ЕКСКЛЮЗИВ Любовний сезон стартував: що коїться у природі Дніпропетровщини

Життя бере своє! Після зимової сплячки у тварин і птахів, рептилій, риб і земноводних почався сезон кохання. Пристрасть прокинулася навіть у найбільш холоднокровних серцях. Кожна змія покращала. Кожна жаба стала царівною.  Простір наповнився метеликами і захопленим багатоголоссям пернатих. Про те, як весна запаморочила голови звіряткам, пташкам і комашкам Дніпропетровщини розповість «Наше місто».

Бобри працюють у будні та свята

Квітень багатий на свої звірині свята. Наприклад, 4-го – Всесвітній день щура, а 7-го – Міжнародний день бобра. Бобровий день приурочений до дня народження Дороті Річардс – американської зоологині, яка понад півстоліття вивчала цих чудових ссавців у національному парку Біверспрайт.

Старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» Олександр Пономаренко поки що не може похвалитися таким багатим досвідом, але про місцевих гризунів також знає чимало.

– У недавньому минулому бобрів у нас було мало, але потім, з незрозумілих причин, їх чисельність різко зросла, – розповідає дніпровський зоолог. – Тепер їх на Дніпропетровщині повно. Вони запросто освоюють будь-які водойми – озера, річки, протоки, струмки, де будують свої хатки. У заповіднику класичні боброві хатки, зібрані з метрових гілок завтовшки сантиметрів у десять, – звичайна картинка.

Зауважимо, що сьогодні цей гризун поширився в багатьох районах області. Він з’явився в Сурсько-Литовському, де погриз дерева, і безпосередньо в Дніпрі – на Парусі та на Монастирському острові. Звір був помічений навіть у степовому Кривбасі.

До речі, весна любовний запал бобрів не підстьобує. Їм вона до лампочки. Цією справою гризуни займаються переважно взимку – з середини січня до кінця лютого. А весна – час для роботи! Трудяться гризуни і в будні, і в свята. Навіть у «свій день» бобри воліють не розслабитися, а попрацювати. Тонкі деревця тварини-трудоголіки валять лише з восьми-десяти укусів, а з товстішими деревами (12-15 см у діаметрі) впораються за 3-4 хвилини!

З’явилися солов’ї та зелені папуги

Любов перетворює навіть риб. Приміром, у період нересту у самців ляща, плітки, сазана і всіх сигових риб на тулубі та голові з’являються своєрідні горбки з рогового епітелію, так званий «перловий висип».

– Були з дружиною в Кочережках на риболовлі, бачили цю красу, – зазначає Роман Новицький, завідувач кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпровського агроекономічного університету. – Такий «висип» – характерне шлюбне вбрання коропових. Недосвідчені рибалки приймають ці горбки на рибній лусці за хворобу. Але ж це красиво! Вважається, що ці горбки допомагають під час нересту, так званій «тертці», віддавати ікру і молоки.

Ну і само собою любов накрила пернатих. Вивели потомство лелеки, наприкінці квітня прилетіли солов’ї. Між іншим, далеко не всім ці чудові солісти до душі. Ще б пак! Співає соловей – і справді розбійник! – голосно всю ніч безперервно: від заходу до світанку. І комендантська година йому не указ. Співає він і вдень.

 – Недолюблюю я солов’їв, – зізнається кандидат біологічних наук Олександр Пономаренко. – Всю ніч кричать як скажені! Пам’ятаю, як на біостаціонарі в Андріївці, де ми проводили облік птахів, заснути було неможливо. Кричать і кричать! У містах, щоправда, їх мало тому, що ці птахи селяться на ділянках із густим підліском, а їх у міських парках вирубують. Зате в Самарському лісі, у Дніпровсько-Орільському заповіднику солов’їв предостатньо.

Утім, фахівці все-таки віддають належне цьому співаку.

 – В окремі роки в певних регіонах солов’ї співають дуже гарні пісні, але це відбувається протягом року-двох, – констатує зоолог. – Потім з’являються інші птахи з новими мелодіями. Таке явище отримало назву «дрейф пісні». Між іншим, у 80-ті роки минулого століття, наші дніпровські солов’ї визнавалися одними з найкращих.

Стає тепліше не тільки через весну, а й внаслідок глобального потепління. Кліматичні зміни приваблюють у наш регіон нових птахів. Наприклад, індійського папугу або папугу Крамера. Поява екзотичної пташки орнітологів не тішить.

– Великого зеленого папугу бачили на Дніпропетровщині, – зазначає співробітник заповідника. – Літав між селами. Найімовірніше, втік із клітки. А от у Чернівцях папуга Крамера вже «прописався». Років через 10-15 він може загніздитися і в нашому регіоні. Нічого хорошого в цьому немає! Він дуплогніздник, а дупел на всіх не вистачає. Ось папуга нападає на інших птахів, розоряє кладки яєць, вбиває пташенят. Агресор!

