У Регіональному медичному центрі родинного здоров’я у Дніпрі щодня рятують найменших і найвразливіших — передчасно народжених дітей, чия вага іноді не перевищує 500 грамів. На жаль, статистика невтішна. Через повномасштабну війну кількість передчасних пологів значно зросла, тож і крихітних пацієнтів стало більше. Завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії для новонароджених Олена Верещак уже понад чверть століття присвятила порятунку цих малят. Її розповідь, сповнена тепла, професійної гордості та людяності, відкриває завісу над складною, але надзвичайно важливою роботою її команди.
Від медичної династії до реанімації
Олена Юхимівна не обирала професію — вона знала ще змалку, що стане лікаркою-педіатринею.
«У нас медична династія: бабуся по батьковій лінії була акушеркою-гінекологинею, по маминій — акушеркою, а тітка — педіатринею. Я з дитинства знала, що буду лікаркою, і ніким іншим», — згадує вона з легкою усмішкою.
Її шлях розпочався з четвертого курсу медичного вишу, коли вона працювала медсестрою у відділенні анестезіології на швидкій допомозі. Після інтернатури в лікарні Руднева Олена прийшла лікаркою-інтерном до пологового будинку на Космічній, де в 1998 році відкрилася палата реанімації новонароджених.
«Тоді там було лише чотири ліжечка, ми почали з нуля», — розповідає вона. З 2012 року, після реорганізації пологового в Перинатальний центр, відділення анестезіології та інтенсивної терапії стало окремою структурною одиницею, а Олена очолила його. Разом з колективом вона невпинно вдосконалювала свої знання, відвідуючи конференції та стажування в Австрії, Польщі, Німеччині, Туреччині, щоб принести передові методики до Дніпра.
Порятунок крихіток: від викиднів до рекордів
До 2007 року в Україні дітей, народжених до 28 тижнів, вважали викиднями і не намагалися рятувати. Зміна протоколів стала революцією в неонатології.
«З 2007 року кардинально змінилися протоколи. Ми почали виходжувати малюків від 500 грамів і навіть менше, із терміном гестації від 22 тижнів», — пояснює Олена Юхимівна.
Одним із найвизначніших випадків у її практиці став порятунок двійні у 2016 році. Один хлопчик – Марк – важив 730 грамів, другий — Захарчик – лише 470 грамів, зріст 28 сантиметрів, що стало рекордом України.
«Зараз їм близько 9-ти років. У них є невеликі проблеми, але батьки щасливі, займаються дітьми», — ділиться вона, і в її голосі чути гордість.
Цьогоріч відділення зіткнулося з новим викликом — хлопчиком вагою 540 грамів, народженим на 27 тижні із затримкою внутрішньоутробного розвитку.
«Це був дуже складний випадок. Він провів у нас два місяці, потім ще два в інших відділеннях центру. Виписали хлопчика з вагою 2,5 кілограма. Мама була щаслива, і ми раділи разом із нею», — розповідає Олена, і її очі світяться теплом.
Специфіка роботи: боротьба за кожен подих
Відділення анестезіології та інтенсивної терапії для новонароджених приймає дітей прямо з пологового залу — як передчасно народжених, так і доношених із патологіями.
«Близько 75% наших пацієнтів — це передчасно народжені діти, з терміном гестації до 37 тижнів», — зазначає завідувачка.- Найпоширеніша проблема — респіраторний дистрес-синдром через недорозвинені легені. Для їх порятунку використовують національний протокол, який відповідає світовим стандартам.
За рік відділення приймає близько 200 дітей, із них 132 — недоношені з вагою до 1,5 кілограма, а 46 — з вагою до кілограма.
«Кожна дитина — це окрема доля. Ми їх усіх любимо», — каже Олена.
Вона згадує, як до пандемії та війни у відділенні влаштовували свята для «поспішайок» — так ніжно називають недоношених малюків.
«Діти приходили з батьками, читали вірші, співали, бігали по коридорах, дивилися апаратуру, яка колись допомогла їм вижити», — згадує вона з ностальгією.
Війна та інфекції: причини передчасних пологів
Найчастіша причина передчасних пологів – інфекція, яку переносять матері. Але зараз, через війну, додався ще один фактор – стрес.
