ЕКСКЛЮЗИВ Паркінсон не зламав: викладач з Дніпра не здався хворобі

11 квітня відзначають Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона — захворюванням, яке вперше описав англійський лікар Джеймс Паркінсон у 1817 році. Це не вирок, але сигнал організма, який не можна ігнорувати. Про те, що викликає це захворювання, як його розпізнати та що робити, щоб уповільнити – читайте у матеріалі «Наше місто». 

Хвороба Паркінсона — це дегенеративне захворювання нервової системи, при якому відбуваються незворотні зміни в обміні певних речовин у головному мозку.

Неврологиня Лариса Терещенко вважає, що найголовніше – не втрачати надію.

“Коли з’являються перші рухові симптоми хвороби Паркінсона, то, на жаль, треба розуміти, що 80-85% дофаміну в мозку вже відсутні”, — пояснює Лариса Терещенко, завідувачка неврологічного відділення “Дніпропетровського обласного госпіталю ветеранів війни” ДОР”, кандидатка медичних наук, лікарка-невропатологиня вищої категорії з понад 30-річним досвідом.

Історія викладача колишнього ДІІТу: приклад гідного життя з Паркінсоном

Особливо запам’ятався Ларисі Терещенко пацієнт — колишній викладач «Дніпровського інституту інфраструктури і транспорту» (зараз інститут входить до складу «Українського державного університету науки і технологій» – ред.), який, попри діагноз, продовжував активно жити.

Чоловік, хворий на Паркінсона, робив вправи та правильно харчувався. Фото – сайт https://empowerwomen.create.vista.com

Йому поставили діагноз, коли 80% нейронів, що виробляють дофамін, вже не працювали, але він вирішив не здаватися. Чоловік активно шукав інформацію в інтернеті, розпитував лікарку про все, що чув — від народних рецептів до наукових новин.

“Це був надзвичайно дисциплінований пацієнт. Ще до встановлення діагнозу він сам звернув увагу на дрібний почерк і тремор. Коли підтвердили діагноз – хвороба Паркінсона, він не опустив руки. Навпаки — почав щодня робити зарядку, прогулювався у парку, дотримувався чіткої дієти. Його харчування було збалансованим: овочі, риба, мінімум солі й цукру, певна кількість білка”, — згадує лікарка.

Коли симптоми почали впливати на його здатність викладати у звичному форматі, йому запропонували змінити посаду. Він погодився і продовжив працювати в інституті — вже не як викладач лекцій, а на більш адаптованій посаді, де зміг застосовувати свої знання і досвід. Це дало йому змогу довше залишатися соціально активним.

Чоловік щодня записував, що їв і скільки рухався. Вдома мав куточок для гімнастики: килимок, еспандери та м’яч. А ще — улюблену музику, під яку робив рухи з танцювальних терапій. Завдяки цьому та правильно підібраному лікуванню, як каже Лариса Терещенко, він прожив із хворобою Паркінсоном понад 10 років без суттєвого зниження якості життя.

Чому виникає хвороба

Причини хвороби Паркінсона досі не до кінця зрозумілі, але медики виділяють кілька основних факторів. Перший — генетична схильність. Якщо в родині були випадки цього захворювання, ризик зростає, особливо якщо симптоми з’являються до 50 років. За словами Лариси Терещенко, в її практиці був випадок, коли перші симптоми з’явились у 42-річного пацієнта.

Невролог, психолог Алла Михайленко радить не затягувати з візитом до лікаря.

Невролог, психолог Алла Михайленко каже, що спадковість у хворобі Паркінсона — це рідкість. За її словами, хоча є гени, які підвищують ризик, це не означає 100% гарантії захворювання. 

Інший тип хвороби виникає через багато причин і найчастіше вражає людей старшого віку, після 65 років. Тут велику роль відіграють зовнішні фактори:

• токсини, травми голови (як у випадку боксера Мухаммеда Алі, у якого розвинувся посттравматичний паркінсонізм);
• перенесені інфекції (наприклад, кліщовий енцефаліт);
• судинні проблеми. Люди з високим тиском, атеросклерозом судин мозку чи порушеннями серцевого ритму перебувають у групі ризику, адже ці стани можуть погіршувати кровопостачання мозку та сприяти дегенеративним змінам.

Симптоми, які мають насторожити

За словами невролога Алли Михайленко, перші ознаки хвороби Паркінсона часто залишаються непоміченими або сприймаються як звичайна втома.

«Перш за все, це тремор у стані спокою, найчастіше — мізинець або кисть, — каже Алла Михайленко. — Людина стає менш спритною, а рухи — дерев’яними».

При хворобі Паркінсона важливо рухатися кожного дня. Фото – сайт https://empowerwomen.create.vista.com

Хвороба Паркінсона розвивається поступово, і ранні симптоми не завжди пов’язані з руховими порушеннями:

• запори, які стають хронічними та не піддаються звичайному лікуванню;
• погіршення або втрата нюху (гіпосмія або аносмія) – людина перестає розрізняти запахи або відчуває їх дуже слабо;
• підвищене слиновиділення (гіперсалівація);
• сальність шкіри обличчя (себорея);
• хронічна втома, депресія, тривожність, порушення сну.

