День матері – це не тільки про традиційні листівки та солодкі тістечка. Це свято – про неймовірну силу духу. Це день шани до матерів, які втратили найдорожче, і про тих, хто щодня відчайдушно бореться за кожну мить, проведену поруч зі своїми дітьми. Про матерів, які щодня стикаються з пекельним вибором: залишитися в небезпеці вдома, або шукати прихисток на чужині, рятуючи своїх дітей. Терпіти розлуку з рідними, нестерпну втому, постійну тривогу, але при цьому – знаходити в собі сили зберігати спокій у голосі, міцність у ніжних руках і безмежну лагідність у люблячому серці. Про це розповідає “Наше місто”.
Найцінніше для Олени — коли діти міцно обіймають та кажуть люблю
Олена Мітусова — багатодітна мама, переселенка з Очеретинської громади Покровського району Донецької області. Їхня родина мешкає в шелтері у Дніпрі з березня 2022 року.
– Я мама трьох діток — Софійки, Лілії і Миколки, – розповідає пані Олена. – Ми приїхали до Дніпра, бо понад усе хотіли гарантувати нашим дітям безпечне життя. Наймолодший Миколка ще не пішов до школи, а ось старша донька вже замислюється про вступ до університету. Вони такі різні, і кожному з них потрібна моя увага.
Попри всі труднощі, вона намагається створити для своїх дітей атмосферу звичайного життя. У суботу — обов’язковий похід до “Макдональдса”, щоб побачити радість в дитячих очах. Увечері — читання казок і допомога з уроками, іноді до пізньої ночі.
Пані Олені неприємно чути міфи про багатодітні сім’ї, які, на жаль, досі існують у суспільстві.
– Кажуть, що ми народжуємо дітей заради матеріальної допомоги від держави, — говорить вона. — Але я ніколи в житті не гналася за пільгами. Я живу тільки заради своїх дітей. І найцінніше для мене — коли вони міцно обіймають мене і щиро кажуть: “Мамо, я тебе люблю”. Ці слова дорожчі за будь-яку допомогу, за будь-які гроші.
Пані Олена пишається своїми дітьми: Софії 17 років, вона закінчує 11 клас Дніпровського ліцею № 67 та планує вступати до ДНУ ім. Олеся Гончара на спеціальність “Ресторанний бізнес”. Лілії 8 років, вона навчається у 2 класі того ж ліцею та дуже любить ходити до школи. Наймолодшому Миколці 5 рочків, і він готується йти до першого класу.
Марина щаслива, бо дала дітям право бути собою
Історія Марини Копанової — мами п’ятьох вже дорослих дітей. Вона активна громадська діячка. Одним з головних досягнень у житті пані Марина називає своїх дітей. Кожен з них знайшов у житті своє справжнє покликання.
– У мене чотири синочки і лапочка дочка, – з гордістю розповідає пані Марина. – У мене один син – талановитий програміст, другий – віртуозний кухар, третій – навчається на авіатора, четвертий – слюсар, а донька – справжня артистка. І всі вони займаються тим, що щиро люблять. Я ніколи не намагалася їх зламати, змусити робити щось проти волі. Я просто завжди їх підтримувала.
Пані Марина пишається тим, що змогла виховати дітей самостійно, без допомоги чоловіка. Каже, що завжди намагалася бути для них не лише мамою, а й другом, порадницею, захисницею.
Власне дитинство Марини пройшло в оточенні сильних і незалежних жінок. Вона пам’ятає, як колись мріяла стати стюардесою, підкорювати небесні простори, але життя повело її іншою дорогою. І тепер вона з радістю бачить, як її діти втілюють у життя її мрії.
– Я завжди таємно мріяла про сцену – а моя донька живе сценою, – ділиться пані Марина. – Я завжди ремонтувала автомобілі – і мій син має золоті руки. І я з кожним днем все більше розумію: їм не потрібно було нічого нав’язувати, ні до чого примушувати. Вони просто виросли в атмосфері безумовної любові та підтримки.