«Жінки дуже схвильовані, переживають, і коли трапляються такі випадки, коли в нас бомбардування йде, прильоти, то зростає кількість передчасно народжених», – констатує Олена Верещак.
За її словами, згідно зі статистикою, до повномасштабного вторгнення передчасні пологи становили 7-8 відсотків, а тепер стало 12% від загальної кількості.
«Коли трапляються прильоти, обов’язково в нас якась дитина в цей період народжується раніше строків», – сумно зауважує лікарка.
Сучасне обладнання та відкрите серце
Обладнання у відділенні – найсучасніше. «Раніше, років 15 назад, тільки у серіалах американських таке бачили, а тепер самі з ним працюємо», – зауважує лікарка. Це і дихальна апаратура, і кювези, і кювези-трансформери, які можуть трансформуватися в реанімаційну систему для операцій, і монітори спостереження за дітками.
«Ось, наприклад, ці інкубатори імітують внутрішньоутробне життя дитини, ніби вона й досі перебуває у маминому животику. Там має бути тепло, темно й волого. Ми робимо спеціальні накидки, щоб на дітей не потрапляло денне світло», – розповіла Олена Верещак.
Останнім часом відділення отримало декілька апаратів штучної вентиляції легенів і нові монітори, сучасний УЗД апарат.
«Все це найсучасніше обладнання, яке допомагає нам у виходжуванні таких діток», – підкреслює завідувачка.
Відділення відкрите для батьків 24/7.
«Ми залучаємо батьків до догляду: мами сціджують молоко кожні 2-3 години, міняють памперси, практикуємо метод “кенгуру”, коли батьки тримають дитину на грудях. Для цього маємо спеціальні зручні крісла. Це допомагає і їм, і малюкам», — пояснює завідувачка. Також для батьків облаштовані палати, щоб вони могли бути поруч зі своїми дітьми.
Несподівана двійня
28 березня 2025 року у відділенні з’явилися нові пацієнти — хлопчик і дівчинка.
«Василинка і Захарчик — так ми їх назвали», — усміхається дніпрянка Ауріка, мама немовлят, хоча в її очах стоять сльози, коли вона згадує пологи. Двійня стала для неї несподіванкою.
«Ми з чоловіком дуже намагалися завагітніти. У мене є старший син, йому 23 роки, а для чоловіка це мали бути перші дітки. Але він не дожив до цього дня — загинув на війні», — тихо розповідає Ауріка, і її голос тремтить від болю.
«Все сталося дуже швидко, раптово. Мене переводили з іншої лікарні до цього центру. Я навіть не можу згадати, як усе відбувалося», — зізнається вона, розхвилювавшись. Василинка народилася з вагою лише 910 грамів, а Захарчик — лише 1 280 грамів. Такі крихітні, вони потребували негайної допомоги. Але завдяки професіоналізму медиків діти вижили.
Ауріка згадує, як у найважчі моменти, коли руки опускалися, персонал ставав її опорою. «Дівчата тут — великі спеціалісти. Вони не просто робили свою роботу, вони підтримували мене, підказували, говорили: “Все буде добре”. І ось добре, ми вже виписуємося!» — із вдячністю каже вона. Завтра, після майже двох місяців у лікарні, Василинка і Захарчик нарешті поїдуть додому. «Захарчик уже важить 3 кілограми, а Василинка наздоганяє», — додає мама.
Медсестри й лікарі обох відділень — реанімації та постінтенсивної терапії — стали для Ауріки справжньою родиною. «Вони всі молодці. Я завжди кажу: “Дякую за моїх діточок, дякую, що вони живі й здорові завдяки вам», — говорить вона, і в її голосі чути щиру вдячність. Кожен жест, кожне слово підтримки від персоналу допомагали їй триматися в найскладніші дні.
Колектив — справжній скарб
Олена Юхимівна називає свій колектив справжнім скарбом.
«Дітки вагою 500 грамів — це найскладніша категорія. Кожен дотик — це стрес для них. Наші лікарі й медсестри навчені мінімізувати больові маніпуляції», — розповідає вона.
У відділенні працюють дитячі анестезіологи, неонатологи та медсестри, більшість із яких мають вищу категорію.
