Чи має Дніпро свою кулінарну візитівку? Страву, продукт чи смакоту, яка одразу викликала б асоціацію: “О, це точно звідти”? У Києва — торт, у Львова — круасан, в Одеси — форшмак. А що ж у нас?
Редакція “Наше місто” вирішила пошукати відповідь серед тих, хто добре знає Дніпро — істориків, журналістів, рестораторів, науковців. Ми поставили всім одне просте запитання: що, на вашу думку, може вважатися кулінарним символом Дніпра? І отримали дуже різні відповіді.
Олена Булах: «Котлета “Україна” — страва з дніпровським корінням»
Олена Булах — засновниця громадської організації «Асоціація рестораторів і готельєрів міста Дніпро» — впевнена: кулінарний символ міста вже існує. І це котлета «Україна», яку вперше почали готувати ще у 2000-х у ресторані «Зустріч», що працював неподалік вокзалу.
— Її створив наш кухар Миколай Губа — він зробив варіацію на тему котлети по-київськи, – розповіла Олена. – Але не з філе, а з рубленого курячого фаршу. Всередину поклав заморожене вершкове масло з зеленню, запанірував. І вона вийшла набагато соковитішою, ніж класична київська котлета. Це була його інтерпретація, і він назвав її “Україна”.
Фото з сайту компанії “Рудь”
Тоді не було поширеної практики реєструвати авторство страв, тож у жодному архіві не збереглося офіційного підтвердження. Але пані Олена переконана — саме в Дніпрі ця страва з’явилася вперше.
— У ті часи це був звичайний ресторан, не держпідприємство, тому ніхто нічого не патентував. Але ми точно знаємо: коріння цієї котлети — дніпровське. Її готують і зараз, у багатьох закладах, але часто плутають із котлетою по-київськи. А це зовсім інша історія — і зовсім інший смак. – зазначає пані Олена.
Сьогодні рестораторка хоче повернути цій страві її локальну історію: зібрати факти, підняти архіви, знайти ім’я того самого кухаря. І вже потім — представити дніпрянам справжній гастрономічний символ, народжений в їхньому місті.
Микола Чабан: «Я не знаю такого, щоб було наше»
Микола Чабан, краєзнавець, історик, публіцист зізнається: відповісти на питання про кулінарний символ Дніпра складно.
– Я не знаю такого, – каже пан Микола. – Якщо я вам скажу “вареники”, “шашлики”, “піца” — ну це ж банальщина. Розумієте?
У сучасному місті, каже він, українська кухня практично не представлена.
— У нас на кожному кроці грузинські ресторани, шаурма, азійська, італійська кухня… Я знаю одну вареничну на все місто. Це показує, що Дніпро — місто космополітичне. Але мені б хотілося, щоб було більше свого.
Пан Микола визнає: назвати конкретну страву, яка могла б уособлювати Дніпро, не може.
— Мені хочеться, щоб це був український продукт. Але затратна справа, цим треба займатись.
Пригадує пан Микола забуті традиційні страви, наприклад — тюрю.
— Це хліб або сухарики в олії. Часничку можна додати, але головне – олія. А підтютюрники — те ж саме, тільки без олії. Це вже другий клас, так би мовити.
Наостанок згадує спробу села Волоське розвивати локальну гастрономію.
— Вони обіцяли розвивати волоську кухню — румунсько-молдавські страви. Але все захрясло: ковід, війна…
Оксана Баюл: «А як вам така ідея — сємочки?»
Оксана Баюл — перша олімпійська чемпіонка незалежної України, чемпіонка світу з фігурного катання, дворазова призерка чемпіонатів Європи, почесна громадянка Дніпра згадує: улюблена їжа з дитинства була дуже проста.
— Вечеря, яка мені найбільше подобалась, — це гречка з сосисками. Нічого особливого, але я це дуже любила.
Зараз Оксана живе з родиною в США, однак іноді повертається до українських рецептів на власній кухні.
— Коли прокидається українське коріння, хочеться зварити борщу!
Зізнається, що не одразу змогла б назвати якусь страву, яка б уособлювала саме Дніпро. Але після роздумів пропонує свій варіант, наявний спогадами з дитинства:
— А як вам така ідея — соняшникове насіння? — Це ж частина міського життя. Ідеш, лускаєш, балакаєш. Воно ж про атмосферу, а не про ресторан.
Фото з сайту ecoeda.in.ua
Олена Кальянова: «У Дніпра поки що немає кулінарного символу. Але це й добре»
Олена Кальянова, відома журналістка і телеведуча, переконана: зараз у Дніпра немає жодної страви чи продукту, який можна було б вважати справжнім гастрономічним символом міста.
