ЕКСКЛЮЗИВ Тиша посеред міста: де у Дніпрі знайти простір для емоційного відпочинку

У ритмі великого міста, де постійно гуде транспорт, миготять рекламні вогні, а у голові постійно дзвенить список справ — знайти тихе місце стає не розкішшю, а необхідністю. У Дніпрі існують так звані “тихі зони” у парках і скверах — особливі простори для сенсорного відновлення, де мешканці міста можуть відчути себе в безпеці, наодинці з природою та власними думками. Про це розповідає “Наше місто”. 

Що таке “тиха зона”? 

Як пояснює Віра, архітекторка в управлінні департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, тиха зона — це простір, спеціально або інтуїтивно організований для сенсорного розвантаження, спокійного відпочинку та відновлення. Вона суттєво відрізняється від інших зон парку — активних, прогулянкових чи дитячих — і функціонально, і візуально.

“Тиха зона — це не просто тінь і лавка. Це про увагу до відчуттів. Архітектори на початковому етапі проєктування закладають багатошаровий простір, в якому різні типи відпочинку не заважають один одному”, — пояснює архітекторка.

Де у Дніпрі шукати “тиху зону”? 

За словами архітекторки Віри, офіційно маркованих сенсорних зон у парках Дніпра поки немає, але є місця, які вже виконують цю функцію — або інтуїтивно, або за задумом. 

Сквер Прибережний — новий простір, де під час реконструкції заклали тишу як концепцію. Віддалені від ігрових зон ділянки, декоративні дерева (гінкго, магнолії, дуби), лавки серед зелені, м’яке освітлення та природна акустика — усе це створює відчуття затишку. А вихід до річки, поруч з невеликою пляжною зоною лише підсилює ефект спокою та усамітнення поруч з водоймою. 

Парк ім. Тараса Шевченка та Парк Лазаря Глоби — великі зелені зони з густою рослинністю, тінню і можливістю усамітнення біля водойм. У віддалених ділянках можна знайти камерні місцини без натовпу, що вже стали природними точками тиші. 

Зокрема, для місцевих однією з таких “тихих зон” стала “алея шахів”. Георгій – постійний відвідувач парку. Чоловік понад 20 років грає у шахи. Тому стверджує, що саме ця локація для нього стала такою зоною.

“Тут столики з шахматною дошкою, є тіньок, що особливо важливо саме в таку погоду. Коли ми з товаришами тут, то відпочиваємо морально та фізично. У цей момент наче зупиняється час, а навколо нас нікого немає. Тут і дерева, кущі – природа”, — додає Георгій. 

Успенська площа — приклад камерного зеленого простору у центрі міста. Тут багато лав, квітучі дерева, затишна атмосфера й можливість усамітнення навіть у будній день. Деякі мешканці Дніпра називають це місце так званим острівцем – оазисом. Бо тут і вода з маленькими фонтанчиками, місця для перепочинку, ігрова зона для дітей та передбачена інклюзивна вбиральня. 

Олена разом із 7-річним сином приходять сюди сховатися від спеки, посидіти в затишному місці поміж дерев у тіньку та поласувати морозивом. 

“Ми живемо тут поруч. Це місце ми, місцеві, прозвали сквер біля сотої гімназії. Здавалося б, локація не дуже вдала, бо обабіч проїжджа частина, міська метушня, машини, кіоски. Але, коли потрапляєш сюди, то відразу наче ізолюєшся від усього цього. Тому я впевнено можу сказати, що це те саме тихе місце, де я можу набратися сил, перевести подих, відпочити та насолодитися моментом”, — ділиться Олена. 

У Зеленому Гаю з’явились інтуїтивно організовані “сенсорні острівці” серед галявин з м’ятою, ехінацеєю, тим’яном. Там — альтанки, лави, природний ландшафт і локації для спокійного пікніка. Дуже багато дніпрян в таку пору, особливо під вечір, полюбляють збиратися цілими родинами, щоб затишно провести час, сидячи просто на газоні з прохолодними напоями або морозивом.  

Чому тиша — це турбота? 

Психологиня Олександра Корсун, яка спеціалізується на індивідуальній роботі з жінками, дітьми та сім’ями, пояснює, чому «тихі зони» в парках, скверах чи інших просторах відпочинку — це важлива частина турботи про добробут мешканців міста.

(фото з архіву Олександри Корсун)

“Місто втомлює — навіть якщо ми цього не помічаємо одразу. Щоб відновлюватися людині потрібно не лише спати чи їсти. Їй потрібна якісна тиша — без подразників, без розмов, без тиску”, — розповідає психологиня.

У міському середовищі ми щодня стикаємось із сотнями звуків, візуальних подразників, інформаційного шуму. І навіть коротка пауза в тихому, спокійному середовищі може відчутно покращити самопочуття.

На її думку, “тихі зони”:

• Регулюють нервову систему: тиша, зелень, простір — активують парасимпатичну нервову систему, що відповідає за відновлення;
• Дають емоційне розвантаження: дозволяють відчути себе, прожити емоції, відпустити зайве;
• Відновлюють ресурси: саме тиша повертає здатність до концентрації, творчості й турботи;
• Запобігають вигоранню: особливо для батьків, працівників соціальної сфери, людей після втрат;
• Забезпечують сенсорну гігієну: зменшують навантаження на зір, слух, нюх, які в місті постійно перевантажені.

(фото з архіву Олександри Корсун)

“Тиша — це не відсутність звуків. Це наявність простору для себе. У час війни, коли хронічна тривога і втома — наші супутники, особливо важливо мати місця для зцілення. Місто має бути не лише функціональним, а й людяним»,  — підсумовує психологиня.

У час війни, тривог, нестабільності та новинного перевантаження “тихі зони” у місті стають не просто простором для прогулянки, а справжніми оазами відновлення. Їхня наявність поруч перетворює місто з функціонального — на людяне.