Не мали зв’язку з сином понад пів року: історія родини, яка врятувала дитину з окупації та переїхала до Дніпра

Родина Банішаускас із прифронтового Добропілля наважилася на евакуацію після життя під обстрілами. Сьогодні вони мешкають у транзитному хабі для переселенців у Дніпрі й поступово оговтуються від пережитого. 9-річний Єгор пережив окупацію, адже початок повномасштабного вторгнення зустрів у бабусі на Луганщині. Історію родини розповіли журналісти ДніпроTV, пише «Наше місто».

Мати, батько, маленька донечка та 9-річний Єгор — саме заради безпеки дітей родина залишила рідну домівку. Найбільше пережив Єгор — у 2022 році хлопчик потрапив у Кремінну, куди поїхав на кілька тижнів до бабусі. Але невдовзі місто опинилось під контролем російських військ.

Перші пів року родина мала хоч якийсь зв’язок — спілкувалися через Viber, однак потім він зник. Лише у 2023 році, завдяки допомозі волонтерів, батьки змогли повернути сина додому. Мати зізнається: таке життя сильно змінило дитину.

«Через постійні обстріли вони місяцями сиділи в підвалах без світла та води. Було дуже тяжко. У нього агресія, постійно грає в ігри зі стріляниною, танками. Ми намагаємося пояснювати, що це впливає на психіку», — розповідає жінка.

Ледь родина встигла возз’єднатись, як почалися масовані обстріли Добропілля. Вони евакуювались до Дніпра, нині тимчасово живуть у хабі для ВПО. Тут є кухня, місце для відпочинку, ігрова кімната, з дітьми працює психолог.

Єгор навчається дистанційно у 3 класі добропільської школи. Йому подобаються географія та біологія, а в майбутньому мріє стати пожежником.

«Не було страшно, але було сумно. У Добропіллі залишилися бабуся, дідусь, двоюрідний брат, навіть моя кішка. Друзі також там», — ділиться хлопчик.

Переїзд дався батькам дуже тяжко, але, кажуть, іншого виходу не було. Уже під час повномасштабної війни в них народилася донька Аліна.

«Діти не дають опустити руки, вони — наш сенс життя. Завдяки їм ми шукаємо нові цілі», — сказав батько Єгора та Аліни.

Родина планує залишитись у Дніпрі. Сергій шукає роботу, сподівається винайняти окреме житло. А поки що вони часто переглядають старі фото з мирного життя у рідному Добропіллі.

Нагадаємо, 20 років забезпечує містян водою: історія інженерки «Дніпроводоканалу», яка поєднує роботу з волонтерством.

Також ми говорили: Лагодить будинки навіть під обстрілами: історія головного інженера КП «Жилсервіс-5» з Дніпра.

Раніше ми писали: Дніпро без бар’єрів: історія подружжя з порушеннями зору, яке знайшло творчу реалізацію в рідному місті.

Читайте також: Власна оселя на узбережжі: історія двох безхатьків, які мешкають в елітному районі Дніпра.