Великдень — це не лише символ весни й відродження, а й нагадування про силу духу, яку щодня демонструють українці. У Дніпрі, як і по всій країні, люди продовжують берегти традиції, пекти паски, фарбувати яйця та молитися за мир. Відомі дніпряни розповіли читачам “Наше місто”, як саме вшановують Великдень у своїх родинах.
Секретар міськради Дніпра Олександр Санжара про свою великодню слабкість
Депутат міської ради та «друга людина після мера» Олександр Санжара розповів про родинні традиції святкування Великодня, зокрема про особливу любов до сирної паски, рецепт якої передається в його родині з покоління в покоління.
Великдень у родині секретаря міської ради Дніпра Олександра Санжари — це затишне поєднання традицій і смаку з дитинства. Як розповідає посадовець, в його родині щороку фарбують яйця, печуть або купують паски — залежно від настрою, а ще отримують святкову випічку від рідних із заходу України.
«Ходимо до церкви освятити, але не кожного разу», — зізнається Олександр Санжара.
При цьому посадовець згадує, що у його батьків були схожі традиції, але похід до церкви на Великдень був обов’язковим. А ще особливими були свята у бабусі та дідуся- чиновника, які мали справжню піч.
«У діда з бабою була піч, і паски пекли саме в ній. Вони також самі робили ковбаси та шинку до свята, і всі із задоволенням це їли», – згадав секретар міськради.
При цьому Олександр Санжара зізнався у своїй особливій пристрасті до одного з великодніх смаколиків.
«Головна тема, яку я до цього часу дико люблю – то сирна паска, по факту – сирна запіканка з печі», – з теплотою поділився секретар міської ради та додав, що перші спогади про паску були у Ковелі.
Улюблені смаки, знайомі з дитинства, та затишна атмосфера — усе це надає Великодню особливого сенсу, незалежно від посад, місця проживання чи темпу життя. І байдуже, чи печемо ми паски самі, чи купуємо їх, чи йдемо до церкви — важливим залишається відчуття єдності, яке щороку знову об’єднує українські родини в це світле свято.
Великдень з турботою: традиції, які мають значення
Для Андрія Клименка, депутата міськради та директора КП «Теплоенерго», Великдень — це не лише сімейне свято, а ще й нагода підтримати тих, хто потребує особливої уваги.
Андрій традиційно проводить цей день у колі найближчих — такі моменти, каже він, цінуються сьогодні як ніколи. Та поруч із родинним теплом є ще одна незмінна великодня традиція — візит до військового шпиталю.
«Ми не завжди веземо паски, як це прийнято. Спочатку дізнаємося про актуальні потреби — і вже потім забезпечуємо необхідним. Але щось зі смаколиків до свята завжди беремо з собою. Це — знак підтримки й вдячності нашим захисникам», — розповідає Андрій Клименко.
Ця традиція — про вдячність, турботу і повагу. Те, що не змінюється у найскладніші часи.
Великодній сквер ім.Олександра Усачова і сімейне випікання пасок
До Великодня традиційно яскраво прикрашають чудовий сквер ім.Олександра Усачова, який за останній час став справжньою окрасою лівого берега Дніпра та улюбленим місцем для прогулянок та відпочинку дніпрян. Про це розповів депутат міської ради Сергій Пустовий, який представляє інтереси мешканців низки мікрорайонів лівобережжя міста.
Сквер дійсно став центром життя, де мешканці залюбки гуляють, зустрічаються, а діти можуть погратися на свіжому повітрі.
З особистої точки зору турбота про дітей та родину – головне для Сергія, напередодні Великодня і не лише:
– Напередодні свята дружина разом із двома нашими донечками разом печуть паски. Знаєте, найбільш смачною завжди є найбільш проста паска. Дівчата дуже люблять це, неодмінно прикрашають їх цукатами, солодощами тощо. А мене рідні долучають до приготування, коли треба збивати крем: це – моє завдання, я вправно користуюся кухонною технікою та гарно збиваю білки.
Також, звісно, робимо розфарбовані яєчки. У Великдень прямуємо до церкви, аби відвідати урочисту службу та освятити паски. А потім – зустрічаємося родиною, аби відсвяткувати цей чудовий день.
Тож від щирого серця усім бажаю світлого та мирного Великодня, Божої ласки та смачної паски!
