початку повномасштабного ворожого вторгнення.

– Коли Україна була окупована, вона не мала можливості мати свій прапор, його нав’язувала  владна адміністрація, – вважає Кирило Дороленко, офіцер ЗСУ, історик. – Наприклад, під час совєтської окупації у нас не було свого власного прапора, він був типу а-ля Українська Совєтська Соціалістична Республіка. А люди, які вивішували синьо-жовтий прапор, отримували досить серйозні терміни, їх переслідували НКВС, МГБ, КДБ. Зараз цей прапор – символ нашої державності. Він підкреслює присутність  українського духу. Під час війни з росією українські прапори у всьому світі вивішують люди, які навіть не мають жодного відношення до України. Таким чином вони висловлюють підтримку нашій країні.

День українських захисників національний прапор – символ нашої державності, незалежності та свободи. Поряд із жовто-блакитним нашим прапором на фронті популярний і червоно-чорний прапор УПА. Для багатьох бійців ці прапори стали талісманами, оберегами, з якими вони ніколи не розлучаються.

– У ЗСУ в більшості військові використовують або синьо-жовтий прапор, або прапор бригади чи прапор частини, в якій вони служать, – розповідає Кирило. – Деякі хлопці, які мали відношення до націоналістичних організацій, зберігають червоно-чорні прапори. Наприклад, наш земляк Антон   Головченко, відомий у правому русі міста як «Череп», серед особистих речей мав такий прапор. Коли у травні 2022 року у Лиманському лісі Антон загинув, ми його опізнали саме по цьому прапору. Уявіть собі, в 2022  році він загинув, а тіло  повернули лише у 2025-му. І коли серед речей ми побачили червоно-чорний прапор, зрозуміли:  це наш побратим, який  дуже багато зробив для того, щоб Дніпро був справжнім українським містом.

Дніпровська молодь малює  прапори на картинах та гільзах

Повага до державних символів України, в тому числі до національного прапора, стала невід’ємною частиною патріотичного виховання молоді Дніпра.

Наприклад,  юні художники зображають прапори на своїх картинах. Виставка таких чудових робіт відбулася у сквері Хільського просто неба. В іншому куточку міста для вихованців художніх шкіл  Дніпра підготували майстер-клас – розмалювання гільз. До нього долучилась, зокрема, юна художниця Аліса Московцева.

– Мені дуже було цікаво спробувати власноруч помалювати на гільзі і стати частиною тих, хто допомагає нашим воїнам,  – каже майстриня. – Тож я із задоволенням долучилась до майстер-класу. На своїй гільзі зобразила петриківський розпис і, звісно, додала елементи прапора України.

 Важливість нестандартного підходу у виховній роботі зазначив Сергій Луденський, в.о. директора департаменту молодіжної політики, української національної та громадянської ідентичності Дніпровської міської ради.

– Державний прапор України сьогодні присутній у кожному закладі освіти, культури чи молодіжного простору — і це не просто добра традиція, а вимога закону, – каже керівник департаменту. – Але для нас він має значення набагато глибше, ніж формальність. Синьо-жовтий стяг є частиною повсякденного життя наших установ: він супроводжує уроки, спортивні старти, культурні заходи, патріотичні акції. Для дітей і молоді це не лише атрибут урочистостей — це символ їхньої причетності до країни та відчуття відповідальності за її майбутнє. Прапор об’єднує покоління, нагадує про силу єдності й формує цінності, які передаються далі.

Інтерес до історії українського прапора зростає і серед дорослих. Все частіше дніпряни хочуть відвідати тематичні екскурсії, присвячені національному символу.

– Безперечно, державний прапор України є символом нації , її історії, боротьби за незалежність та єдності, – підтверджує Ольга Стасенко, начальниця Туристично-інформаційного центру Дніпра. – Він втілює в собі такі цінності, як свобода, гідність, патріотизм і незламність духу українського народу. У Дніпрі, звісно, є об’єкти, які пов’язані з символом державного прапора, а також  пам’ятки , які відображають символіку та історію міста. Про це розповідають і гіди на своїх екскурсіях,  наприклад , “Козацькому роду нема переводу”. Протягом заходу учасники дізнаються не тільки історію міста, але й об’єднуються символами України та співають патріотичні пісні. Популярність таких екскурсій с кожним місяцем тільки збільшується.  

Фото Валерія Кравченка та із архівів спікерів