ЕКСКЛЮЗИВ Як волонтери Дніпра рятують тварин війни

Потреба у волонтерах була завжди, як загалом потреба в доброті. Сьогодні, коли триває війна, допомоги потребують не тільки люди, що залишилися внаслідок обстрілів без даху над головою, а й тварини, які не можуть самі розповісти про свою біду. На жаль, трапляється, що собаки і кішки стають жертвами не ворогів, а своїх власників або просто випадкових людей, які зривають свою злість і жорстокість на чотирилапих вихованцях. На допомогу постраждалим тваринам приходять зооволонтери. Про їхню роботу розповість «Наше місто».

Врятовані тварини світяться від щастя 

Напевно, волонтерами стають ще в дитинстві, коли надається можливість про когось піклуватися. Про кошеня чи цуценя, морську свинку чи папужку. З віком маленькі волонтери стають великими і в них з’являється більше сил і можливостей проявляти таку турботу.

Так сталося і з Сергієм Луденським, в о. директора  департаменту національно-патріотичного виховання Дніпровської міськради, якого дніпряни знають як відомого зооволонтера.

– Коли був маленьким до нас приблудилася коллі, шотландська вівчарка, яка стала для нашої родини чудовим помічником і другом, – розповідає Сергій. – Прожила з нами 11 років. Серце стискалося від болю, коли її не стало. Вирішили більше не заводити тварин, але потім друзі подарували мені на день народження таксу. Мені ці собаки дуже подобаються. Пізніше з’явилася ще одна такса. Вона справді потребує підвищеної уваги й турботи. Собачка з інвалідністю, пересувається на коліщатках. Тож із тваринами в мене давня взаємна любов.

Коли почалася велика війна Сергій Луденський зайнявся вивезенням домашніх улюбленців із зон бойових дій.

 – У березні 2022 року працював у волонтерському штабі і займався найрізноманітнішими питаннями, – продовжує волонтер. – В якийсь момент з’явився запит на евакуацію тварин із Харкова. Перший раз поїхав. Відтоді ця місія триває. У такій роботі – головне встигнути! Наприклад, повідомили нам про те, що в селищі під Покровськом залишилося одне на всьому білому світі маленьке цуценя. Господарі виїхали, якийсь час песика сусідська бабуся підгодовувала, але й вона поїхала. Приїхали, забрали це цуценя, а через тиждень селище захопили росіяни. А одного разу із села на Одещині евакуювали віслюка Хаймарса, а наступного дня в хлів, де він перебував, «прилетіло». Хаймарс би точно загинув. Пощастило!

Чи щасливі врятовані тварини?

– Сто відсотків! – відповідає співрозмовник. – Але не одразу. Спочатку вони не розуміють, що відбувається, а ми їх поміщаємо в клітки, веземо поганими дорогами. Намагаємося це робити швидко. Чому тут радіти! Зате потім, після того як з’являються нові господарі, вони просто світяться від щастя. Щастя багато не буває! Бачив це на власні очі.

Багіра з кулею в голові

Рятувати тварин, переляканих вибухами та обстрілами, справді непросто. Особливо недовірливі кішки.

– Із собаками хоча б знаєш як працювати, – зазначає Сергій Луденський. – Маленька собачка, середня або велика агресивна. Тут більш-менш зрозуміло. А кішки – демони страшні! З якого  боку до них не підійдеш, з переляку все одно подряпають.

Але крім подряпин і синців зооволонтери стикаються з більш серйозними проблемами. Це хвороби, поранення і травми.

– За останні місяці в нас 67 нових котів із різними проблемами, – пише в соцмережах Олеся Леонова, волонтерка притулку для тварин «Друг». – Я не можу відмовляти котам. Але вже трьом відмовила і для мене це пекло. Щоб прийняти їх довелося розкласти клітки де тільки можна, щоб взяти всіх за кого просили. На жаль, з новими котиками, ми маємо зараз вже два випадки з панлейкопенією. Дуже сподіваюся, що вони впораються. Там такі неймовірні коти, ви собі не уявляєте. З евакуацією, як завжди, ми зараз маємо епідемію ріно. Тому знову йде дуже багато віростату. А ще, у нас 4 нових спінальники за ці дні. І ще двох просять прийняти. Один з тих, хто приїхав, дуже важкий, з невідомою неврологією, ще й лейкозник.

Від хвороб застрахуватися неможливо. А як бути з людською жорстокістю і дурістю.