Допомога нужденним, дітям, родинам переселенців – краща традиція на Великдень
Власні великодні традиції започаткував та дотримується депутат міської ради Дніпра Юрій Коробов. Щорічно, вже протягом кількох років, напередодні найбільшого християнського свята депутат та його команда привозять та передають пасочки мешканцям виборчого округу, які перебувають у складних життєвих обставинах.
– Це – одинокі літні люди, малозабезпечені містяни, родини переселенців, які виїхали із охоплених війною територій та знайшли прихисток у Дніпрі, мешкають у нашому Чечелівському районі – розповідає Юрій Коробов.
Про тих, кому найскладніше, команді депутата повідомляють голови ОСББ, небайдужі дніпряни, які просять подбати про людей. Тож у Чистий четвер Юрій разом з помічниками вирушає на зустрічі та роздає солодкі великодні подарунки.
Усього вручають біля 600 смачних пасочок. Спекти їх допомагають соціально відповідальні підприємці з Дніпра, що мають пекарський бізнес та радо долучаються до доброї справи.
– А власне на Великдень усією родиною прямуємо до храму, – розповідає Юрій Коробов. – Стоїмо всеношну службу, яка починається о 5-й ранку, потім обов’язково святимо пасочки, а після церкви збираємося із рідними вдома та святкуємо Світле Христове Воскресіння.
Великодні традиції в родині Наталії Шуліки: від бабусиних пасок до родинних зустрічей
Заступниця директора Східного міжрегіонального департаменту НСЗУ розповіла «Наше місто» про великодні традиції в її родині, які бережно передаються крізь покоління.
Великодні спогади Наталії Шуліки тісно пов’язані з її бабусею, яка була переселенкою з Західної України. Родина прабабусі під час Першої світової війни мешкала на території, яка на той час належала Польщі. Через воєнні події вони були змушені переїхати на терени Брянської області, де їх називали “біженцями”, але вони завжди зберігали свої українські традиції.
“У моєму дитинстві бабуся завжди дотримувалася традицій, постувала. Вона випікала паски — дуже смачні, традиційні. І ніколи не їла їх до самого Великодня. Як справжня віруюча людина, вона все готувала, давала нам, дітям, спробувати як воно на смак, але сама не куштувала до свята,” — згадує Наталія Валеріївна.
Західноукраїнські кулінарні традиції
Наталія пам’ятає, що бабуся готувала особливі страви з незвичними назвами, які були традиційними для Західної України. Лише подорослішавши, жінка зрозуміла їхнє походження.
“Я навіть пам’ятаю, що вона іноді готувала такі якісь страви, що я вже потім, коли була доросла, знаходила, що це були традиційні українські страви. Назви були якісь такі чудні. Я, як дитина, не розуміла, а потім вже знайшла, що то були традиційні смаколики,” — ділиться спогадами Наталія Шуліка.
Представниця НСЗУ розповідає, що хоча вдома родина дотримувалася великодніх традицій, в радянські часи у школі таке не схвалювалося.
“З дитинства добре пам’ятаю, що нам у школі казали, що не можна приносити в жодному разі ні крашанки, нічого такого. Це ж були радянські часи. А вдома, звісно, все це було і святкувалося”, — зазначає вона.
З часом у родині Наталії Шуліки з’явилися власні традиції святкування Великодня.
“Коли я стала дорослою, ми з родиною щороку їздили на Великдень у село Рубанівське до красної церкви на нічну службу. Поверталися зранку, трохи спали, а потім їхали до моїх батьків. Збирали всю родину,” — ділиться вона.
Сім’я привозила освячені паски, крашанки та всі разом святкували. Ця традиція зберігалася багато років, хоча тепер, через війну, нічних служб немає, і освячувати великодні страви вони ходять зранку у Дніпрі.
Кулінарні традиції
Наталія зізнається, що сама не пече паски, бо бабусині вироби залишаються для неї недосяжним еталоном.
“Бабусині паски були неперевершені, майже мереживні. Щоб досягти цього вона декілька разів заміси робила. Вона мені колись диктувала рецепт, він у мене записаний, але я не наважувалася за ним готувати, бо для мене це складно,” — пояснює Шуліка.
Натомість представниця НСЗУ готує сирну паску: “Я роблю сирну паску обов’язково. Вона робиться під пресом із сиру, вершків, вершкового масла та яєць. Для цього чоловік їде на Озерку, та купує все домашнє для неї.”
Так великодні традиції продовжують жити в родині Наталії Шуліки, поєднуючи давні звичаї із сучасними реаліями.