Пані Марина переконана, що головне для кожної дитини – відчувати, що її люблять такою, якою вона є. І що мама завжди буде поруч, незважаючи ні на що.
Коли почалася повномасштабна війна, пані Марина не змогла залишатися осторонь. Вона одразу ж активно включилася у волонтерську роботу: їздила на фронт, доставляла гуманітарку. Її діти завжди були поруч, стали надійними помічниками у цій нелегкій справі, допомагали зі збором, завантаженням речей, сортуванням посилок.
– Ми два роки жили на колесах, – згадує пані Марина. – Їздили щодня, без вихідних. Готували їжу для наших захисників, передавали необхідні речі. А тепер я вже просто не можу зупинитися. І мої діти мене чудово розуміють, хоч і дуже хвилюються.
Пані Марина каже, що війна стала для неї і її дітей випробуванням на міцність. Але водночас вона зблизила їх ще більше. Вони стали справжньою командою, де кожен готовий підставити плече в скрутну хвилину.
Один з найбільш зворушливих моментів за цей час – несподіваний подарунок від дітей – поїздка до Єгипту. – Вони сказали: “Мамо, ти все для нас зробила, тепер настав час тобі трохи відпочити”. І я поїхала з молодшими дітьми.
Пані Леся поїхала, щоб захистити дитину
Леся Скорик, дніпрянка, яка три роки тому виїхала до Німеччини разом зі своєю маленькою донькою Уляною. Її рішення було неймовірно складним, але, на жаль, необхідним.
– Я поїхала тільки тому, що думала про безпеку дитини і розуміла, що моє завдання, як мами, це захистити дитину і надати їй безпечне середовище, – розповідає пані Леся. – Якби я не була мамою, то я б однозначно залишилася в Україні і намагалася бути корисною там.
Життя в еміграції – це важке випробування: чужа мова, незнайоме суспільство, постійні проблеми з місцями в дитячих садках, довгі черги до лікарів. Але найбільший біль для Лесі – розлука з найріднішою людиною, з мамою.
– Як же хочеться її обійняти, зазирнути в її добрі очі, скуштувати маминого борщу… Цього так не вистачає тут, далеко від дому, – зізнається пані Леся. – Я постійно переживаю за неї, за всю нашу родину, яка залишилася в Україні.
Життя мами за кордоном часто уявляють простішим, ніж воно є.
— Це достатньо важко, – каже Леся Скорик. – Не тільки тому, що я в іншій країні — це було б важко і в Україні. І німкеням у Німеччині теж непросто дається материнство. Проблеми тут інтернаціональні, тому що або немає місця в садочку, або садочок тільки до 12:00, або молодша школа тільки до 12:00 чи 13:00. Не завжди є група продовженого дня. Достатньо важко забезпечити догляд за дитиною. Плюс, якщо це зовсім немовлятко — то декрет тут у Німеччині може тривати значно менше. Місце за тобою ніби закріплене офіційно, але вийти з декрету складно.
Проте є і плюси.
— Принаймні у Німеччині є виплати, які хоча б мінімально забезпечують, – ділиться вона. – Нам оплачують житло. Але чужа мова, чужі продукти, чуже суспільство, інші правила, до яких треба звикнути. Необхідно шукати нових друзів — і собі, і дитині. І дуже виручають німці та українці, які тут живуть довше, або ті, хто приїхали трохи раніше.
Мамам, які змушені виховувати дітей за кордоном, Леся бажає сили і любові. “Тому що, як сказала моя подруга, яка 20 років тому виїхала в Америку: “Це було моє рішення виїхати з родиною і обрати іншу країну”. Для нас, українських мам, це було вимушене рішення. І так само всім мамам в Україні — сили і любові. Тому що можу тільки уявити, в якому стресі живуть жінки в Україні”, – каже вона.
Підтримка від держави: яка допомога надається багатодітним сім’ям у Дніпрі
У цей непростий час дуже важливо знати, що держава не залишає матерів наодинці з їхніми проблемами. Про те, яку саме допомогу можуть отримати багатодітні матері в Україні, розповіла Любов Чорна, начальниця відділу прийому громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги та компенсацій Соборного району Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.