  – На жаль, тварини нерідко страждають від жорстокого поводження, – визнає Марина Болоховець, керівниця притулку для тварин «Друг».  – У травні до нас доставили чудову собачку Лолочку, яка дивом вижила після удару по голові. Є ще набряк, але сподіваюся, ліки зроблять свою справу. Лола буде довго в клініці, бо після лікування будемо вакцинувати, і на весь цей час її не можна перевозити в притулок. Багіра – чудова дівчинка, яку доставили з кулею в голові. За тиждень, коли собачка була на антибіотиках і тричі на добу отримувала кеппру, нападів не було. Тому лікарі скасували антибіотики, а кеппру залишили двічі на добу. Поки що не знаю, будемо спостерігати за нею, чи не потрібне коригування. Ну а Багірка все так само – їсть, пісяє, какає, але майже не піднімається на ніжки. На жаль.

Марина наголошує, що допомога всім постраждалим тваринам власними силами притулку неможлива. Особливо важко працювати з собаками і кішками, доставленими з гарячих точок.

– Найчастіше тварини не стерилізовані, фізично виснажені, – констатує співрозмовниця. – У них, як правило, купа болячок. Забрати їх одразу в притулок не можна. Тваринам потрібна медична допомога. Операції. А це гроші, гроші, гроші. Ну і сам притулок переповнений. Спочатку він був розрахований на 300 собак, а тепер їх майже 700. Тож будемо раді будь-якій допомозі.

Як допомогти волонтерам

Кажуть, собаки насилу вловлюють різницю між кольорами. Їм байдуже: помаранчевий або червоний, жовтий чи зелений. Зате з самого раннього дитинства цуценята безпомилково розрізняють добро і зло, любов і ненависть, чуйність і байдужість. З останнім нашим чотириногим друзям доводиться стикатися, на жаль, набагато частіше.

Дніпровська волонтерка Олеся Вороніч знає це не з чуток.

 – Торік у Новомосковську померла старенька господиня дивовижного півторарічної собачки, – розповідає Олеся. – У квартирі оселилися родички бабусі й вигнали її на вулицю. А вона все одно приходила у під’їзд і чекала біля квартири, коли її покличуть. Лежала годинами взимку на бетоні. На щось сподівалася. А люди її ганяли й лякали. Ну й увігнали в стрес. Коли я про це дізналася, хотіла забрати страждальницю, але та близько до себе не підпускала і в чужі руки не давалася. Я їздила в той будинок, привозила їжу і налагоджувала контакт. Терпляче й довго. Посиджу поруч, простягну до неї руку, але доторкнутися до себе собачка не давала. Поки нарешті не повірила у мої добрі наміри.

Дніпрянка намагалася знайти Міюші (так звуть песика) нову сім’ю, зробити це не вдалося. Сьогодні Мія живе в сім’ї волонтерки й абсолютно щаслива.

– На початку березні минулого року взяла Міюшу до себе, – констатує Олеся. – Вона здорова, щеплена і навіть має міжнародний паспорт. Нині намагаємося передати в надійні руки Ельзу – ще одну симпатичну собачку, від якої відмовився неадекватний господар. Ельзу ми помітили в лютому 2025 року: симпатична волоцюжка поневірялася в пошуках їжі містом. Знайшли її господаря, але той був не надто радий зустрічі з нею, як, утім, і сама Ельза.  А потім він вивіз «улюбленицю» в Придніпровськ і там кинув. Нам він сказав, що має намір їхати і брати з собою собаку не має наміру. Шукаємо Ельзі нового господаря.

Прилаштувати вихованця в надійні руки не так просто.

 – В Обухівці організували центр Leroy shelter, – розповідає зооволонтер Сергій Луденський. – Там тварини чекають або на нових господарів, або на переправлення в притулки по Україні. На жаль, із пошуком нових господарів є труднощі. Насамперед бере маленьких тварин, яких можна поселити у квартирі. Великих дорослих собак беруть значно рідше.

 Охочим допомогти дніпровським волонтерам завжди раді: 095 716 82 62 – центр допомоги тваринам, Притулок для тварин «Друг» – 0683852325, Товариство захисту тварин “Ковчег” – 095 485 4154, Організація захисту тварин «Вірність» – 097 507 92 99, Олеся Вороніч – 068 406 08 40, 066 240 71 92.

Фото із архивів волонтерів