Аромат паски та тепло родинних традицій: як святкує Великдень Тетяна Янушкевич
Очільниця Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Тетяна Янушкевич поділилася з журналістом «Наше місто» сімейними спогадами, улюбленими стравами та особливою атмосферою свята, яка зігріває серце з дитинства і до сьогодні.
Цьогоріч, 20 квітня, католицька та православна Пасха збігаються, що робить свято особливим. Тетяна Янушкевич з теплом згадує свою бабусю, яка «була носієм традицій». Випікання пасок для неї було справжнім ритуалом.
«Це був цілий процес, який нагадував чаклування», – згадує керівниця інспекції.
Секретний сімейний рецепт, який тепер береже мама Тетяни, включає додавання у тісто коньяку або рому, що додає паскам особливого аромату.
Крім пасок, у родині готують автентичні страви за бабусиними рецептами: запечене м’ясо, сальце та домашню ковбаску.
«Але такої смачної духмяної домашньої ковбаски, як мамина, я не приготую», — зізнається Тетяна.
Сама ж вона тішить рідних запеченою гускою з оригінальним гарніром із печінки, серця та шлунку, приправленим коріандром і кмином.
«Родині подобається моя запечена гуска, яка виходить дуже ароматною, соковитою, смачною», — додає вона.
Спогади дитинства: верхівки пасок та гарнізонне життя
Життя у гарнізонах, де служив тато-військовий, не завжди дозволяло розкошувати з продуктами, але паски були незмінним атрибутом свята. Тетяна з сестрою з дитинства обожнювали верхівки пасок, прикрашені помадкою та смаколиками.
«Ми з сестрою дуже любили верхівки цього великоднього хліба. Батькам вони рідко діставалися», — усміхається вона.
Тато Тетяни згадує, як у місцях, де жили поляки та євреї, влада намагалася відволікати дітей від релігійних традицій, показуючи фільми на стіні костелу під час освячення великодніх кошиків.
«Ще одна традиція, мабуть, знайома всім — генеральне прибирання перед Великоднем. Через робочі клопоти не завжди встигаю до Чистого четверга, але до свята обов’язково прикрашаю дім», — розповідає Тетяна Янушкевич.
Великдень як символ надії
У родині очільниці інспекції, як і в багатьох інших, до Великодня печуть паски, фарбують яйця, прибирають та прикрашають оселю, а у свято збираються за столом родиною.
«Великдень символізує перемогу над смертю й початок нового життя. Саме тому сьогодні, коли триває війна, Великдень особливо важливий — зі своїм світлом, надією та духом добра і миру. Нехай Великодня благодать завітає до ваших осель, а мир і спокій супроводжують у всіх справах. Світлого всім свята!», – побажала очільниця Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Тетяна Янушкевич.
Свято, що об’єднує серця: Великдень у колі найрідніших
Коли вже четвертий рік поспіль країна живе під звуки сирен, важко згадати, що полум’я може бути не лише від вибухів. Адже воно буває й тихим та святим – від свічок у храмі. У житті Радія Шевченка, керівника обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, це світло з’являється щороку на Великдень в одному зі старовинних храмів Дніпра. І цей Великодній вогник символічно зігріває його родину у найтемніші часи.
-Мене хрестили у 21 рік, – розповідає Радій Шевченко. – Дитинство пройшло у радянські часи, тому Великодніх традицій змалку я не пам’ятаю, окрім того, що раз на рік пекли і їли паски. Але все змінилось, коли народилася моя донька. Ми з нею пішли на перше Великоднє богослужіння. І з того моменту — щороку, всією родиною, відвідуємо храм на Великдень.
Для нього Великдень — це не просто релігійне свято. Це зв’язок поколінь, віра. Це родинне тепло, яке зігріває навіть тоді, коли все навколо крихке і неспокійне.
-Моя мама ледве ходить, батько теж вже немолодий, – каже Радій Анатолійович. -Але ми намагаємось усією родиною відвідати службу у церкві. Після цього збираємося всі разом. На щастя, наша родина дуже велика. Це і старша донька з зятем, і двоє 12-річних синів, і дружина, і сестра, і родини сестри та племінниці. Нас близько 15 осіб. Родина – це для мене саме значуще, що є у житті.
З початком війни, 11 років тому, це свято набуло додаткових сенсів. А після повномасштабного вторгнення саме у Великдень українці просять у Бога, щоб живими залишились наші захисники, щоб всі повернулися з полону, щоб не гинули мирні українці від орківської орди.
