Чи можна почати нове життя після шістдесяти? Ірина Непийпова з Дніпра доводить: не лише можна, а й потрібно. Колишня лікарка, психологиня, а нині – вікова модель, акторка й активна учасниця громадського життя. Її життєвий шлях – це приклад того, як пристрасть до знань, краси та розвитку може не згасати ніколи.

– Пані Ірино, розкажіть трохи про себе. Чим ви займалися до пенсії?
– Я маю 45 років медичного стажу, працювала ендокринологом, лікарем вищої категорії. Пізніше мене запросили працювати інфекціоністом – я займалася питаннями ВІЛ та СНІДу, а згодом почала працювати з ВІЛ позитивними пацієнтами у психіатрії. Тоді мені стало бракувати знань про психологію, щоб глибше розуміти психіку людей, тож я здобула ще одну освіту – стала практичним психологом. Працювала з психосоматикою, займалася сімейним консультуванням.
– Що стало причиною завершення медичної кар’єри?
– Мій чоловік помер від онкології. Після цієї трагедії я ще три роки працювала, але потім вже не змогла продовжувати. Це був складний етап.
– Як ви опинилися у моделінгу?
– Усе почалося з подорожі до Іспанії. Я побачила, як жінки 50+ живуть на повну – танцюють, подорожують, знімаються в рекламі. Це надихнуло мене зламати й наші стереотипи про «вік». У 2020 році я вступила до школи вікових моделей у Києві. Уже наступного року ми з подругою поїхали на конкурс моделей та навіть привезли звідти корони. Потім я долучилася до ще одного проєкту для жінок 60+, де була найстаршою.


– Ви також пробували себе в акторстві?
– Так! У нас був курс з акторської майстерності, навіть озвучували мультфільми. Це було весело й непросто водночас – емоції не завжди потрапляли в кадр. Але вийшло чудово. Ми грали у виставі «Хто я» – її створила перша аматорська театральна трупа вікових акторів в Україні.

– Чим ви займаєтесь зараз?
– Навчаюся в університеті третього віку. Ходжу на східні танці, планую влітку – ще й на сальсу. Також беру участь у спортивних змаганнях, танцювальних виступах, записую відео з вправами та порадами про здорове харчування для Дніпро ТВ. До війни ми з подругою навіть готувалися до модного показу в Одесі з українською дизайнеркою Оленою Білик.


– Як війна вплинула на ваше життя?
– Вона змінила багато. Я все життя розмовляла російською, але після повномасштабного вторгнення свідомо перейшла на українську. Хочу бути частиною змін. Жити тут і зараз – це головне, чого навчила мене війна.
– Звідки берете натхнення?
– Я вірю, що кожен день – це пригода. Іноді буває важко, тоді я трохи «ховаюся в печеру». Але не люблю жалості – вона принижує. Я завжди почувалася вільною, завжди йшла першою. Так мене виховали.
– Що хотіли б сказати молодому поколінню?
– Не сидіть просто так. Цікавтеся світом, не тільки в інтернеті. Читайте, рухайтеся, любіть себе. Розвиватися треба всім – не лише молодим. А головне – не бійтеся змін. Через терни – до зірок.
Раніше ми писали, як будували легендарний літній театр у Дніпрі.
Також розповідали, як у Дніпрі «оживили» грандіозну виставку сторічної давнини.
Ми повідомляли про історію Оперного театру.
Автор: Анастасія Бояршинова.
Фото з архіву героїні.