Отруйні змії скромніші та дрібніші

Квітневе сонечко дуже до душі гадам. Особливо часто на очі дніпрян потрапляє наймасовіша наша змія – водяний вуж.  Характерний «шаховий» візерунок вужа суттєво відрізняється від зигзагоподібного малюнка отруйної гадюки. Та все ж таки невинна рептилія частенько наганяє страху на містян. І абсолютно даремно!

 – Зараз період найбільшої активності змій, – зазначає Віктор Гассо, проректор ДНУ, кандидат біологічних наук. – Тому водяних вужів часто бачать неподалік від води. Досить багато у нас і звичайного вужа, який віддає перевагу більш лісистим місцям. Жодної небезпеки обидва види для людини не становлять. Останнім часом у Дніпрі стали помічати сарматського полоза. Поява цього доволі рідкісного виду, можливо, пов’язана з міграціями молодняка, який внаслідок потепління розширює свій ареал.

Взагалі, за твердженням зоолога, отруйні рептилії, як правило, скромніші та дрібніші. Розмір для гадів має значення. Воно, звісно, не будеш із лінійкою ходити по полях, але все-таки.

– Усі наші змії довші за 50, максимум 60 сантиметрів навряд чи отруйні, – стверджує фахівець. – Якщо бачиш метрову змію – це точно не гадюка!

Нагадаємо, що в межах області мешкає тільки степова гадюка. Звичайна, яка водиться в лісах, в останні десятиліття в регіоні не фіксувалася. Зрідка можна зустріти також червонокнижну мідянку, але її отрута людині не страшна.

Щоправда, трапляється, що рептилія може не отруїти, а налякати. Йдеться про каспійського полоза.

– Каспійський або жовточеревий полоз – найбільша змія області, – розповідає Віктор Гассо, – Він, найімовірніше, трапляється практично у всіх південних районах області – від Кривого Рогу до Павлограда. Цей вид цікавий тим, що на відміну від отруйних гадюк, першим нападає на людину. Йдете стежкою, нікого не чіпаєте і раптом кидок півтораметрової змії вам у голову. Тут у кого завгодно душа в п’яти втече. Але кусати агресор зовсім не збирається. Його завдання – налякати і сховатися. І це йому, як правило, вдається. Змія-то велика і товщиною з дитячу руку!

Кажуть, що така агресивна поведінка може змусити тікати навіть коня. Але зустріти цю дивовижну змію непросто. Це велика удача.  Дуже вже вона рідкісна.

Розшукується особливо рідкісна майка

Зрозуміло, весна – час комах. Їхня активність і різноманітність вражають. У 2025-му відзначається велика кількість майок – своєрідних великих жуків, які не схильні до дієти і тому стрункістю не вирізняються.

– На степових і лугових ділянках зазвичай майка звичайна і майка фіолетова, – розповідає Віктор Бригадиренко, доцент кафедри зоології та екології біолого-екологічного факультету ДНУ. – Це паразити бджіл. Не медоносних бджіл, а десятків інших видів, які будують нірки в сухому ґрунті на ґрунтових дорогах, у сухому очереті та сухих деревних стовбурах. Майка – одна з найбільш плідних комах, здатна за 3 тижні відкласти до 10 тисяч яєць. У квітні-травні дрібні червоні личинки жуків, що бігають, піднімаються на рослини, збираються групою та імітують червону квітку. Щойно бджола на них сідає, вони обліплюють її і летять на ній у гніздо. Там личинки знаходять личинок бджоли і повільно поїдають їх. Через місяць личинки майки стають лялечками і чекають наступної весни, щоб перетворитися на яскравого фіолетового жука.

Але на Дніпропетровщині є особливо рідкісна майка, яку помічали на Дніпропетровщині лише кілька разів. Це красива різнобарвна майка. Журналісту газети «Наше місто» пощастило бачити її ще в 1970-х на околицях Дніпра, а зоологиня Катерина Колесникова зафіксувала цей вид 2012 року в районі Покрова.

– У районі Покрова була ділянка рекультивації, – зазначає Катерина Колесникова, завідувачка еколого-освітнього сектору Дніпровсько-Орільського заповідника. – Там був відріг кар’єру, який штучно відновили. Частина цієї території стала дослідною ділянкою Агроуніверситету. Там було помічено чимало рідкісних видів тварин і рослин. Зокрема й різнобарвна майка. Можливо, одного разу пощастить зустріти цього жука і в нашому заповіднику.

Фото Валерія Кравченка, з архівів зоологів та з Вікіпедії