Повернулася з-за кордону, щоб стати на захист країни: історія матері двох дітей з Дніпра, яка воює на Куп’янському напрямку

Марія — мати двох дітей, яка добровільно повернулася з-за кордону, щоб воювати за Україну. Після початку повномасштабного вторгнення вона виїхала до Німеччини разом із донькою та новонародженим сином. Та не змогла залишатися осторонь, коли росіяни атакували її країну. Повернулась додому — і стала до строю пліч-о-пліч зі своїм чоловіком. Історію захисниці розповіли журналісти ДніпроTV, пише «Наше місто».

Сьогодні Марія — головна сержантка взводу 43-ї окремої механізованої бригади, вже майже два роки служить на Куп’янському напрямку.

В армії Марія з 2016 року. З дитинства їй подобалась військова форма, і вона хотіла вступити до Збройних сил ще на початку АТО. Та тоді на заваді стала маленька донька. До 24 лютого 2022 року жінка була командиркою відділення управління батареї.

«Мене, можна сказати, всі бояться. Ніхто не сперечається, усе робиться чітко — сказала, зробили. Я ж дівчина, всі з повагою до мене ставляться», — усміхається Марія.

У своїй бойовій роботі сержантка виконує важливі функції — передає інформацію про загрози.

«Мої обов’язки — попереджати про ракети, КАБи та інші загрози. Позавчора нарахували десять кабів на Самокуп’янськ. І так щодня», – ділиться військовослужбовиця.

Під час служби їй вдалося не лише втримати дисципліну, а й зберегти жіночність.

«Я сама собі роблю манікюр. Є лампа, лаки, гель — усе, що треба. Якщо є можливість, чому б і ні? Це не заважає бути гарною», – усміхається жінка..

Попри те, що Марія служить у чоловічому колективі, вона не відчуває упередженого ставлення. Навпаки — бійці жартують, підтримують і дякують.

Єдине, що не дає спокою — розлука з дітьми. Під час відпусток Марія намагається провести з донькою та сином кожну хвилину.

«Це мої булочки, мої круасанчики. Я не знаю, що б без них робила», – каже захисниця.

Іноді Марія дозволяє собі поплакати, але тільки так, щоб ніхто не бачив. І знову — до роботи, до екранів і команд, до своєї бригади, яка давно стала другою родиною.

Нагадаємо, раніше ми писали: Хотіла потрапити у піхоту, але не взяли: історія військової з позивним Бабурка, яка долучилась до ЗСУ рік тому.

Раніше ми писали, 20 років забезпечує містян водою: історія інженерки «Дніпроводоканалу», яка поєднує роботу з волонтерством.

Читайте також: Зі слюсаря – у керівники: історія переселенця з Маріуполя, який став гордістю Дніпра.

Фото: ДніпроTV.