Також про хворобу можуть свідчити:

• зміна ходи — людина починає ходити дрібними кроками, човгаючи, не відриваючи підошви від землі;
• зміна постави — з’являється “поза прохача” (згорблена спина, голова нахилена вперед);
• тремор (тремтіння) — зазвичай починається з однієї сторони тіла, частіше з руки, і характеризується дрібним тремтінням “типу рахування монет або скачування пілюль”;
• обмеження міміки — обличчя стає маскоподібним, без емоційного вираження;
• підвищений м’язовий тонус — рухи стають скутими, повільними;
• нестійкість при ходьбі — можуть виникати спонтанні падіння.

“У ветеранів, яких ми лікуємо, часто спрацьовує комбінація: перенесені травми, стреси, гіпертонія — все це фонові фактори для розвитку хвороби”, — розповідає Лариса Терещенко.

При появі таких симптомів лікарі радять не зволікати.

“Треба поговорити з людиною і запропонувати консультацію спеціаліста. Насамперед важливо, щоб пацієнт не лякався, не звинувачував себе в якомусь страшному захворюванні, а все-таки звернувся до лікаря”, – каже Алла Михайленко.

Спочатку варто звернутися до сімейного лікаря або відразу до невролога. Невролог проведе необхідний огляд та призначить аналізи. При хворобі Паркінсона інструментальних досліджень потрібно не так багато – найважливішим є клінічний огляд досвідченого спеціаліста.

“Не треба затягувати з діагностикою, тому що чим раніше ми починаємо лікування при хворобі Паркінсона, тим краще вдається контролювати симптоми, – наголошує Алла Михайленко. – Пацієнт, який прийшов через пів року після перших симптомів, і той, хто чекав чотири роки — це зовсім різні випадки”.

Існують три основні типи перебігу хвороби: повільно прогресуюча, помірно прогресуюча і швидко прогресуюча. Тип визначає, як швидко пацієнт втрачає рухові функції – за рік чи за 5 років.

Як уповільнити хворобу

Повністю уникнути хвороби Паркінсона неможливо, і хоча чарівної пігулки немає, Лариса Терещенко наголошує: багато залежить від способу життя. Ось що може допомогти:

• Контролюйте тиск і холестерин. Високий тиск і атеросклероз судин мозку — фактори ризику. Регулярно перевіряйте ці показники та за потреби приймайте призначені ліки.
• Рухайтеся щодня. Фізична активність — ключ до здоров’я м’язів і мозку. Навіть прості вправи стоячи, сидячи чи лежачи допомагають підтримувати тонус і покращувати кровообіг. “Коли м’яз працює, він посилає сигнал у мозок: “Тримай мене в формі!”, — каже Лариса Терещенко.
• Харчуйтеся правильно. Менше тваринних жирів, більше рослинних — горіхів, сухофруктів (курага, чорнослив), молочнокислих продуктів (йогурт, кефір). Це підтримує роботу кишківника і загальне здоров’я.

Алла Михайленко розповіла, що у складних випадках застосовують хірургію — глибоку стимуляцію мозку – електроди імплантують у мозок, щоб контролювати тремор. Такі операції проводять і в Україні, зокрема в Києві, але за чіткими показаннями.

Хворим пропонують терапію танцями. Фото – сайт https://empowerwomen.create.vista.com

Цікавий метод боротьби з хворобою — терапія танцями. У Дніпрі, за ініціативи “Українського науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ”, волонтери раз на місяць проводять зустрічі за проєктом “Танцювально-рухова терапія для пацієнтів з хворобою Паркінсона”.

“Музика та спокійні рухи допомагають повернути втрачену плавність, адже через скутість її стає все менше”, — пояснює Лариса Терещенко та зазначає, що такі заняття не лише підтримують фізичну форму, а й підіймають настрій, що важливо, адже депресія — частий супутник хвороби.

Психологічна підтримка — ще один ключовий елемент протидії хворобі.

“Прийняти невиліковну хворобу непросто. Регулярні консультації з психологом допомагають справлятися зі стресом і депресією”, — зазначає Алла Михайленко та наголошує на важливості психологічної підтримки не лише для хворого, а й для членів сім’ї, оскільки хронічні недуги часто виснажують морально всю родину.

Чим допомагає держава

Хвороба Паркінсона невиліковна, проте вона не скорочує тривалість життя, але впливає на його якість. В Україні за програмою НСЗУ пацієнти з Паркінсоном можуть безплатно отримати консультації сімейного лікаря та невролога, зробити базові аналізи, МРТ чи КТ за показаннями, а також пройти реабілітацію (фізичну терапію чи ЛФК). 

“Леводопа” – основний препарат, компенсується державою на 100%, але експериментальні ліки, приватні консультації чи додаткові заняття з логопедом або психологом часто оплачуються самостійно.

Збалансоване харчування, розумні фізичні навантаження, соціальна адаптація, хобі — це все уповільнює прогрес хвороби й допомагає довше жити повноцінно. Головне — не втрачати надію! Бо навіть із таким діагнозом можна боротися — як той викладач, який став справжнім героєм.