«Щоб працювати з такими дітьми, потрібен час і досвід. Усі в нас — професіонали з великим серцем», — додає вона.
Найкраща медсестра України
Серед тих, хто щодня творить дива, особливе місце посідає Наталія Крайняк — медична сестра з 22-річним стажем, яка нещодавно стала лауреатом премії «Найкраща медична сестра України 2025» у номінації «Медсестра – Відкриті обійми».
Ще в дитинстві Наталія лікувала своїх ляльок, виписувала їм рецепти та рятувала пташенят.
«Я завжди мріяла допомагати, це моє», — згадує вона з теплою посмішкою. Вибір професії остаточно сформувався, коли вона вперше побачила новонароджених у реанімації.
«Ці крихітки, з їхніми майже прозорими ручками, вагою іноді лише 500 грамів, борються за кожен подих. Я зрозуміла, що буду тут найкориснішою», — ділиться Наталія.
Робота в реанімації новонароджених вимагає не лише професійних навичок, а й великого серця. Наталія щодня підключає крихітних пацієнтів до апаратів, проводить процедури, годує їх і невпинно стежить за їхнім станом.
Кожен врятований малюк для неї — це особистий тріумф і джерело натхнення. Вона згадує історію десятирічної давнини, коли у відділенні народилася двійня. На жаль, одну дитину врятувати не вдалося, але друга — дівчинка Марійка — вижила завдяки зусиллям медиків. «Зараз Марійка танцює, малює, співає. Вона приходить до нас, пише в соцмережах слова подяки. Дивишся на неї — і серце радіє», — розповідає “Найкраща медсестра України” і її очі сяють гордістю.
Робота Наталії — це не лише догляд за дітьми, а й психологічна, навіть родинна підтримка їхніх батьків, які часто проводять у лікарні місяці.
«Батькам треба виговоритися, відчути підтримку. Ми обіймаємо, говоримо лагідні слова. Під час повітряних тривог чи ракетних загроз, коли самим страшно, ми цього не показуємо цього. Головне — говорити, заспокоювати, показувати, що ми поруч», — каже вона.
Разом заради майбутнього
Кожна історія порятунку малюка-поспішайки – це справжнє диво, створене руками професіоналів і батьківською любов’ю. У Дніпрі, у Регіональному медичному центрі медичного здоров’я, працює команда, для якої неможливе стає можливим щодня. І поки є такі лікарі, як Олена Верещак та її колеги, у найменших українців є шанс на життя і велике майбутнє.
Цікаво
Відомі люди, які народилися з критично малою вагою
Історія людства сповнена прикладів видатних особистостей, які, попри народження з критично малою вагою чи передчасні пологи, досягли неймовірних висот у науці, політиці, літературі та інших сферах. Ці люди стали доказом того, що навіть найскладніший початок життя не є перепоною для великих звершень.
Видатний англійський фізик, математик і астроном, автор закону всесвітнього тяжіння та основоположник класичної механіки Ісаак Ньютон народився настільки крихітним і слабким, що рідні сумнівалися в його виживанні. Проте Ньютон не лише вижив, а й змінив уявлення людства про Всесвіт.
Геніальний художник і вчений Леонардо да Вінчі мав малу вагу при народженні – 900 грам.
Французький полководець і імператор Наполеон Бонапарт, чиї військові та політичні досягнення увійшли в історію, народився з вагою 900 грам, але це не завадило йому стати однією з найвпливовіших постатей свого часу.
Легендарний прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, який привів країну до перемоги в Другій світовій війні, народився на два місяці раніше терміну з вагою 1200 грам, але його слабке здоров’я в дитинстві не стало на заваді блискучій політичній кар’єрі.
Геній фізики, автор теорії відносності та лауреат Нобелівської премії Альберт Ейнштейн народився з вагою 2700 грамів, але це не завадило йому здійснити революцію в науковому світі.
Найменша людина, яка вижила після народження, Емілія Грабарчик з’явилася на світ у Західній Німеччині з вагою лише 229 грамів і зростом 22 сантиметри. Її порятунок став справжнім дивом сучасної медицини й символом надії для батьків недоношених дітей.
Фото Валерія Кравченка.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Новини здоров'я Дніпра, Тема дня