Як каже Радій Анатолійович, саме три роки тому він вперше почав постити.
-Раніше ніколи цього не робив, – зізнається Радій Анатолійович. – Моя бабуся Маруся свята для мене людина. Вона в Бога щиро вірила, хоча до церкви не ходила, бо тоді це засуджували та і найближча церква була за 50 кілометрів.
І саме бабуся змогла передати цю віру онукові. Тепер Радій Анатолійович не лише керує медиками, які щодня рятують життя — він плекає сімейні традиції і навчає цьому своїх дітей.
-Ще коли моя донька була маленькою, ми разом фарбували яйця, пекли паски, – пригадує Радій Анатолійович. – Зараз сестра і наша матуся також печуть смачні пасочки. А молодші сини люблять фарбувати яйця. До церкви з кошиками йдуть із радістю. І я дуже сподіваюсь, що ці традиції стануть для них такими ж цінними, як і для мене. На жаль, я не досконало знаюся на Біблії, але в Бога, безумовно, вірю. А ще дуже вірю в наші ЗСУ та силу нашого народу. Вірю в службу екстреної медичної допомоги. Вірю в найскоріший мир та нашу Перемогу.
Директорка дитсадочку Вікторія Шулежко святкує вдома
Директорка дніпровського дитячого садочку № 86 Вікторія Шулежко завжди вважала Великдень дуже важливим святом – як для себе, так і для своєї родини. Цього року теж буде святкувати, але не так, як завжди. Причин на це є декілька. Але головна – це дотримання правил безпеки.
– У молодості я пекла паски, в мене були чудові рецепти, – згадує Вікторія Шулежко. – Але потім у чоловіка виявили цукровий діабет, тому я припинила це робити. Тож зазвичай купляємо одну паску та фарбуємо яйця. Вважаю, що Великдень – це сімейне свято.
До великої війни в гості до Вікторії Валентинівни зазвичай приходили син зі своєю великою родиною. В нього дві доньки та синочок. Але із міркувань правил безпеки родичі вирішили цього року не збиратися.
– Життя та здоров’я – це найголовніше, – впевнена Вікторія Шулежко. – Ми живемо на десятому поверсі, до укриття далеко. Тому ризикувати життям онуків я не хочу. З тих самих причин ми не підемо до церкви. Раніше жодного року не пропускали – святили яйця, паски та ковбасу. А тепер вже четвертий рік радять не йти до храму, а окропити святою водою вдома все, що треба. Так ми і зробимо. Гадаю, у цей день варто залишитися вдома, попросити Бога про захист, прочитати молитву. А святкувати будемо після Перемоги. Тоді будемо збиратися родинами.
Петриківці Андрій та Марія Пікуш печуть паски та йдуть до храму
Великдень у Петриківці Дніпропетровської області – це особливий день. Навіть під час війни сюди у святкову неділю приїжджають екскурсії до Центру народного мистецтва «Петриківка». Саме тому майстри напередодні прибирають його територію, готують приміщення до зустрічі гостей.
– Паски ми печемо у Чистий четвер, – розповідає Андрій Пікуш, заслужений майстер народної творчості України, народний художник України. – Цей рік не є винятком. Звісно, обов’язково розфарбовуємо яйця. Коли ентузіазму багато, робимо писанки. Звичайні фарбовані яйця в нас називають крашанками.
А ще родина лауреатів Національної премії ім. Шевченка Андрія та Марії Пікуш зазвичай на Великдень ходить до храму. Нещодавно у Петриківці з’явився храм “Рівноапостольного царя Костянтина” Української Православної Церкви, збудований на честь воїнів, загиблих в російсько-українській війні. 30 жовтня 2024 року Високопреосвященнійший Митрополит Дніпровський і Січеславський Симеон освятив новозбудований храм на честь рівноапостольного Костянтина Великого. Ініціаторкою побудови храму стала Ірина Тезик – мати Костянтина Тезика, який загинув у жовтні 2023-го під Кліщіївкою на Донеччині. Жінка зробила це заради того, щоб односельці пам’ятали про героїв, що віддали життя за Україну та молилися за них.
Святкування Великодня — це не лише про обрядовість, а й про турботу: одне про одного, про себе, про власне здоров’я і комфорт. Нехай це свято буде справді світлим: із теплими розмовами, смачними стравами та добрим самопочуттям. Бережімо один одного — саме в цьому і полягає справжній сенс Великодня.
Фото Валерія Кравченка, з архіву героїв та з відкритих джерел.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