— Борщ, вареники — це українське, але не дніпровське, – каже вона. – Є якісь цікаві страви з місцевих ресторанів. Вони смачні, але не унікальні, не відомі на всю країну.
На її думку, символ має бути не просто популярним, а таким, що чітко асоціюється з містом — як київський торт чи львівський круасан.
— От у Києві є торт. Любиш — не любиш, але це бренд, і люди везуть його як сувенір. А у нас такого немає. Печиво «Дніпро» колись було, його ще пам’ятають, але зараз його не знайдеш.
Пані Олена наголошує, що кулінарний символ — це не обов’язково страва.
— Це може бути і продукт. Але він має бути масовим, впізнаваним, бажано з назвою, яка відсилає до міста. Борщ, вареники, тортики, випічка — це є скрізь. Цукерок своїх у нас немає. І навіть назви, які могли б натякнути на місто — як от “котлети по-дніпровськи” — ніхто не знає. А якщо і є десь такі, то це дуже локальний випадок, невідомо широкому загалу.
Журналістка підсумовує: відсутність символу — це не фіаско, а нові можливості.
— Це хороше поле для тих, хто хоче створити щось нове, – каже Олена. – Ніша вільна. І було б класно, якби з’явився продукт або страва, яка справді асоціювалася б тільки з Дніпром.
Валерій Дрешпак: «Я би зробив ставку на куліш»
А ось що Валерій Дрешпак, професор кафедри журналістики УМСФ, доктор наук з державного управління, говорить про кулінарний символ Дніпра:
— Якщо зважати на історичні корені нашого краю, на кухню степового регіону, то я би зробив ставку саме на куліш. Класичний, запорозький куліш.
Пан Валерій наголошує: це страва, яка напряму пов’язана з духом південної України, з козаками.
— Коли бачите ці супи в пакетиках чи в брикетиках, знайте — це не новинка! – стверджує він. – Запорожці куліш теж в такий спосіб готували. В них був «похідний куліш». Пересмажувалося просо, додавалася цибуля, все це робилося на смальці — і складалося в мішечки. Справжня суха заготовка. А далі усе було просто: дістав казан, закип’ятив — і вкидаєш готову суміш.
Він визнає, що наразі немає такого поняття, як «дніпровський куліш», але додає — саме тому це й цікаво.
— Було б прекрасно, якби хтось взяв і створив фірмовий рецепт. Щоб це був саме дніпровський куліш — традиційний, але з сучасною подачею. От тоді це міг би бути справжній кулінарний символ міста.
Фото ТСН
Наталя Назарова: «Міленіум – це наша, дніпровська шоколадка»
Наталя Назарова, координаторка Центру журналістської солідарності НСЖУ у Дніпрі, вважає, що гастрономічним символом нашого міста може бути шоколадка.
— Коли ми їздимо в інші міста, часто беремо щось у якості сувеніра. Наприклад, петриківку. Але це ж символ області, і не про їжу. А якщо говорити саме про Дніпро, то я б звернула увагу на шоколад “Міленіум”.
Пані Наталка зізнається: для неї нещодавно стало відкриттям, що ці солодощі мають дніпровське походження.
— Я не одразу зрозуміла, що “Міленіум” — це наша фабрика. А коли дізналася, то інакше почала сприймати цей шоколад.
Мелор Назаров: «Я за старий формат. Для мене це печиво “Дніпро”»
Відомий дніпровський архітектор Мелор Назаров вважає, що кулінарний символ міста не треба вигадувати заново, він давно існує. Йдеться про легендарне печиво «Дніпро».
— Я його досі купую в “Варусі”. І для мене це справжній кулінарний символ. Воно дуже смакує з молоком увечері.
Водночас пан Мелор зізнається: смак уже трохи не той, як в дитинстві.
— Можу сказати, що раніше воно було смачніше. Тепер я розумію, чому: бо, як виявляється, нинішнє печиво вже не за оригінальним рецептом. Але все одно: це “Дніпро”!
На думку архітектора, це не просто солодощі, це історія міста.
— Думаю, що більшість людей мого віку скажуть так само.
Я консервативний у цьому питанні. І голосую за старий формат. Для мене символ Дніпра — саме це печиво.
Фото з офіційного сайту печіва
Висновок: символу немає — але є простір для творчості!
Думки розділилися. Хтось бачить кулінарний символ у стравах, знайомих з дитинства. Хтось — у соковитій котлеті. Хтось у шоколаді, насінні, кулеші…
Можливо, місце кулінарного символу досі вакантне? І саме молоді належить винайти “Той Самий” дніпровський смаколик?
Читайте також: Алея на Лівобережному-3: затишний простір для відпочинку місцевих жителів
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
