ЕКСКЛЮЗИВ Без обмежень: де і ким працюють люди з інвалідністю у Дніпрі

Десятки тисяч містян мають інвалідність. На жаль, внаслідок війни з рф з кожним днем таких дніпрян стає більше. Про те, де і ким працюють люди з інвалідністю, про державні програми та міські ініціативи їхньої підтримки розповість «Наше місто». 

Після важкої контузії Олег Пауков допомагає в реабілітації побратимам 

Доля кожної людини багато в чому зумовлена життєвими обставинами та випадковими подіями. Але вирішальне значення має сама людина. Її характер і сила волі.

Олег Пауков, співробітник управління ветеранської політики Дніпровської міськради, цілком міг бути успішним фермером або агрономом. Пішов би батьківськими стопами і через десяток років обробляв пшеницю чи вирощував виноград.

Але второвані доріжки і шаблони не для Олега.

– Не до душі мені це! – розповідає ветеран російсько-української війни. – В юності головне для мене було – вирватися з села. Ну і після 9 класу рвонув із рідного Криму до Дніпра. Спочатку закінчив транспортно-економічний технікум, а потім за співбесідою вступив до університету імені Нобеля. Мене взагалі приваблювали числа. Усілякі там «додавання-віднімання» і «ділення з множеннями». Ось і пішов вчитися на економіста-плановика.

Утім, стати економістом у Олега Паукова не вийшло. Приятелів-однокурсників дружно призвали в армію. Ну й Олег сам напросився служити. Нудно ж! Потрапив він на фрегат «Гетьман Сагайдачний».

– Хотів у морпіхи, але мене відібрали на флот, – констатує ветеран. – Служив майже три роки. Бував в Америці, в Австралії. Брав участь в антитерористичних операціях. Одного разу був випадок, коли на навчаннях прикордонний корабель дав команду виконати інше завдання. Виявилося, що дві рибальські шхуни під турецьким прапором злісні порушники. На сигнали не відповідали і намагалися втекти. Ми їх підрізали. Відкрили попереджувальний вогонь, але вони все одно не відреагували і хотіли піти. Наївні! Ну ми їх і пустили на дно. А потім спливли пакетики з наркотиками. Стало зрозуміло, чого «рибалки» боялися.

Ну а коли росіяни віджали Крим, Олег без вагань пішов на війну, яка тоді називалася АТО. Там захисник України й отримав важке поранення, що призвело до інвалідності.

– Я тоді був заступником командира розвідвзводу, – продовжує співрозмовник. – Наш БМД підбивали тричі. Ніхто не загинув, але броню довелося міняти. Чергового разу гранатомет лупанув у правий борт бойової машини. Розворотило водяний радіатор, ну і мені міцно дісталося. Кульове й осколкове поранення плюс контузія. Коли виявили інвалідність, списали.

Брав участь наш земляк і у великій війні, але здоров’я не дозволяло повноцінно виконувати бойові завдання.

– Бували проблеми з пам’яттю, напади, – зазначає ветеран. – Підібрав потрібні ліки – допомагає. Але контузія така штука, що завжди може про себе нагадати. Це на все життя. Не пощастить, можна й «овочем» стати. Бувало, що місяцями лежав у нейрохірургії. Дуже допомагала підтримка сім’ї: дружини, доньки. Тепер ще знайшов роботу до душі.

Сьогодні Олег Пауков допомагає побратимам, які отримали важкі поранення і травми, адаптуватися до мирного життя.

– Головне – не здаватися, як би важко не було, – резюмує ветеран російсько-української війни. – Життя в кожного своє і воно одне. Потрібно знайти опору в собі та налаштувати себе на позитив. Переконаний, що після себе людина має залишати тільки посмішки. Звісно, допомагаю побратимам чим можу. Згадав, що був кандидатом у майстри з вітрильного спорту, і намагатимусь використати заняття на воді для реабілітації людей наших захисників, які отримали фізичні та моральні травми. Вода дуже допомагає і лікує. Точно знаю! У найближчих планах – змагання на ялах серед ветеранів. 

Після важкої травми Тетяна Подзюбан стала відомою спортсменкою та волонтеркою

37 років тому життя для юної Тетяни уявлялося чудовим і радісним. Повним яскравими подіями та враженнями. Після закінчення гідроенергетичного технікуму симпатична спортивна дівчина планувала працювати на ДніпроГЕСі, вдало вийти заміж, ростити дітей та насолоджуватися звичайним жіночим щастям. Але не сталося.

Найважча травма назавжди посадила Тетяну в інвалідне крісло. Потрібно було розробляти руки і плечовий пояс, вчитися пересідати на інвалідний візок і звикати до нових несподіваних і дивних відчуттів обмежених можливостей свого тіла.

– Звісно, звикати до нової реальності було дуже непросто, – розповідає Тетяна Подзюбан, дніпрянка з інвалідністю першої групи. – Адже мені було лише 19 років. Багатьох речей довелося вчитися заново. Дуже допомогло кохання, яке накрило нас із майбутнім чоловіком Сергієм у санаторії в Саках.

Любов справді здатна творити чудеса. Зламався хребет, але не життя!

– Я молода, красива, і мала у хлопців популярність, – продовжує розповідь Тетяна. -Тож у санаторії чоловіки мене переслідували. Приставили. Люди з інвалідністю такі самі. І їхні серця і душі теж переповнюють почуття і пристрасті. Шанувальники навіть билися за мене. Витягували з колісних крісел важелі й орудували ними, як шпагами. Але мій Сергій усіх відвадив. Нікому не дозволяв наближатися до мене. Симпатичний і турботливий. Закохалися, одружилися. Народився син, а зараз уже в нас двоє онучок.