У Дніпрі функціонують три управління соціального захисту населення: Центральне, Лівобережне та Правобережне. Кожне з них займається прийомом документів, призначенням допомог та передачею даних для здійснення виплат.
Зокрема, багатодітні родини мають законне право на отримання допомоги на дітей, які виховуються в багатодітних сім’ях. Ця допомога призначається на третю і кожну наступну дитину, з місяця, в якому було подано заяву і по місяць досягнення дитиною шестирічного віку. Розмір допомоги складає 2100 грн. Звертатися за цією допомогою необхідно до управлінь соціального захисту населення за місцем проживання.
Для оформлення цієї допомоги необхідно подати такі документи:
- заяву встановленого зразка;
- паспорти батьків;
- свідоцтва про народження дітей або паспорт дитини, якщо їй виповнилось 14 років;
- копію посвідчень багатодітної сім’ї батьків і дітей, якщо дитині є 6 років;
Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради також надає широкий спектр інших видів допомог та соціальних послуг, зокрема державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.
Як підтримати мам у День матері – поради психолога
Напередодні Дня матері ми звернулися до Оксани Прислонської, практикуючої психологині служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.
– Свята, як День матері, можуть підтримувати зв’язок між поколіннями та зміцнювати сімейні зв’язки, – розповіла вона. – Вони створюють можливість відчути приналежність до родини, розділити радість зустрічі та спільних традицій. Такі моменти допомагають зберігати пам’ять про минулі покоління, формувати відчуття безпеки і підтримки, що стають опорою у складні часи. Краще провести цей день у колі найближчих, з акцентом на прості, але змістовні моменти. Можливо, це буде прогулянка в парк, спільне приготування улюблених страв або просто розмова за чашкою чаю, де можна поділитися спогадами та почуттями. Важливо створити простір для щирих розмов і емоцій, які залишаться в пам’яті як теплі спогади, а не формальне святкування.
А якщо стосунки з мамою зіпсувалися напередодні свята?
– Якщо стосунки стали напруженими, варто пам’ятати, що будь-які труднощі можуть бути можливістю для перезавантаження, – каже психологиня. – Іноді навіть проста та щира фраза на кшталт “Я думаю про тебе” або “Ти мені важлива” може допомогти відновити зв’язок. Важливо залишати простір для діалогу, розуміючи, що відновлення стосунків — це процес, який потребує часу і терпіння.
Зараз дуже багато матерів, хто втратив своїх синів та доньок через війну. А хтось живий, але в полоні. Мабуть, це свято для них — чергове нагадування про біль. Як їх привітати, щоб вони не почувалися самотніми?
– Це надзвичайно делікатне питання, яке потребує особливої уваги, – каже Оксана Прислонська. – Варто пам’ятати, що жінка не втрачає статус мами навіть після втрати, адже вона носить у собі цей досвід, це тепло, цю пам’ять. Вона знає, що таке бути мамою, і це залишиться з нею назавжди. Можливо, це буде телефонний дзвінок, коротке повідомлення або запрошення на спільну зустріч, що дозволить відчути підтримку і приналежність до спільноти, яка не залишає їх наодинці з болем. Пам’ятаймо, що не всі святкують однаково і не для кожного такі дні є радісними. Важливо бути чутливими до історій інших людей, з повагою ставитися до їхніх переживань і вибору, залишаючи простір для різних форм вираження турботи і близькості.
Будьте уважні до кожної історії
У цей день кожна мати, незалежно від того, скільки їй років і де вона знаходиться, заслуговує на нашу особливу увагу і тепло. Бо материнство – це не професія і не обов’язок. Це – покликання. І немає на світі нічого сильнішого за материнську любов.
“Наше місто” вітає всіх матерів з цим святом. Дякуємо вам, мами, за ваше терпіння, ніжність та безмежну любов, якою ви зігріваєте наші серця. Ми вас любимо.
Фото: Володимир Федоріщев
Читайте також: Довідка про склад сім’ї та витяг про місце проживання: що потрібно знати у 2025 році
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Війна, Головне, Дніпро