«Коли вперше зігнув лікоть — це було свято»: історія захисника, який відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра

32-річний Денис із Київщини нині проходить відновлення в одному з реабілітаційних центрів Дніпра. До повномасштабної війни він займався виготовленням меблів, а у вільний час любив риболовлю та полювання — це захоплення передав йому батько. Уже 25 лютого 2022 року Денис добровільно пішов до війська. Служив у піхоті, на Донеччині. Поранень уникати вдавалося — аж до одного трагічного дня, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу міськради.

«Саме того дня мала бути зміна. Ми шість днів не виходили з боїв — втома була така, що ледь стояли на ногах. Дрони вистежили нас і скинули гранату F-1. Усе сталося за лічені секунди — я не встиг нічого зробити. Отримав важке поранення лівої руки, ноги та ока. Ми почали відходити на сусідню позицію й там чекали на евакуацію. Найстрашніше — коли нас із побратимом евакуйовували, головний медик роти та командир наступили на «пелюстки» й теж дістали поранення. Через інтенсивні бої ми чекали на евакуацію 18,5 годин. Потім мене доправили до лікарні в Дніпрі. Лікарі казали, що можливе ампутування, але вдалося зберегти кінцівки. А в оці — тимчасовий косметичний імплантат», — згадує військовий.

У реабілітаційний центр Денис потрапив на інвалідному візку, з повністю нерухомою лівою рукою. За його словами, рука «просто висіла, як мотузка». Не було жодної реакції — ні в пальцях, ні в лікті.

«Я не міг навіть ложку тримати. Було важко психологічно, але я вирішив для себе: якщо вижив, значить, маю боротися далі. Ольга, моя ерготерапевтка, — просто золото. Вона щодня боролася зі мною за кожен міліметр руху. Ми починали з простого — тримати телефон, підняти щось із підлоги. Коли вперше зміг злегка зігнути лікоть — це було свято!» — говорить Денис.

Робота з Денисом почалася ще в жовтні 2024 року. Ерготерапевтка Ольга згадує, що на той момент після операцій на серединному та ліктьовому нервах рухливість була мінімальною.

«Ми поступово відновлювали функції — від простих рухів до дрібної моторики. Тепер лишилися труднощі: рука слабша, знижена чутливість у пальцях. Але він справляється. Їздить на механіці, навчився жити з обмеженнями. Це приклад стійкості та сили духу», — розповіла вона.

Асистент фізичного терапевта Данило додає: «Коли Денис повернувся після ревізії малогомілкового нерва, ми почали роботу над витривалістю, балансом і ходою. Стопа ще “висить”, але вже є активні рухи. Денис може пройти до кілометра без зупинки — це серйозне досягнення. Ми ще не можемо застосовувати ортез через шкірне пошкодження в зоні операції, але рух є. І головне — мотивація, він не пропускає занять».

Попри травми, які могли призвести до втрати кінцівок, Денис не зламався. Його історія — про незламність, віру в життя та щоденну боротьбу за себе.

У 2024 році реабілітаційний центр Дніпра отримав статус центру досконалості. Тут застосовують передові методики відновлення, а фахівці готують реабілітаційні команди з усієї України. Історії таких, як Денис, — це не просто приклади успішного лікування, а символи сили та стійкості українських захисників.

Читайте також: Герої у білих халатах: як у Дніпрі працює екстрена медична допомога під час війни.

Цілодобово рятують життя з вірою у Перемогу: як у війну працює лікарня швидкої допомоги Дніпра.

Фото: Пресслужба міськради Дніпра.