Тетяна всерйоз захопилася спортом. Протягом кількох років була капітаном Національної збірної з волейболу сидячи, брала участь у Паралімпійських іграх у Греції.

– Призерами не стали, – зазначає співрозмовниця. – Але боролися за кожен м’яч. Взагалі з моєю травмою дуже важко грати. Зазвичай у такому виді спорту виступають спортсмени після ампутацій ніг. А спинальникам важко. Ну і мене вмовили перейти в кульову стрільбу. Стріляла непогано. З волейболу була майстром спорту України, а у стрільбі стала міжнародним майстром. На Паралімпіаді в Китаї стала 13-ю.

Але, мабуть, найбільше Тетяна Миколаївна відома не як спортсменка, а як волонтерка, що допомагає людям з інвалідністю пережити важку психологічну травму й адаптуватися до нової реальності. Нині Тетяна Подзюбан – член правління ГО «Центр соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”.

– Найбільше щастя – дарувати щастя іншим, – зізнається волонтерка. – Аксіома! Ми якраз і займаємося цим. У такій роботі важливо, що ми самі люди з інвалідністю і допомагаємо людям, які потрапили в біду, не впадати у відчай і пам’ятати, що в такій ситуації життя не закінчується. Наприклад, я об’їздила на кріслі колісному пів світу. Якби не моя травма, можливо, цього б у моєму житті не було б.

Дніпрянам з інвалідністю допоможуть отримати нову професію і роботу

Кажуть, що робота – це доля. У кого що на роду написано, так тому й бути. Частково це вірно, але багато що залежить і від самої людини і, звичайно, від ініціативи роботодавців та міської влади. У Дніпрі працюють програми з підтримки людей з інвалідністю.

– Від початку 2025 року в обласному центрі майже 300 осіб з інвалідністю скористалися цими програмами, – розповідає Людмила Шмідт, директорка Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості. – Однією з головних цілей цих ініціатив є створення безбар’єрного середовища, де кожен може відчути себе рівноправним учасником суспільства. Для осіб з інвалідністю, які є зареєстрованими безробітними, пропонується безоплатне навчання за більш ніж 98 робітничими професіями в центрах професійно-технічної освіти служби зайнятості. Після завершення навчання видається документ державного зразка.

Також люди з інвалідністю, які не є безробітними, але мають вищу або професійно-технічну освіту, можуть отримати ваучер на безоплатне навчання за 155 професіями та спеціальностями. Подати заявку на отримання ваучера можна онлайн через сайт служби зайнятості, мобільний додаток або в центрі зайнятості.

Керівник Дніпровської філії ДОЦЗ нагадала про державні програми «Грант на власну справу» та «Грант для ветеранів та членів їхніх родин», які адмініструє Державна служба зайнятості.

– Заявники можуть отримати від 50 тис. до 1 млн грн на створення або розвиток бізнесу, – констатує Людмила Олександрівна. – Для цього необхідно скласти бізнес-план і разом із заявкою подати його на порталі “Дія”. Допомогу в складанні бізнес-плану надають наші фахівці офісу «Зроблено в Україні», який працює за адресою: Дніпро, вул. Авіаційна, 41.

При працевлаштуванні людей з інвалідністю передбачені пільги

Нагадаємо, що містяни отримують оперативну інформацію про наявні вакансії.

– На початку повномасштабного вторгнення оперативно створено перший і поки що єдиний муніципальний безоплатний Телеграм-канал вакансій Work_DniproUA, в якому публікуються актуальні вакансії від роботодавців, – зазначає Тетяна Янушкевич, начальниця Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. – Створені Інспекцією доступні безоплатні муніципальні ресурси розміщення вакансій, забезпечують актуальною інформацією про найцікавіші пропозиції з прямими контактами роботодавців. Знаходять роботу до душі й люди з інвалідністю. Наприклад, дніпровський інженер із другою групою інвалідності Владислав реалізував свій потенціал у приватній фірмі «Саган», що спеціалізується на виробництві робочого одягу.  Завдяки програмі державної служби зайнятості, роботодавець отримав компенсацію за оснащення робочого місця – спеціальні меблі та обладнання зробили його зручним і функціональним для нового співробітника.

Про компенсаційні програми для роботодавців розповіла Людмила Шмідт, директорка Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

– Передбачено компенсацію роботодавцям за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю: першої групи – до 120 тис. грн, другої групи – до 80 тис. грн, – зазначає керівниця Дніпровської філії ДОЦЗ. – Для цього роботодавець має подати заяву на компенсацію протягом 180 днів з дня працевлаштування людини з інвалідністю. ФОПи та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність та є особами з інвалідністю з числа ветеранів, також можуть облаштувати місце провадження своєї діяльності та скористатися можливостями програми.   Це можна зробити онлайн на порталі «Дія» або офлайн – звернувшись до центру зайнятості за адресою: Дніпро, вул. Авіаційна, 41. Передбачена також компенсація за працевлаштування людей з інвалідністю, які мають статус зареєстрованого безробітного. Відшкодовується 50% фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати. Загальна тривалість такої компенсації протягом року становить 6 місяців.

Телефони для довідок:

ГРАНТ на власний бізнес – 093 119 28 32, офіс “Зроблено в Україні”,

ВАУЧЕРИ ТА ПРОФНАВЧАННЯ – 066 294 12 23,

послуги РОБОТОДАВЦЯМ – 066 578 51 32,

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ – 063 293 80 60.

Фото Володимира Федорищева, Валерія Кравченка, іх архівів спікерів